Котелевський районний суд Полтавської області
смт. Котельва, вул. Жовтнева, 235, 38600, (05350) 2-12-31
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2012 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого-судді Островського Р.В.
при секретарі Білик Н.О.
з участю прокурорів Коритного О.В., Скляренко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Котельва справу про
обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, не одружений, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5; раніше судимий:
1)29.04.2011 року Диканським районним судом Полтавської області по ст.185 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.75, 104 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки ;
2)22.11.2011 року Київським районним судом м. Полтави по ст.ст. 185 ч.2, 289 4.2 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 104, 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки ;
3)15.05.2012 року Диканським районним судом Полтавської області по ст.185 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання у виді 1 року позбавлення волі ОСОБА_1 приєднано невідбуте ним покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі за вироком Київського районного суду м. Полтави від 22.11.2011 року і остаточно до відбуття засудженому ОСОБА_1 призначено 5 років і 6 місяців позбавлення волі;
4)11.06.2012 року Диканським районним судом Полтавської області по ст. 289 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі, згідно ухвали апеляційного суду Полтавської області від 23.08.2012 року вирок змінено, засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна і на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового приєднання покарання за вироком Диканського суду від 15.05.2012 року у виді 1 року, а остаточно призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.
в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 27.04.2012 року о 14 годині, будучи раніше судимим, та на час скоєння не досягши повноліття, прибув додому до своєї сестри ОСОБА_2 Скориставшись її відсутністю ОСОБА_1 таємно, з корисливою метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, викрав з жіночої сумки, яка висіла на вішалці у літній кухні, грошові кошти, що належать ОСОБА_2, в сумі 3000 гривень, вискочив з літньої кухні та побіг з двору. Остання знаходилась на городі і коли побачила, як ОСОБА_1 тікає з двору, відразу зайшла до літньої кухні та виявила крадіжку грошей. Після цього, ОСОБА_2 побігла до автодороги, де ОСОБА_1 стояв разом з ОСОБА_3 та вигукнула віддати викрадені у неї гроші. Зрозумівши, що крадіжка грошей виявлена її власником, ОСОБА_1 продовжуючи свої умисні дії, направлені на відкрите заволодіння чужим майном, втік з грошима від ОСОБА_2 у невідомому їй напрямку.
Внаслідок відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого ОСОБА_1 повторно, потерпілій ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду на суму 3000 (три тисячі) гривень.
В ході досудового слідства збитки повністю відшкодовані.
В судовому засіданні підсудній свою вину в скоєнні злочину визнав повністю і пояснив, що 26.04.2012 року, близько 16 години він приїхав з смт. Диканька, Полтавської області у с. Зайці Другі, Котелевського району, в гості до двоюрідної сестри ОСОБА_2, де залишився переночувати. Вони проживають з співмешканцем ОСОБА_4 та двома малолітніми дітьми у літній кухні, бо у хаті роблять ремонт. Перебуваючи у них вдома він помітив, що сестра ОСОБА_2 діставала з червоної сумки, яка висіла на вішалці, пачку грошей та перерахувавши, поклала їх назад. В той момент у нього й виник намір скоїти крадіжку цих грошей у ОСОБА_2. Вранці, 27.04.2012 року ОСОБА_1 попросив у них 10 гривень на проїзд у смт. Диканька, бо саме в цей день його викликали в суд. ОСОБА_4 дав йому власні 10 гривень і він поїхав у смт. Диканька. О 12 годині біля будівлі суду він зустрів свого друга ОСОБА_3, який також був підсудній по справі. В суді їм вручили копії обвинувальних висновків по справі і ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 з’їздити з ним у с. Зайці Другі, Котелевського району щоб забрати гроші у сестри 840 гривень. Йому він пояснив, що ці гроші заробив у м. Харкові,, а про свій намір скоїти крадіжку грошей у своєї двоюрідної сестри ОСОБА_2 він ОСОБА_3 нічого не повідомляв. На маршрутному автобусі вони доїхали у с. Писарівщина, Диканського району, а звідти пішли пішою ходою у с. Зайці Другі, Котелевського району, через річку «Ворскла», лугом та полем. Вийшовши до дорожнього знаку з написом „Зайці Другі” ОСОБА_1 показав ОСОБА_3 на зупинку і сказав його там чекати, а сам пішов у вуличку, додому до сестри ОСОБА_2. Зайшовши до їхнього двору він побачив ОСОБА_2, яка поралась на городі. їй він повідомив, що йому треба їхати у м. Полтава, вона приготувала йому їсти, а сама вийшла на грядки. Коли він' залишився сам у літній кухні, ОСОБА_1 переодягнувся, взяв червону сумку на вішалці, з якої дістав поліетиленовий файл. У ньому були різні документи, а між ними гроші, купюрами по 100, 200 гривень. Він забрав всі гроші, не рахуючи, поклав їх у кишеню штанів і вибігши з літньої кухні побіг в напрямку зупинки, де його чекав ОСОБА_3. ОСОБА_5, побачивши, що він тікає з двору стала за ним гнатися, щось кричала вслід, але він не зупинявся. ОСОБА_1 зрозумів, що вона мабуть виявила крадіжку грошей і тепер хотіла його наздогнати, щоб повернути викрадені ним гроші. Добігши до зупинки він махав ОСОБА_3 рукою, зазиваючи тікати разом з ним. Коли вони втекли від ОСОБА_5 ОСОБА_3 запитав, чому вони тікали від дівчини, а ОСОБА_1 йому пояснив, що за ними гналась його сестра у якої він щойно викрав 840 гривень. Сівши потім у маршрутний автобус вони з ним поїхали у м. Полтава, де розійшлися. Викрадені гроші ОСОБА_1 наступного дня витратив на власні потреби у торгово-розважальному центрі «Київ», купляючи випивку та харчі.
В скоєному підсудній щиро розкаявся, в ході досудового слідства повністю відшкодував збитки а тому просить суворо не карати.
Крім показань підсудного його вина в судовому засіданні стверджена такими доказами:
5)оглядом господарства ОСОБА_2 у с. Зайці Другі, Котелевського району, Полтавської області, по вул. Сагайдачного, 32 від 29.04.2012 року, а також приміщення літньої кухні, де знаходилися гроші. ( а.с.9 )
6)договором купівлі-продажу приватизованої земельної ділянки від 25.09.2009 року та договором купівлі-продажу житлового будинку від 25.09.2009 року, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на ці об’єкти.( а.с.37, 38 )
7)кредитним договором від 20.03.2012 року, відповідно до якого позичальник ОСОБА_6 отримала від «Платинум Банку» у тимчасове, платне користування грошові кошти в сумі 6884, 52 грн. ( а.с.39 )
8)відтворенням обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_1 від 21.05.2012 року, під час якого він розповів про обставини вчиненого ним злочину, показав на місці, де знаходились гроші, які він викрав у своєї сестри ОСОБА_2 ( а.с.75 );
Потерпіла ОСОБА_2 показала, що вона проживає з співмешканцем ОСОБА_4 та двома дітьми у приватному домогосподарстві у с. Зайці Другі, Котелевського району, Полтавської області. У квітні місяці 2012 року її мама ОСОБА_6 оформила на себе кредитний договір у «Платинум- Банку» у с. Котельва для неї, на суму кредиту 6 тисяч гривень, щоб придбати домашню живність. Всі ці кошти отримала особисто ОСОБА_2 і тому кредит погашає також вона. За 3 тисячі гривень у с. Зайці Другі, Котелевського району, у приватної особи вони придбали молоду телицю для власного господарства, а решту грошей, тобто 3 тисячі гривень ОСОБА_2 поклала до документів на будинок у червоному пакеті, який поклала у червону сумку, яку повісила на вішалку для одягу у літній кухні власного домогосподарства, де вони зараз і проживають, бо у старій хатині роблять ремонт та внутрішнє оздоблення. 26.04.2012 року, близько 16 години до них додому у с. Зайці Другі, Котелевського району приїхав її двоюрідний брат ОСОБА_1, який повідомив, що посварився з батьком та попросився у них переночувати. Вони йому не відмовили, нагодували, а ввечері поклали його спати на підлозі. Наступного дня ОСОБА_2 прокинулась о 8 годині ранку і ОСОБА_1 вже не було. Її чоловік ОСОБА_4 подзвонив їй пізніше на мобільний телефон та повідомив, що дав ОСОБА_1 на дорогу у с. Диканька 10 гривень, а сам поїхав на роботу. Вона перевірила сумку з грошима і всі 3 тисячі гривень були на місці. Сумку ОСОБА_2 повісила назад на вішалку і стала займатись домашніми справами. Близько 14 години 27.04.2012 року ОСОБА_1 знову приїхав до їхнього двору у с. Зайці Другі, Котелевського району з с. Диканька. Він говорив, що його викликають у Київський райвідділ міліції м. Полтави, бідкався, де б позичити гроші. ОСОБА_2 йому насипала їсти, а сама пішла поратись на город. Згодом вона побачила, як ОСОБА_1 вискочив з літньої кухні, гримнув дверима, і вже з- за забору їй викрикнув, що піде до бабусі позичити гроші на дорогу у м. Полтава. Сказавши це він побіг прямо по вулиці. Така поведінка ОСОБА_1 викликала підозри,ОСОБА_2 мерщій забігла у кухню та перевіривши сумку з грошима на вішалці у літній кухні, виявила, що 3 тисячі гривень у сумці відсутні. Всі інші речі були на місці. Вона зрозуміла, що це брат ОСОБА_1 викрав гроші і швидко побігла за ним по вулиці до дороги. На «Глобівському» повороті, на зупинці вона побачила ОСОБА_1, який збирався сісти у маршрутний автобус на м. Полтава, який став на зупинці. Вона стала йому кричати віддати гроші. Побачивши її, ОСОБА_1 передумав сідати у маршрутний автобус, а побіг від неї через поле у кущі. Разом з ним тікав також один невідомий їй хлопець. Вони втекли від неї, а ОСОБА_2 повернулася додому. Відтоді вона ОСОБА_1 не бачила. Крадіжкою ОСОБА_2 заподіяна матеріальна шкода на суму три тисячі гривень.
Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_3, покази якого були досліджені в судовому засіданні, показав, що з ОСОБА_1 він знайомий вже близько 2-х років, з яким потоваришував. За крадіжку металевих виробів з кинутого заводу „Прогрес” у с.Стасі, Диканського району, їх притягли до кримінальної відповідальності по ст.185 КК України. 27.04.2012 року, близько 12 години вони зустрілися з ОСОБА_1 біля будівлі Диканського районного суду, де їм вручили копії обвинувальних висновків по справі. Після цього він запропонував заїхати з ним у с.Зайці Другі, Котелевського району щоб забрати гроші у сестри - 840 гривень, які він нібито заробив у м.Харкові. ОСОБА_3 погодився і вони з ОСОБА_1 на автобусі доїхали у с.Писарівщина, Диканського району, а звідти пішли пішком. Вийшовши до дорожнього знаку з написом „Зайці Другі” ОСОБА_1 показав йому на зупинку і сказав його там чекати, а сам пішов у вуличку до сестри. Хвилин через 40 ОСОБА_3 побачив, як ОСОБА_1 вибіг з вулички та рухався у його напрямку до зупинки. При цьому він махав рукою, натякаючи тікати разом з ним. З вулички за ним же вибігла білява дівчина, худорлявої статури. Вона щось кричала в їхню сторону і було зрозуміло, що вона гналась за ОСОБА_1 ОСОБА_3 побіг слідом за ним через поле за зупинкою і так вони забігли на друге поле і там зупинилися виморені. ОСОБА_1 пояснив, що за ними гналась його сестра, у якої він викрав 840 гривень. Ці гроші він показував у маршрутному автобусі, яким вони їхали у м.Полтава. Гроші були купюрами по 20, 100, 200 гривень. ОСОБА_3 пропонував йому повернути гроші сестрі, але він не захотів, казав, що тікатиме і вони поїхали у м.Полтава, де ОСОБА_1 пропонував з ним погуляти на крадені гроші, але ОСОБА_3 відмовився, взяв у нього лише 10 гривень на проїзд у міському транспорті і поїхав у с.Стасі, до свого дому. До вчинення крадіжки грошей ОСОБА_1 у своєї сестри у с.Зайці Другі, Котелевського району, Полтавської області ОСОБА_3 не причетний, про те, що він їде у це село здійснити крадіжку не знав, а був лише свідком того, як ОСОБА_1 тікав від сестри після здійснення крадіжки грошей. ( а.с.47 )
Допитаний в ході досудового слідства свідок ОСОБА_4, покази якого були досліджені в судовому засіданні, показав, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6, разом із співмешканкою ОСОБА_2 та двома дітьми, у приватному домоволодінні. У хаті в цей час вони проводять ремонт і тому зараз проживають у літній кухні. У березні місяці 2012 року його теща, а дружини мама ОСОБА_6 у «Платінум» банку оформила кредит для своєї доньки ОСОБА_2 у сумі 6000 гривень, для придбання домашньої скотини, які віддала ОСОБА_2. З цих 6-ти тисяч гривень вони придбали у с.Зайці Другі, Котелевського району, у людей телицю за 3 тисячі гривень, а решту 3 тисячі гривень поклали у червону, жіночу сумку разом з документами на будинок та землю, яку зберігали у дивані. Крім цього, там же зберігалися дрібні гроші, всього близько 200 гривень на поточні потреби. 26.04.2012 року, близько 16 години до них додому приїхав у гості двоюрідний брат ОСОБА_2 - ОСОБА_1, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_7. Він пояснив, що наступного дня йому треба їхати у Диканський райсуд, на попередній розгляд кримінальної справи і попросився у них переночувати. Вони постелили йому на полу, де ОСОБА_1 і спав. Вранці, 27.04.2012 року ОСОБА_4 прокинувся о 6 годині та розбудив його. Владислав попросив у нього гроші на проїзд до смт. Диканька. Він витяг з дивана сумку, з якої дістав 10 гривень і дав їх ОСОБА_1. Близько 6.20 години вони з ним разом вийшли з дому та пішли на зупинку автобуса. ОСОБА_4 поїхав у с.Милорадове, Котелевського району на роботу, а ОСОБА_1 поїхав у смт.Диканька. Близько 15 години йому зателефонувала дружина ОСОБА_2, яка повідомила, що ОСОБА_1 викрав у них 3000 гривень, які належали їй та втік від неї. Вона за ним бігла, але не наздогнала. При яких обставинах відбулася крадіжка йому не відомо. ( а.с.49 )
Допитана в ході досудового слідства ОСОБА_6, покази якої були досліджені в судовому засіданні, показала, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_8, а у с.Зайці Другі проживає її донька ОСОБА_2 з співмешканцем ОСОБА_4 та двома дітьми. Навесні 2012 року, у березні чи на початку квітня місяця 2012 року у «Платінум-Банку» у с.Котельва вона оформила на своє ім*я кредит у сумі 6000 гривень для своєї доньки ОСОБА_2 для проведення будівельних робіт та ремонту оселі у с.Зайці Другі, Котелевського району. За їхньою усною домовленістю з донькою вона повинна його й виплачувати. Гроші в сумі 6000 гривень забрала особисто вона і тому ОСОБА_6 до погашення кредиту не має ніякого відношення. З цих грошей, зі слів доньки ОСОБА_2, за 3000 гривень вони купили у селі телицю для власного господарства, а решту 3000 гривень у неї викрав її двоюрідний брат ОСОБА_1. ( а.с.50 )
Представник неповнолітнього підсуднього ОСОБА_7 показав, що його рідний син від першого шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 проживав з його родиною, навчався у школі-інтернаті № 1 у м.Полтава, яку закінчив у 2011 році і після цього став скоювати крадіжки, за що був неодноразово судимий. Один із епізодів його злочинів - вчинення крадіжки грошей у двоюрідної сестри ОСОБА_2 у с.Зайці Другі, Котелевського району 27.04.2012 року. На думку ОСОБА_7 причинами, які спонукали його сина до вчинення злочинів є його зв’язок з неблагополучними друзями по школі-інтернату, з якими він підтримує дружні стосунки. Матеріально він забезпечував сина усім необхідним.
Викладене приводить суд до переконання про винність підсуднього в скоєнні інкримінованих йому злочинів.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує по ч.2 ст. 186 КК України, бо він скоїв відкрите викрадення чужого майна, повторно.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини що пом’якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину, повне відшкодування збитків, неповнолітній вік на час скоєння злочину, позитивні характеристики з місця проживання.
В діях ОСОБА_1 суд не вбачає обставин, які б обтяжували його вину.
Разом з тим суд враховує також, що ОСОБА_1 за короткий проміжок часу скоїв кілька корисливих злочинів у результаті чого проти нього було порушено ряд кримінальних справ, але незважаючи на це підсудній відкрито заволодів грошима своєї двоюрідної сестри, в котрої періодично проживав, харчувався, користувався ставленням. А тому суд вважає що йому слід обрати покарання у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв злочин 27.04.2012 року, тобто до набрання чинності вироком Диканського суду від 11.06.2012 року, покарання йому необхідно призначити згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323,324 КПК України суд,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1, визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання за вказаний злочин у вигляді позбавлення волі на строк п’ять років;
На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою, строк якого обчислювати з моменту затримання, тобто з 15.05.2012 року.
Стягти з ОСОБА_7 судові витрати по справі в розмірі 235 грн. 20 коп. на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України в Полтавській області.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим з моменту отримання його копії.
Г оловуючий
Суддя Котелевського районного суду
Полтавської області ОСОБА_8