печерський районний суд міста києва

Справа № 757/56900/21-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2023 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглядаючи кримінальне провадження № 62020000000000843 відомості про яке 21.10.2020 внесені до ЄРДР за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

До Печерського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62020000000000843 відомості про яке 21.10.2020 внесені до ЄРДР за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

31.01.2023 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справу передано до провадження головуючому судді ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотав про повернення обвинувального акта, у зв`язку із його не відповідністю вимогам ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Захисник ОСОБА_5 , надавши письмові заперечення, проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстави для його повернення відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, оцінивши ступінь обґрунтованості заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, що стосуються клопотання яке вирішується, суд дійшов наступних висновків.

Чинний кримінальний процесуальний закон не визначає коло сторін кримінального провадження, які мають право на звернення із клопотанням про повернення обвинувального акта.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, яким повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вимоги як до форми обвинувального акта, так і до його змісту встановлені ст. 291 КПК України, де серед іншого п. 5 ч. 2 цієї статті передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК передбачає формальне з`ясування наявності в такому рішенні прокурора наступних обов`язкових реквізитів:

- виклад фактичних обставин, існування яких буде доводити прокурор у ході розгляду судом пред`явленого обвинувачення;

- наведення правової кваліфікації відносно вказаних обставин (зазначення частини і статті КК, якою передбачено відповідальність за дії/бездіяльність обвинуваченої особи);

- формулювання обвинувачення, тобто конкретизація, у яких діях/бездіяльності за наведених обставин винна особа (аналіз її поведінки через призму норми закону про кримінальну відповідальність, обвинувачення за якою їй пред`являється).

Статтею 91 КПК України унормовано, що доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У приписах ст. 348 КПК України закріплено, що суд, після встановлення особи обвинуваченого, роз`яснює йому суть обвинувачення.

ОСОБА_3 пред`явлено обвинувачення у неналежному виконанні своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, що заподіяло АТ «Банк «Фінанси та Кредит» матеріальну шкоду, що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Згідно положення п. «а» ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

При цьому, можливість зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду справи, коли суд звертає увагу на неконкретність обвинувачення на підготовчому судовому засіданні, а прокурор має можливість у стислі терміни усунути вказані порушення, фактично призводить до порушення як права обвинуваченого на захист, передбаченого ст. 20 КПК України через неконкретність обвинувачення, так і на порушення розумних строків судового розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 цього Кодексу та в кінцевому результаті призводить до порушень вимог ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифіковану Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Європейський суд з прав людини зазначає, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25.07.2000 у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20.04.2006 у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01.03.2001 у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентують, що виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. Водночас таке формулювання не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.

Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, з метою забезпечення права обвинуваченого знати в чому його обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить, як того вимагає п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, узгодженого виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, оскільки диспозицією ч. 2 ст. 367 КК України передбачена кримінальна відповідальність за неналежне виконання службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Об`єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність наступних складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжких наслідків (ч. 2 ст. 367 КК); 3) причинний зв`язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, є настання тяжких наслідків, а також причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК, є злочином з матеріальним складом злочину, отже мають бути спричинені тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Зміст та формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України, містить неточності у посиланнях на те в чому полягає істотна шкода охоронюваним законом правам громадян саме діями обвинуваченого у формі неналежного виконання, як службовою особою своїми службовими обов`язками через несумлінне ставлення до них, що є обов`язковою умовою диспозиції ч. 2 ст. 367 КК України, а тому не розкриває суть обвинувачення, яке, виходячи із визначених законом ознак та форми вини цього злочину, є неконкретним.

Обвинувальний акт фактично містить формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України, з викладенням двох епізодів подій без зазначення причинного зв`язку між діянням ОСОБА_3 за наявності встановленого непрямого умислу та тяжкими наслідками, які настали в силу дій службових осіб АТ «Банк «Фінанси та Кредит», з огляду на наступне.

Формулювання обвинувачення містить три посилання на настання тяжких наслідків, дослівно: «У зв`язку із невиконанням умов укладених між Nasterno Commercial Limited та Meinl Bank AG кредитних договорів, поручителем за якими був АТ «Банк «Фінанси та Кредит», відповідно до SWIFT-повідомлення 29.09.2015 банком Meinl Bank AG здійснено списання з кореспондентського рахунку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» № НОМЕР_1 коштів на загальну суму 53 763 344,55 доларів США, що за курсом Національного банку України на вказану дату становило 1 160 661 899,32 гривень».

Також, дослівно «У зв`язку із невиконанням умов укладених між Nasterno Commercial Limited та Bank Frick & Co. AG кредитних договорів, поручителем за якими був АТ «Банк «Фінанси та Кредит», відповідно до SWIFT-повідомлення 30.10.2015 банком Bank Frick & Co. AG здійснено списання з кореспондентського рахунку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» № НОМЕР_2 коштів на загальну суму 59 248 985,62 доларів США, що за курсом Національного банку України на вказану дату становило 1 357 037 818,66 гривень. Досудовим розслідуванням встановлено, що діями службових осіб АТ «Банк «Фінанси та Кредит» заподіяно збитки АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на загальну суму, яка на 30.10.2015 в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на вказану дату становила 1 357 037 818,66 гривень.».

Водночас, дослівно: «У зв`язку із невиконанням умов укладених між Nasterno Commercial Limited та Bank Frick & Co. AG кредитних договорів, поручителем за якими був АТ «Банк «Фінанси та Кредит», відповідно до SWIFT-повідомлення 30.10.2015 банком Bank Frick & Co. AG здійснено списання з кореспондентського рахунку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» № НОМЕР_2 коштів на загальну суму 59 248 985,62 доларів США, що за курсом Національного банку України на вказану дату становило 1 357 037 818,66 гривень.»

При цьому, обвинувальний акт містить зазначення встановленої майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням на суму 2 517 699 717,98 грн., що не збігається із загальним розміром шкоди у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурора вважає встановленими та не співставляється з формулюванням обвинувачення.

Таким чином, вказані неточності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурора вважає встановленими та формулюванні обвинувачення позбавляють обвинуваченого права на захист, передбаченого ст. 20 КПК України.

Право на захист не може бути порушеним на будь-якій стадії кримінального провадження, що є завданням кримінального провадження відповідно до положень ст. 2 КПК України. Оскільки вказані відомості обов`язково зазначаються в обвинувальному акті, їх достовірність і є гарантією права обвинуваченого на захист від пред`явленого обвинувачення.

Таким чином, складений у кримінальному провадженні обвинувальний акт містить не коректне формулювання в частині посилання на три епізоди настання тяжких наслідків у формі матеріальної шкоди у визначених розмірах, що не збігається із викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, а також різниться із сумою встановленої майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що за переконанням суду позбавляє можливості ОСОБА_3 належно усвідомлювати та захищатися від обвинувачення, і це в свою чергу є грубим порушенням права на захист, яке підлягає реалізації на будь-якій стадії кримінального провадження, у тому числі під час підготовчого судового засідання.

При прийнятті рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд не вирішує питання про доведеність вини обвинуваченого, не вдається до оцінки доказів, а лише аналізує викладені фактичні обставини кримінального правопорушення у співставленні із формулюванням обвинувачення.

Приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору, суд враховує, що обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором в подальшому під час судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Враховуючи зазначене, обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62020000000000843 від 21.10.2020, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, повернути прокурору Офісу Генерального прокурора у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду, через Печерський районний суд м. Києва, протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1