Справа № 2-а-817/11

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2011 року. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Калюжного А.Є.

при секретарі Дулібі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Здолбунів справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВДАІ Здолбунівського району УМВС України в Рівненській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд

встановив:

В поданій до суду заяві позивач зазначив, що 21 червня 2011 року відносно нього начальником ВДАІ Здолбунівського району УМВС України в Рівненській області майором міліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії ВК №117158, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності згідно вимог ст.132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на суму 510 /п'ятсот десять / гривень.

Постанову вважає незаконною та необґрунтованою. Вказує, що підстав для складення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення не було.

Зазначає, що не допускав жодних порушень.

Вважає, що склад правопорушення, зазначений в оскаржуваній постанові, в його діях відсутній.

Стверджує, що 29 квітня 2010 року о 15 год. 40 хв. він керував транспортним засобом марки “ГАЗ”д.н.з. ВК6047АЕ по вул. Соборній в м. Рівне був зупинений інспектором ВДАІ для перевірки документів на небезпечний вантаж. Ним були надано всі необхідні документи передбаченні Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України від 10.10.2001 року, а також було надано письмову інструкцію для перевезення бензину. Інспектор ВДАІ надані письмові інструкції не взяв до уваги, мотивуючи тим, що перевозився не бензин а дизельне паливо.

Дане твердження не відповідає дійсності, так як відповідно до Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.07.2004 року за №822 перед початком перевезення небезпечних вантажів вантажовідправник надає перевізнику письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайних ситуацій для перевезення небезпечних вантажів певного класу. Згідно із приписами вищевказаних Правил бензин та дизильне паливо відносяться до небезпечних речовин одного класу –3 класу –це рідкі легкозаймисті небезпечні речовини, для яких інструкції однакові, а тому складу адміністративного правопорушення у своїх діях не вбачає.

Просить поновити строк оскарження та скасувати постанову.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.

Представник відповідача з вимогами позову не згідний.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено, позивачу стало відомо про винесенна щодо нього начальником ВДАІ Здолбунівського району УМВС України в Рівненській області майором міліції ОСОБА_2 постанови серії ВК №117158 від 21 червня 2010 року завдяки повідомлення ВДВС Здолбунівського районного управління юстиції за №4930 від 23.08.20011 року про направлення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яке він отримав 26 серпня 2011 року, отже строк оскарження позивачем пропущено не було.

Постановою про адміністративне правопорушення від 21 червня 2010 року серії ВК1 № 117158 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29 квітня 2010 року о 15 год. 40 хв. по вул. Соборній в м. Рівне керуючи транспортним порушив правила перевезення небезпечного вантажу, перевозив небезпечний вантаж не маючи письмових інструкцій на випадок аварії або надзвичайних ситуацій, чим порушив п.22.5 Правил дорожнього руху України.

Позивач в категоричній формі заперечував і заперечує факт порушення ним Правил дорожнього руху.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться в її користь.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належних доказів, які б стверджували той факт що ОСОБА_1 29 квітня 2010 року о 15 год. 40 хв. по вул. Соборній в м. Рівне керуючи транспортним порушив правила перевезення небезпечного вантажу, перевозив небезпечний вантаж не маючи письмових інструкцій на випадок аварії або надзвичайних ситуацій порушив ст.132-1 КУпАП представниками міліції зібрано не було, працівником ДАІ не було відібрано пояснень свідків, які могли б ствердити обставини даного правопорушення, не взято до уваги письмових інстукцій наданих позивачем а тому підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності немає.

Що стосується вимог в частині поновлення строку оскарження спірної постанови, то суд вважає що їх слід задоволити, так як в судовому засіданні було встановлено, що позивач пропустив строк оскарження по поважних причинах.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача по справі не надав доказів правомірності складання адміністративного протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення, а тому позов підлягає до задоволення.

Керуючись, ст.ст. 11, 70, 71, 159, 160, 162, 163 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Постанову серії ВК № 117158 від 21 червня 2011 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 в сумі 510 /п'тсот десять/ грн. за ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення –скасувати.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: