Справа №: 700/1360/15-п

Провадження № 3/700/450/15

П О С Т А Н О В А

26 жовтня 2010 року Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Борисенко П.І. розглянувши матеріали, які надійшли від територіальної державної інспекції праці у Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку с. Босівка Лисянського району Черкаської області, приватний підприємець, раніше до відповідальності не притягувалася, за ч. 1 ст. 41 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2010 року державним інспектором праці було проведено за дорученням прокурора, первинну перевірку магазину «Універсам»,де здійснюють свою підприємницьку діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2

На момент проведення первинної перевірки встановлено, що в трудових відносинах з ОСОБА_1 знаходилась ОСОБА_3, яка працювала продавцем магазину «Універсам» з 12.02.2010 року по 04.07.2010 року з місячною заробітною платою від 720 до 950 грн.

Трудовий договір, що відповідає формі, затвердженій наказом Мінпраці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 року між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в Лисянському РЦЗ зареєстровано лише 04.03.2009 року, чим порушено вимоги ст. 24 КЗпУ, згідно цього договору ОСОБА_3 отримувала лише законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Як наслідок, зарплата даному найманому працівникові виплачувалась «в ковертах» без відповідних повноцінних відрахувань до пенсійного фонду та сплати інших обов’язкових платежів, що приведе до втрати трудового стажу даного найманого працівника при нарахуванні йому пенсії та інших можливих соціальних виплат.

За період з 01.05.2010 року по 14.09.2010 року заборгованість по оплаті праці працівникові ПП ОСОБА_1 складає 2,5 тис. грн., хоча рух коштів по касі за цей період склав близько 200 тис. грн.., дані кошти були витрачені на господарські потреби, чим порушено вимоги ст. 47, 83, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», ст. 21 ЗУ «Про відпустки» та вимоги ст. 15 ЗУ «Про оплату праці».

Станом на 14.09.2010 року підприємцем ОСОБА_1 не проводиться нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів громадян у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, чим порушено вимоги Закону України №2050-ІІІ від 19.10.2000 року.

ОСОБА_3 працювала понад 180 годин в місяць (місячна норма виробітку для повного місячного окладу 168-176 годин) та працюючи у вихідні і святкові дні, була зареєстрована в Лисянському РЦЗ як найманий працівник з місячною заробітною платою лише в законодавчо встановленому розмірі 1 мін. Заробітної плати, чим порушено вимоги ст. 50, 72, 65, 96, 106, 108 КЗпП України.

Вищевикладене свідчить про недостовірний облік виконуваної найманим працівником роботи та достовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці в установленому порядку, чим порушено вимоги ст. 30 ЗУ «Про оплату праці».

В судовому засіданні ОСОБА_1 за винну визнала себе частково і пояснила, що не в повній мірі розрахувалася з найманим працівником ОСОБА_3 по тій причині, що під час проведення ревізії було виявлено недостачу в розмірі 23878,42 грн. і тому вони домовилися, що дана невиплачена заробітна плата піде в рахунок заборгованості.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, вважаю дії ОСОБА_1 малозначними, тому можливо її звільнити від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Керуючись ст. 22, 284 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення”,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 Кодексу України “Про адміністративні правопорушення” і обмежитись усним зауваженням, а справу провадженням закрити.

На постанову може бути подано апеляцію протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя -