Справа № 11а-212 / 2010 р. Головуючий у І інстанції – Г.М. Березюк
Категорія ст.185 ч.3, 15-185 Доповідач – О.Д. Яременко
ч.3 КК України
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2010 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :
Головуючого Леона О.І.,
Суддів Урдюк Т.М., Яременка О.Д.,
з участю прокурора Шахрайчук Н.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Нора В.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженого ОСОБА_1 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2009 року,
встановила :
Цим вироком ОСОБА_1,
який народився 07 травня 1970 року в м.Миколаєві
Львівської області, українця, громадянина України, з
середньою освітою, непрацюючого, розлученого,
не маючого судимості, проживаючого у м. Миколаєві
вул.Болотня, 45 Львівської області,
засуджено
за ст.185 ч.3 КК України на п’ять років позбавлення волі ;
за ст. 15,185 ч.3 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання – п’ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено без зміни – взяття під варту.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислюється з 29 квітня 2009 року.
Цивільний позов Миколаївського СТ Миколаївської РСС Львівської області задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Миколаївського споживчого товариства Львівської області 1039 гривень 88 копійок матеріальної шкоди.
Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 16 березня 2009 року близько 4 години ранку в місті Миколаєві на вул. Шептицького, 5 Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, шляхом розбиття вікна проник в приміщення кафе „ Леокс” Миколаївського споживчого товариства, звідки таємно викрав ряд товаро-матеріальних цінностей, а зокрема, одну пляшку коньяку „ Гринвіч” по ціні 59 гривень 50 копійок, два ящики горілки „ Неміроф особлива” по ціні 16 гривень за одну пляшку, гроші в сумі 210 гривень 67 копійок та інші товаро-матеріальні цінності, а всього викрав на загальну суму 1415 гривень 22 копійки, чим заподіяв Миколаївському споживчому товариству матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_1 в ніч з 28 на 29 квітня 2009 року в місті Миколаєві по вул. Львівській, 4 Львівської області, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, шляхом розбиття склопакета у пластиковому вікні кафе „ Дністер” кооперативного підприємства „Дністер” проник в середину приміщення звідки намагався повторно скоїти крадіжку товаро-матеріальних цінностей, однак свого злочинного наміру не довів до кінця з незалежних від нього причин, оскільки всередині кафе був затриманий працівниками міліції.
На вирок суду прокурором та засудженим були подані апеляції.
В апеляції прокурор, не оспорюючи висновків суду щодо доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, не погоджується з призначеним йому покаранням, посилаючись на його надмірну м’якість. Вважає, що таке покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. При цьому покликається на те, що судом належним чином не було враховано, що ОСОБА_1 вчинив два тяжких злочини за короткій проміжок часу в стані алкогольного сп’яніння, не розкаявся у вчиненому, в судовому засіданні заперечив факт скоєння замаху на крадіжку чужого майна.
Просив вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді п’яти років шести місяців позбавлення волі.
До початку розгляду справи в апеляційному порядку прокурор змінив подану ним апеляцію та вказав, що не оспорює кваліфікацію дій засудженого за ст. 185 ч.3 КК України та призначену йому судом міру покарання за цей злочин. Що стосується засудження ОСОБА_1 за ст. ст. 15, 185 ч.3 КК України, то прокурор зазначає, що орган досудового слідства не встановив розмір майна, яке мав намір викрасти ОСОБА_1, а ця обставина підлягає доказуванню в кримінальній справі.
На підставі цього прокурор просить вирок відносно ОСОБА_1 в частині його засудження за ст. 185 ч.3 КК України залишити без зміни, а вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ст.ст. 15,185 ч.3 КК України скасувати, виділити матеріали кримінальної справи щодо цього в окреме провадження та скерувати їх на додаткове розслідування. Також прокурор вказує про необхідність виключення із вироку вказівки про застосування до ОСОБА_1 ст. 70 КК України.
В своїй апеляції та доповненні до неї засуджений вказує, що визнає свою вину у злочині, передбаченому ст. 185 ч.3 КК України, однак не погоджується з сумою викраденого, вказує, що викрав лише два ящики горілки „ Неміроф” та гроші в сумі 88 гривень.
Разом з тим не визнає своєї вини у злочині, передбаченому 15,185 ч.3 КК України, вчиненому 29 квітня 2009 року. Вказує, що даного злочину не вчиняв. Стверджує, що під час затримання вночі 29 квітня 2009 року він перебував в хворобливому стані, був сильно п’яний, а тому злочин не міг вчинити. На досудовому слідстві при розслідуванні цього епізоду крадіжки до нього застосовувались недозволені методи ведення слідства.
Просить вирок суду скасувати, а матеріали справи направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримання своєї апеляції, пояснення засудженого, котрий підтримав свою апеляцію в частині засудження його за ст. 185 ч.3 КК України та просив пом’якшити йому покарання за цей злочин, призначивши його у виді виправних робіт, а також підтримав апеляцію прокурора щодо скасування вироку в частині засудження його за ст. 15, 185 ч.3 КК України і направлення справи в цій частині на додаткове розслідування, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає повному задоволенню, а апеляція засудженого частковому, виходячи із наступного.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченому ст. 185 ч.3 КК України, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні в передбаченому законом порядку.
Суд першої інстанції перевірив показання ОСОБА_1, потерпілої, свідків, інші докази, зокрема матеріали інвентаризаційних перевірок, дав оцінку у вироку показам ОСОБА_1 та цим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 викрав майна саме на 1415 гривень 22 копійки, чим спростував заяви ОСОБА_1 про те, що він викрав майна на меншу суму. Тому колегія суддів відмовляє ОСОБА_1 в задоволенні його апеляції в цій частині.
При розгляді справи в суді першої інстанції не було встановлено будь-яких недозволених методів ведення слідства щодо ОСОБА_1, про що він вказує в апеляції. Досудове слідство проведено з дотриманням вимог КПК України.
Відповідно до ст. 64 КПК України при проведенні досудового слідства і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину ), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, характер і розмір шкоди, завданої злочином.
Як видно із матеріалів досудового слідства ОСОБА_1 разом з обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченому ст.185 ч.3 КК України, обвинувачувався і у вчиненні злочину, передбаченому ст.ст.15, 185 ч.3 КК України, вчиненому ним за наступних обставин : в ніч з 28 на 29 квітня 2009 року в місті Миколаєві по вул. Львівській, 4 Львівської області ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, шляхом розбиття склопакета у пластиковому вікні кафе „ Дністер” кооперативного підприємства „Дністер” проник в середину приміщення звідки намагався повторно скоїти крадіжку товаро-матеріальних цінностей, однак свого злочинного наміру не довів до кінця з незалежних від нього причин, оскільки всередині кафе був затриманий працівниками міліції.
Тобто орган досудового слідства не встановив яке майно мав намір викрасти ОСОБА_1 та його розмір і, відповідно, не вказав це в постанові про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого та у обвинувальному висновку.
Не встановив цього і суд, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченому ст.ст. 15, 185 ч.3 КК України.
Таким чином орган досудового слідства допустив неповноту досудового слідства а суд першої інстанції допустив неповноту судового слідства, оскільки залишились недослідженими обставини справи щодо розміру майна, що мав намір викрасти ОСОБА_1, а з’ясування цього може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Тому колегія суддів з огляду на те, що по матеріалам досудового слідства не надається можливим зробити конкретний висновок про розмір майна, що його мав намір викрасти ОСОБА_1, вважає за необхідне вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ст.ст. 15,185 ч.3 КК України скасувати, виділити матеріали кримінальної справи щодо цього в окреме провадження та скерувати їх на додаткове розслідування. В зв’язку з цим із резолютивної частини вироку підлягає виключення вказівки про застосування до ОСОБА_1 ст. 70 КК України та призначення йому покарання за сукупністю злочинів.
Як видно із вироку суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ст. 185 ч.3 КК України, в якості обставини, що пом’якшує його покарання, врахував те, що ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю проживання. Разом з тим, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_1 свою вину у цьому злочині частково визнав, в ході досудового слідства сприяв розкриттю злочину, викрадене ним майно в більшості вилучено і повернуто потерпілій стороні.
З огляду на викладене ці обставини дають підставу для пом’якшення ОСОБА_1 міри покарання за вчинений злочин. Однак колегія суддів вважає, що з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, необхідності і достатності для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів, це покарання не може бути у виді виправних робіт, про що просив ОСОБА_1 при розгляді його апеляції, а має бути у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляцію прокурора задовольнити повністю а апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 в частині засудження його за ст. 185 ч.3 КК України змінити. Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 185 ч.3 КК України на 3 ( три ) роки 6 ( шість) місяців позбавлення волі.
Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 в частині засудження його за ст.15, 185 ч.3 КК України скасувати а справу в цій частині виділити в окреме провадження і направити Миколаївському міжрайонному прокурору Львівської області на додаткове розслідування.
Виключити із вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 11 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 вказівку про застосування до нього ст. 70 КК України і призначення йому покарання за сукупністю злочинів.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий :
Судді :