Іллінецький районний суд Вінницької області

м. Іллінці, вул. К.Маркса, 28, 22700, (04345) 2-15-68

В И Р О К

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

8 квітня 2011 року Іллінецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Марчук В.C.

при секретарі Самофал О.Г.

з участю прокурора Струся О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; уроженця м. Улан-Уде Бурятської СРС; жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 - 10 Іллінецького району Вінницької області; освіта середня; судимого 22.06.2010 року Іллінецьким районним судом Вінницької області по ч. 1 ст. 185 КК України до 100 год. громадських робіт, визначених Дашівською селищною радою Іллінецького району Вінницької області; не одруженого; не працюючого;

по ч. 2 ст. 389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудній ОСОБА_1 22 червня 2010 року був засуджений Іллінецьким районним судом Вінницької області по ч. 1 ст. 185 КК України до 100 годин громадських робіт.

Дані роботи були визначені Дашівською селищною радою Іллінецького району Вінницької області, про що ОСОБА_1 було офіційно попереджено 19.07.2010 року, а також було попереджено, що вразі ухилення умисного від виконання громадських робіт, його буде притягнуто до кримінальної відповідальності по ч. 2 ст. 389 КК України. Однак підсудній ОСОБА_1 в період з 19.07.2010 року по 28.07.2010 року умисно не відпрацював жодної години призначених йому судом та визначених Дашівською селищною радою громадських робіт, а поїхав у м. Київ на тимчасові заробітки, де перебував до кінця вересня місяця 2010 року, свідомо розуміючи, що цим самим він ухиляється від відбування покарання.

У судовому засіданні підсудній повністю визнав вину в інкримінованому злочині, підтвердив викладені обставини та додав, що у вересні місяці він почав відпрацьовувати громадські роботи; потім у жовтні місяці 2010 року ще відпрацював 16 днів; у листопада -2 дні, а 12 годин не відпрацював безпричинно до цього часу.

Крім повного визнання вини підсуднім, його вина підтверджується показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтвердили, що у липні серпні і вересні 2010 року ОСОБА_1 не з’являвся відпрацьовувати громадські роботи. Лише після повідомлення у інспекцію КВІ він з 27 вересня 2010 року почав відпрацьовувати призначені громадські роботи і до 22 жовтня 2010 року відпрацював 80 годин, потім знову перестав ходити на роботу. У листопаді 2010 року він ще відпрацював 8 годин, а 12 годин не відпрацював зовсім.

Ще вина підсудного ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи; доданими доказами в судовому засіданні.

Так, підтверджується вина поданням інспектора Іллінецького РП Липовецького МРВ ОСОБА_4 України у Вінницькій області ОСОБА_5 про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (а/с 5); копією вироку суду, де вказано, що ОСОБА_1 22 червня 2010 року засуджений до 100 год. громадських робіт, визначених Дашівською селищною радою (а/с 7); підпискою ОСОБА_1 від 19.07.2010 року, про те, що він зобов’язується відпрацювати призначені громадські роботи та що він попереджений про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від відбування громадських робіт (а/с 8); постановою про встановлення днів явки підсудного на реєстрацію (а/с 12); направленням від 19.07.2010 року ОСОБА_1 на відпрацювання громадських робіт з 20.07.2010 року (а/с 13); довідкою Дашівської селищної ради про те, що ОСОБА_1 станом на 28.07.2010 року на відпрацювання громадських робіт не з’являвся (а/с 14); поясненням ОСОБА_1 про те, що він, знаючи про громадські роботи та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від громадських робіт, не відпрацював їх, а поїхав на заробітки у м. Київ (а/с 16); іншими матеріалами справи.

Таким чином, оцінивши досліджені докази у сукупності, суд вважає встановленим, що підсудній ОСОБА_1 своїми діями вчинив злочин, який слід кваліфікувати по ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину; особу винного, який раніше судимий та вчинив даний злочин в період відбування покарання; негативно характеризується по місцю проживання.

Ще суд враховує обтяжуючу обставину таку, як рецидив злочинів; пом’якшуючу обставину – щире каяття у вчиненому. І суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без його ізоляції від суспільства, тому до нього слід застосувати таку міру покарання, як арешт.

При цьому слід врахувати невідпрацьованих 12 годин громадських робіт, присуджених вироком Іллінецького районного суду від 22 червня 2010 року і остаточне покарання призначити за правилами ст. ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання до покарання за новим вироком.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 321-324 КПК України, суд

ПРИСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним та призначити покарання по ч. 2 ст. 389 КК України – чотири місяці арешту.

Застосувавши ст. ст. 71, 72 КК України, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до покарання, призначеного за новим вироком та за правилами складання вироків – чотири місяці і один день арешту.

Строк відбуття покарання рахувати з часу приведення вироку до виконання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок протягом 15 днів з часу його проголошення може бути подана апеляція.

Суддя: /підпис/