КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-13842/08 Головуючий у І інстанції - Грибан І.О.
Суддя-доповідач Коваль М.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бараненка І.І., Бєлової Л.В., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунської районної ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії відповідача по нарахуванню щорічної допомоги в розмірах нижчих ніж передбачено законом незаконними та стягнути суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у сумі 4910 грн.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2008 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -частковому скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки є необґрунтованою, оскільки відповідачем не порушено його право на отримання такої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 19.07.2007 року позивач є учасником ліквідації 1-ї категорії наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.4) і є інвалідом 2-ї групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів вважає, що відповідач повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги позивачу за 2005-2006 роки виходячи з її розміру, встановленого Законом України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 КАС України вказаний строк застосовується судом за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач просив суд застосувати вказаний строк.
Враховуючи, що інших строків для звернення до адміністративного суду з таким позовом не передбачено ні Кодексом адміністративного судочинства України, ні іншими Законами України, колегія суддів вважає, що пропущення позивачем без поважних причин річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки.
Що стосується вимог позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими та законними і такими, що підлягають до задоволення виходячи з наступного.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом, залишився зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги. Закони про Державний бюджет України на відповідні роки звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов для існування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. визнано неконституційними положення п. 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірі відповідно до мінімального заробітку. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розрахунку суми разової щорічної допомоги за 2007 рік необхідно керуватися положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Таким чином, відповідач неправомірно відмовив позивачу у донарахуванні допомоги за 2007 рік, а тому на користь позивача підлягає донарахуванню щорічна грошова допомога на оздоровлення, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови донарахування допомоги за 2007 рік підлягає скасуванню з ухваленням цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2008 року в частині відмови донарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким визнати дії Управління соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира по нарахуванню щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік неправомірними та зобов'язати Управління соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира донарахувати ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2008 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-13842/08 Головуючий у І інстанції - Грибан І.О.
Суддя-доповідач Коваль М.П.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 квітня 2009 року Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді - Коваля М.П., суддів Бараненка І.І., Бєлової Л.В., при секретарі Ліжевській Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Богунської районної ради про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Відповідно до вимог ст.ст. 158, 160 КАС України залежно від складності справи складання судового рішення у вигляді постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в судовому засіданні та приєднується до справи.
Роз'яснити сторонам, що з обґрунтованим текстом постанови суду вони зможуть ознайомитися 07 квітня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160 КАС України, колегія суддів, -, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2008 року в частині відмови донарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік - скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким визнати дії Управління соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира по нарахуванню щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік неправомірними та зобов'язати Управління соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира донарахувати ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В іншій частині постанову Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2008 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді: