Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 травня 2009 року місто Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.
суддів Демянчук С.В., Хилевича С.В.
з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,
позивача та представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» на рішення Рівненського міського суду від 16 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 16 лютого 2009 року позов ОСОБА_1 до ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнено 7970,04 грн. у рахунок відшкодування матеріальних збитків, 1500 грн. відшкодування моральної шкоди та 624,7 грн. судових витрат у справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно з висновком проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи вартість замінених запасних частин, ремонтних робіт, витратних матеріалів та втрата товарного вигляду автомобіля позивача, який зазнав пошкоджень у ДТП, дійсно складає 7970,04 грн. Проте суд не з*ясував, чи підлягали ці пошкоджені деталі відновленню та не провів із цього приводу комплексну автотехнічну, транспортно-трасологічну експертизу. Тому стягнення за таких обставин на користь позивача 7970,04 грн. відшкодування матеріальної та 1500 грн. відшкодування моральної шкоди відповідач вважав незаконним.
Покликаючись на ці обставини, апелянт просив апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене місцевим судом рішення частковій зміні з ухваленням у справі апеляційним судом нового рішення з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що постановою судді Рівненського міського суду від 13 березня 2006 року працівник відповідача ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і підданий адміністративному стягненню за те, що 13 лютого 2006 року, керуючи вантажним автомобілем ГАЗ-33023 НОМЕР_1, рухаючись на пр. Миру у м. Рівному заднім ходом, в порушення вимог п. 10.9. Правил дорожнього руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод для інших учасників дорожнього руху, не звернувся за допомогою інших осіб, і здійснив наїзд на автомобіль «Шеврове-Нива» НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1, який був припаркований позаду.
В результаті ДТП у транспортного засобу позивача були пошкоджені передня захисна дуга та капот.
Тому за таких обставин місцевий суд, на переконання колегії суддів, на підставі ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1188 ЦК України прийшов до цілком правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної йому внаслідок ДТП матеріальної і моральної шкоди.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов*язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проведеною у справі судовою автотоварознавчою експертизою встановлено, що вартість відновлення пошкодженого легкового автомобіля позивача становить 8675,85 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про стягнення 7970,04 грн. відшкодування матеріальної шкоди.
Із зазначеною сумою апелянт погодився у поданій апеляційній скарзі.
Крім того, зважаючи на душевні страждання, яких позивач зазнав у зв*язку із пошкодженням його майна, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача 1500 грн. відшкодування моральної шкоди (п. 3 ч. 1 ст. 23 ЦК України).
Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви і докази, з якими в цілому погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду є правильними.
Разом з тим, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості пошкодженого майна, місцевий суд не обговорив питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Зважаючи на доводи апелянта, що викладені в апеляційній скарзі, на висловлену позивачем згоду передати пошкоджені деталі відповідачу, колегія суддів вважає за можливе покласти таке зобов*язання на позивача, відповідно змінивши рішення суду першої інстанції.
У зв"язку з викладеним та керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1172, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 303, 307, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 16 лютого 2009 року частково змінити.
Зобов*язати ОСОБА_1 після відшкодування збитків передати ЗАТ «Ей-І-Ес Рівнеенерго» як особі, відповідальній за шкоду, пошкоджені в ДТП передню захисну дугу та капот, які були встановлені на час пригоди на його легковому автомобілі «Шеврове-Нива» НОМЕР_2.
В решті рішення Рівненського міського суду від 16 лютого 2009 року залишити без зміни, а подану апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: