Справа № 11а-199 / 2010 р. Головуючий у І інстанції – Галин В.П.

Категорія ст.157 ч.3 Доповідач – Яременко О.Д.

КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2010 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого Перетятька В.О.,

Суддів Вовка А.С., Яременка О.Д.,

з участю прокурора Ковальчука Т.О.,

виправданого ОСОБА_1 та його захисника – адвоката ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляціями прокурора Коліщука З. М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_3 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА :

Цим вироком ОСОБА_3,

який народився 29 серпня 1972 року в с. Лівчиці

Городоцького р-ну Львівської області, українця, громадянина

України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, працюючого,

раніше не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2

р-ну Львівської області, вул. Гора, 40 „а”,

засуджено

- за ч.3 ст.157 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням та з іспитовим строком один рік.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено без зміни – підписка про невиїзд .

ОСОБА_1,

який народився 12 квітня 1962 року в м.Рогатин

Івано-Франківської області, українця, громадянина України,

з вищою освітою, одруженого, працюючого,

раніше не судимого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3

вул. Терлецького, 53,

виправдано за ч.3 ст. 157 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за те, що він, виконуючи обов’язки начальника міжрайонного відділу податкової міліції Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області, будучи службовою особою правоохоронного органу – державної податкової служби України, в обов’язки якої входить здійснення функцій представника влади, 13.11.2004 року біля 11 години у своєму службовому кабінеті приміщення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Миколаїв, вул. Грушевського,4/а, під час наради, яку проводив з підлеглими працівниками міжрайонного відділу податкової міліції, в порушення вимог ст.ст. 19, 21-22 Закону України „ Про державну податкову службу в Україні”, якими передбачено завдання, повноваження та права податкової міліції, в порушення ст.ст. 38, 70, 103 Конституції України, згідно з якими громадянам гарантується право „ вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”, гарантується „ вільне волевиявлення”, в порушення ст. ст. 3,5, 6,8,11 Закону України „ Про вибори Президента України”, згідно з якими „ .. кожний громадянин України на виборах Президента України має один голос”, .. участь громадян України у виборах Президента України є добровільною і ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах”, .. „ кожний виборець голосує на виборах Президента України особисто. Голосування за інших осіб, а також передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється”, гарантується, що „ … вибори Президента України є вільними …” та „застосування насильства, погроз, обману , підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється”, порушуючи засади виборчого процесу, а саме, „ неупередженості органів місцевої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президента України, партій (блоків)” , використовуючи своє службове становище керівника відділу, висловлюючи погрози звільненням з роботи та можливою фізичною розправою над членами сімей у випадку невиконання його вказівок, які були сприйняті як реальні, примушуючи втручатись у виборчий процес, умисно дав усне розпорядження працівникам відділу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 подати йому до 15.11.2004 року списки не менше п’яти осіб, а в подальшому виборчі відкріпні посвідчення таких осіб для голосування в ході проведення другого туру виборів Президента України, чим порушив їх конституційні права, позбавляв їх власного права голосу, позбавляв права голосу осіб, чиї відкріпні посвідчення були б здані, та примушував втрутитись у вільне волевиявлення інших виборців.

Одночасно ОСОБА_3 роздав зазначеним підлеглим працівникам для заповнення бланки заяв про участь спостерігачів на виборах, висловивши їм при цьому вимоги про забезпечення з числа сторонніх осіб кандидатів на роль спостерігачів від „ Партії Регіонів”, а у випадку неможливості такого, зобов’язав виконувати роль таких спостерігачів їхніх дружин чи родичів.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він працюючи на посаді начальника Миколаївської міжрайонної податкової інспекції Львівської області, будучи службовою особою правоохоронного органу – державної податкової служби України, 13.11.2004 року біля 10 години, перебуваючи в службовому кабінеті приміщення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції, що знаходиться за адресою : Львівська область, м. Миколаїв, вул. Грушевського,4/а, під час наради, на яку були викликані керівники структурних підрозділів інспекції та окремі працівники, в порушення вимог ст.ст. 2,8-11, 13 Закону України „ Про державну податкову службу в Україні”, якими передбачено завдання, функції, права та обов’язки органів державної податкової служби України, в порушення ст.ст. 38, 70, 103 Конституції України, згідно з якими громадянам гарантується право „ вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”, гарантується „ вільне волевиявлення”, в порушення ст. ст. 3,5, 6,8,11 Закону України „ Про вибори Президента України”, згідно з якими „ ..кожний громадянин України на виборах Президента України має один голос”, „.. участь громадян України у виборах Президента України є добровільною і ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах”, .. „ кожний виборець голосує на виборах Президента України особисто. Голосування за інших осіб, а також передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється”, гарантується, що „ … вибори Президента України є вільними …” та „застосування насильства, погроз, обману , підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється”, порушуючи засади виборчого процесу, а саме, „ неупередженості органів місцевої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президента України, партій (блоків)” , використовуючи службове становище керівника інспекції, усвідомлюючи неправомірність своїх дій, дав усну вказівку своїм заступникам, начальникам відділів, іншим присутнім на нараді працівникам інспекції довести до відома всіх працівників Миколаївської МДПІ Львівської області про подачу йому кожним 15.11.2004 року списків не менше чотирьох осіб, а в подальшому відкріпні посвідчення таких осіб для голосування в ході проведення другого туру виборів Президента України, чим позбавляв їх власного права голосу та права голосу осіб, чиї відкріпні посвідчення були б здані. Перешкоджаючи вільному здійсненню громадянами свого виборчого права в результаті виконання його підлеглими працівниками зазначеної вказівки, примушуючи, ОСОБА_1 попередив присутніх на нараді, що у випадку невиконання його вимог це буде враховано під час чергової їх атестації, а також вплине на їхню подальшу роботу під його керівництвом, що сприймалось присутніми реально, як можливе звільнення з роботи.

На виконання незаконної вказівки ОСОБА_1 13.11.2004 року біля 11.00 години, начальником міжрайонного відділу податкової міліції Миколаївської МДПІ Львівської області ОСОБА_3 проведено нараду з підлеглими йому працівниками відділу, які не були присутні на згаданій вище нараді у ОСОБА_1 , в ході якої останнім дано вказівки подати йому 15.11.2004 року списки не менше п’яти осіб, а в подальшому виборчі відкріпні посвідчення таких осіб, для голосування в ході проведення другого туру виборів Президента України.

Не бажаючи приймати участь у фальсифікації виборів Президента України, 18.11.2004 року працівники Миколаївської МДПІ Львівської області ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ОСОБА_19 не виконали вказівок ОСОБА_1 та звернулись із заявою в органи прокуратури, в результаті чого злочинні дії останнього були викриті та в подальшому припинені.

На вирок суду прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженим ОСОБА_3 були подані апеляції.

Прокурор в своїй апеляції вважає вирок суду незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи відносно ОСОБА_1 та невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м ”якості.

Щодо вироку відносно ОСОБА_1, то прокурор вказує, що суд необґрунтовано не навів у вироку та відкинув пояснення потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, з використанням службового становища шляхом примушування та погроз застосування насильства вчинив їм перешкоджання у вільному здійсненню права обирати Президента України.

Суд у вироку не навів та не дав оцінку показам свідків ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, які могли істотно вплинути на висновки суду щодо встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Суд в основу вироку щодо ОСОБА_1 поклав покази засудженого ОСОБА_3, однак їх не можна було брати до уваги, оскільки сам ОСОБА_3 своєї вини за ч.3 ст. 157 КК України не визнав.

Суд не привів у вироку та не дав оцінки заявам ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_17, ОСОБА_19 на ім’я Миколаївського міжрайонного прокурора, прокурора Львівської області, народного депутата України ОСОБА_31

Підсумовуючи викладене, прокурор вказує, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, за наявності суперечливих доказів у вироку, якими суд виправдав ОСОБА_1, суд не проаналізував їх, не мотивував своїх висновків, не врахував доказів, що викривають ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Щодо вироку відносно ОСОБА_3, то прокурор вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, не врахував, що той своєї вини у злочині не визнав, у вчиненому не розкаявся, належних висновків для себе не зробив.

Суд не врахував обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_3 – вчинення ним злочину щодо особи, яка перебуває в службовій залежності від нього.

Прокурор зазначає, що суд, застосовуючи до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, не обґрунтував свого висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, незаконно застосував до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, не вказав від якого саме покарання звільняє ОСОБА_3

Покликаючись на викладене, прокурор просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду в інший суд області.

До початку розгляду справи в апеляційному порядку прокурор змінив подану ним апеляцію.

Що стосується вироку відносно ОСОБА_1, то прокурор залишив апеляцію без зміни.

Що стосується вироку відносно ОСОБА_3, то прокурор вказує, що згідно із ст. 49 п.1 п.п.3 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п’ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості. Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст. 157 КК України, за який засуджено ОСОБА_3, відноситься до злочину середньої тяжкості. Злочин ОСОБА_3 вчинив 13 листопада 2004 року.

На підставі викладеного прокурор просить вирок в частині застосування покарання до ОСОБА_3 залишити в силі та у зв’язку із спливом строків давності звільнити його від відбування призначеного покарання.

Засуджений ОСОБА_3 не погоджується з вироком вказує, що він винесений з грубими порушеннями матеріального та процесуального права.

При цьому ОСОБА_3 вказує, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 157 КК України. У вироку не приведені докази реальності та інтенсивності погрози застосування ним насильства, яка здатна перешкодити громадянинові реалізувати своє виборче право. А згідно матеріалів справи потерпілі не сприйняли реально сказане ним на нараді і його вказівки виконувати не збирались. У вироку не наведено доказів того, що внаслідок його дій хтось був позбавлений можливості здійснити своє виборче право.

ОСОБА_3 зазначає, що суд у вироку безпідставно інкримінував йому кваліфікуючу ознаку ст. 157 КК України – вчинення ним дій шляхом примушування, оскільки кваліфікуючої ознаки – примушування не було в ст. 157 КК України в редакції Закону України станом на 2004 рік а з’явилась вона в редакції Закону України від 23.02.2006 року.

Апелянт вказує, що суд не зазначив у вироку чому він взяв до уваги одні докази а інші відхилив.

На підставі викладеного ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати його за відсутності події злочину.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримання своїх апеляційних вимог та на заперечення апеляції ОСОБА_3, виступ ОСОБА_3 та його захисника на підтримання апеляції ОСОБА_3І, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, котрі заперечили проти апеляції прокурора відносно ОСОБА_1 та просили вирок відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, розглянувши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції прокурора та ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні в передбаченому законом порядку.

Суд першої інстанції, перевіривши показання засудженого ОСОБА_3, виправданого ОСОБА_1, потерпілих, свідків та інші докази, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 вчинив інкримінований злочин та правильно засудив його за вчинене.

Потерпілі ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_14, свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні підтвердили, що 13 листопада 2004 року ОСОБА_3, являючись службовою особою – виконуючим обов’язки начальника міжрайонного відділу податкової міліції Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області, з використанням свого службового становища, погрозами застосування насильства вчинив перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права.

Як видно із вироку суд покази цих потерпілих, свідка привів у вироку, врахував їх а отже дав їм аналіз, поклав в основу вироку і на їх підставі дійшов висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину.

Позбавлені підстав доводи ОСОБА_3 про те, що потерпілі не збирались виконувати його вказівки і що внаслідок його дій хтось був позбавлений можливості здійснити своє виборче право.

Потерпілі в судовому засіданні показали, що ОСОБА_3 вчинив перешкоджання їм вільному здійсненню свого виборчого права, тобто створив їм перепони, які унеможливлювали здійснення наданих їм законом повноважень. При цьому ОСОБА_3 погрожував їм застосуванням насильства і як службова особа, використав своє службове становище. А те, що вони прийняли участь у виборах Президента України, стало можливим тільки тому, що вони про дії ОСОБА_3 заявили в правоохоронні органи.

Як видно із матеріалів справи судовий розгляд проводився відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б тягли за собою скасування вироку, по справі не встановлено. Дії ОСОБА_3 за ч.3 ст. 157 КК України кваліфіковані правильно.

На час вчинення ОСОБА_3 злочину діяла ст. 157 КК України в редакції Закону від 05.04.2001 року. Після цього ця стаття КК України зазнала змін в редакціях Закону від 23.02.2006 року та від 15.04.2008 року.

Згідно із ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Закон про кримінальну відповідальність , що частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ст. 5 КК України виключити із вироку відносно ОСОБА_3 кваліфікуючі ознаки вчинення ним злочину, поєднаному : з примушуванням, з використанням влади, іншим способом. Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про позбавлення ОСОБА_3 права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на строк 2 ( два ) роки.

Злочин ОСОБА_3 було вчинено 13 листопада 2004 року. Відповідно до ст. 49 п.1 п.п.3 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло п’ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості. З дня вчинення ОСОБА_3 злочину пройшло п’ять років, вчинений ним злочин, згідно із ст. 12 КК України, являється злочином середньої тяжкості.

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності є нереабілітуючими, тому застосування ст. 49 КК України вимагає згоди винної особи на звільнення від кримінальної відповідальності. Засуджений ОСОБА_3 такої згоди не давав. Тому колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 7 ч.6 КПК України, ст.ст. 49 п.1 п.п.3, 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного йому вироком покарання.

Висновок суду щодо невинності ОСОБА_1 у злочині, в якому він обвинувачувався органом досудового слідства, всупереч доводам прокурора, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні. При цьому суд всі докази по справі, в тому числі і показання ОСОБА_3, про які зазначає прокурор в апеляції, досліджував відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Твердження прокурора в апеляції про те, що суд не дав оцінки заявам потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_19, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16 на ім’я Миколаївського міжрайонного прокурора, прокурора Львівської області, народного депутата ОСОБА_31, позбавлені підстав.

Безпідставними є і доводи прокурора, що суд не дав оцінки показам свідків ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_33, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_16, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30

Як видно із протоколу судового засідання ( а.с. 90 т.8 ) заява вказаних вище потерпілих і свідків ( а.с. 136 т.1 ) була досліджена в судовому засіданні. Предметом дослідження суду в судовому засіданні ( а.с.91 т.8 ) були і покази свідків : ОСОБА_22 ( а.с. 53 т.8 ; а.с.98 т.5; а.с. 99 т.6 ), ОСОБА_17 (а.с. 96 т.6 ; а.с.54 т.8 ), ОСОБА_23 ( а.с. 99 т.5 ; а.с.106 т.6 ; а.с. 49 т.8), ОСОБА_24 ( а.с.121 т.5 ; а.с. 96 т.6; а.с. 55 т.8 ), ОСОБА_25 ( а.с. 120 т.5 ; а.с. 96 т.6 ; а.с. 53 т.8 ), ОСОБА_16 ( а.с. 154 т.5 ; 107 т.6 ; 49 т.8 ), ОСОБА_26 ( а.с. 119 т.5 ; а.с. 108 т.6; а.с. 66 т.8 ), ОСОБА_27 ( а.с. 99 т.5; а.с. 97 т.6; а.с. 54 т.8 ), ОСОБА_28 ( а.с. 107 т.6; а.с. 54 т.8 ), ОСОБА_29 ( а.с. 121 т.5; а.с. 95 т.6 ; а.с. 55 т.8 ), ОСОБА_30 ( а.с. 122 т.5 ; а.с. 95 т.6 ; а.с. 50 т.8 ).

Суд допитав цих свідків в судовому засіданні, оголосив раніше дані ними покази та дав їм оцінку, зазначивши у вироку, що їхні показання заперечують перешкоджання з боку ОСОБА_1 і вільному здійсненню ними свого виборчого права.

Безпідставні також доводи прокурора про те, що суд необґрунтовано відкинув пояснення потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_19 про чинення ОСОБА_1 їм перешкоджання у вільному здійсненню права обирати Президента України.

Як видно із протоколу судового засідання ці потерпілі були допитані в судовому засіданні а раніше дані ними покази були оголошені ( а.с. 91 т.8 ) в судовому засіданні : ОСОБА_14 ( а.с.35 т.8 а.с. 41 т.5 ; а.с. 70 т.6 ), ОСОБА_15 ( а.с. 97 т.5 ; а.с. 70 т.6 ; а.с. 36 т.8 ), ОСОБА_20

( а.с.98 т.5 ; а.с. 57 т.6 ; а.с. 37 т.8 ), ОСОБА_21 ( а.с. 98 т.5 ; 68 т.6 ; 37 т.8 ), ОСОБА_19 ( а.с. 97 т.5 ;а.с. 56 т.6 ; 36 т.8 ).

Покази цих потерпілих суд у вироку оцінив наряду з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, дав їм оцінку та вмотивовано відхилив.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що твердження прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставним. Суд взяв до уваги всі докази, що були представлені обвинуваченням і досліджені в судовому засіданні, суд вказав у вироку, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції перевірив показання ОСОБА_1, ОСОБА_3, потерпілих, свідків, інші докази, вказав у вироку підстави для виправдання ОСОБА_1, зазначив мотиви, з яких він відкинув докази обвинувачення і на підставі цього обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений інкримінованою йому статтею КК України.

Керуючись ст. ст. 7 ч.6, 362, 366 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_3 змінити.

Виключити із вироку відносно ОСОБА_3 кваліфікуючі ознаки вчинення ним злочину, поєднаному : з примушуванням, з використанням влади, іншим способом.

Виключити із резолютивної частини вироку вказівку про позбавлення ОСОБА_3 права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків на строк 2 ( два ) роки.

На підставі ст. 7 ч.6 КПК України, ст.ст. 49 п.1 п.п.3, 74 ч.5 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного йому покарання вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2009 року.

В решті цей вирок відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 – залишити без зміни.

Головуючий :

Судді :