АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5220/10* Головуючий у 1-й інстанції Середа А.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - Макарчука М.А.
Суддів: Лобова О.А., Прядкіної О.В.
При секретарі: Лимар О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправною відмову в призначені пенсії та призначення пенсії у розмірах встановлених законодавством
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області про визнання протиправною відмову в призначені пенсії та призначення пенсії у розмірах встановлених законодавством задоволено частково.
Визнано дії УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці щодо не встановлення пенсії ОСОБА_2, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до діючого законодавства - протиправною.
Зобов’язано УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці встановити ОСОБА_2 з 23.04.2009 року пенсію з інвалідності відповідно до ст. 50, п. 4 ст. 54, п. З ст. 67 та ст. 71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 09 липня 2007 року із розрахунку восьми прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб та додатної пенсії, виходячи із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці просить вищевказану постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про призначення йому пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Є правомірними, так як останній 23 квітня .2009 року подав до УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці відповідну заяву про переведення з одного виду пенсії на інший та належним чином оформив документи.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
23 квітня 2009 року позивач звернувся з заявою до УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці, в якій просив призначити йому пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Розглянувши питання про призначення пенсії по інвалідності рішенням колегіального органу з призначення пенсії УПФУ Автозаводського району в м. Кременчуці відмовлено в її призначенні в зв’язку з тим, що на даний час ОСОБА_2 отримує пенсію по лінії МВД в більшому розмірі, ніж пенсія згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з врахуванням Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ст. 45ч.З цього ж Закону переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіо активного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону від 06.06.1996 р. в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.1996 р. особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсі виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно- правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем, через помилкове застосування норм матеріального права, неправомірно відмовлено позивачу в переведенні з одного виду пенсії на інший, а саме на пенсію передбачену Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують
Керуючись ст. ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Автозаводського району в м. Кременчуці Полтавської області - відхилити.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С УДДІ: /підписи/
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду Полтавської області М.А. Макарчук