Справа № 11а-648/ 2010 р. Головуючий у І інстанції – Н.Л. Шумська

Категорія ст.187 ч.1 Доповідач – О.Д. Яременко

КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого Пайонкевича Т.Т.,

Суддів Партики І.В., Яременка О.Д.,

з участю прокурора Клісовського Й.Т.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком ОСОБА_1,

який народився 16 червня 1977 року в м. Львові,

українця, громадянина України, з середньою

спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого,

раніше судимого, проживаючого у м. Львові,

вул. Потелицька, 22/2,

засуджено за ч.1 ст. 187 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 16 жовтня 2006 року і за сукупністю вироків визначене остаточне покарання – три роки шість місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено без зміни – взяття під варту.

Строк відбуття покарання обчислюється з 14 серпня 2007 року.

Вирішено питання з речовими доказами.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 14 серпня 2007 року о 12 годині, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, що належить потерпілій ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою відкритого заволодіння чужим майном ОСОБА_2, збирав по квартирі майно потерпілої, а саме, мобільний телефон „ Сіменс А121”, вартістю 490 гривень, мобільний телефон „ Моторола С350” вартістю 240 гривень, ДВД програвач „ Філіпс Р 3011К” вартістю 450 гривень та пакував ці речі у пакети.

У подальшому злочинні дії переросли у розбій, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров”я потерпілої, приставивши до її шиї ножа та змусивши її зняти з руки золоту каблучку, вартістю 250 гривень, а всього заволодів майном потерпілої на суму 1430 гривень. Забравши речі потерпілої, ОСОБА_1 відніс їх до місця свого проживання, де був затриманий працівниками міліції.

На вирок суду засуджений подав апеляцію.

В своїй апеляції засуджений вказує на неповноту досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

При цьому покликається на те, що при розгляді справи судом не було допитано ряд свідків, покази яких мають значення для справи, як на досудовому слідстві так і при розгляді справи в суді не взяті до уваги та не перевірені його покази, в тому числі і з приводу того, що саме він являється власником мобільних телефонів, які йому ставлять у вину як викрадені ним речі, а натомість взяті до уваги лише ні чим не підтверджені суперечливі покази потерпілої ОСОБА_2 Зазначає, що судом не досліджувався протокол ставки віч-на-віч між ним та потерпілою, протокол допиту потерпілої та протокол повернення викрадених речей. Вважає, що його дії було кваліфіковано невірно. Вказує, що жодних погроз відносно потерпілої він не здійснював і не мав наміру здійснювати а всі речі, які перелічені нею як викрадені, насправді належать йому і були придбані за його кошти, як і золота каблучка, яка була подарована ним потерпілій.

Просить вирок суду скасувати а кримінальну справу провадженням закрити через відсутність складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання поданої апеляції, виступ прокурора, котрий вважав необхідним залишити вирок суду першої інстанції без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Покликання засудженого в апеляції на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються зібраними по справі доказами, які були перевірені в судовому засіданні і яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

У вирок суд обґрунтовано поклав покази потерпілої ОСОБА_2, дані нею як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, яка показала, що з ОСОБА_1 перебувала у товариських відносинах, він зберігав у неї деякі речі з особистого одягу, гроші після продажу квартири. Речі, якими ОСОБА_1 заволодів під час вказаних подій, належать їй особисто і були придбані за її кошти. У процесі збирання її речей ОСОБА_1 схопив ніж, з криками та лайкою кинувся до неї, приставив до шиї ніж та наказав зняти золоту каблучку з руки. Вона сприймала погрози ОСОБА_1 як реальні, зняла з руки каблучку та віддала йому. Ці покази потерпілої відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема :

- показами свідка ОСОБА_3, даними нею на досудовому слідстві та в судовому засіданні, яка показала, що була очевидцем того, як ОСОБА_1 14.08.2007 року перебуваючи у нетверезому стані, прийшов до квартири ОСОБА_2, затіяв сварку, бігав по квартирі, збирав та пакував якісь речі. Напад ОСОБА_1 з ножем на ОСОБА_2 не бачила, так як виходила з кімнати, однак про це їй повідомила ОСОБА_2 після її повернення.

- протоколом проведення ставки віч-на-віч між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 ( а.с. 34)

- протоколом вилучення від 14 серпня 2007 року у ОСОБА_1 викрадених ним речей ( а.с.14 )

- протоколом добровільної видачі ножа потерпілою, яким ОСОБА_1 погрожував їй при заволодінні майном ( а.с.15 )

На підставі цих доказів суд першої інстанції мотивовано дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров”я особи та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч.1 КК України.

Твердження ОСОБА_1 що жодних погроз відносно потерпілої він не здійснював і не мав наміру здійснювати, не погрожував їй ножем, не забирав речей потерпілої, судом обґрунтовано визнані безпідставними і спростовуються сукупністю доказів у справі.

Покликання засудженого в апеляції про те, що судом не досліджувався протокол ставки віч-на-віч між ним та потерпілою, протокол допиту потерпілої та протокол повернення викрадених речей не відповідають дійсності, оскільки, як видно із протоколу судового засідання ( а.с. 304 ) всі ці документи були дослідженні під час судового слідства судом першої інстанції.

Щодо того, що суд не допитав ряд свідків, яких просив допитати ОСОБА_1, то як вбачається із протоколу судового засідання ( а.с.304 ) після розгляду судом усіх доказів, що є у справі, головуючий опитував учасників судового розгляду про можливість закінчення судового слідства, як того вимагає ст. 317 КПК України, і як видно при вирішенні цього питання ні ОСОБА_1 ні інші учасники процесу не заперечували проти того, щоб закінчити досудове слідство, жодних клопотань з приводу того, що треба допитати ще свідків ОСОБА_1 не подавав.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмовити засудженому в задоволенні його апеляції.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2009 року про засудження ОСОБА_1 залишити без зміни.

Головуючий :

Судді :