ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.02.07р. | Справа № А16/201(А8/354-06)-06 |
За позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" акціонерної судоплавної компанії "Укррічфлот", м. Дніпропетровськ
до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Дніпропетровськ
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Секретар судового засідання МАТЕВОСЯН А.М.
Представники:
від позивача: Іванов В.М. - заст. начальника, дов. від 01.01.2006р. №001-юр;
Баштаненко Т.С. - юрисконсульт, дов. від 08.08.2005 р. № 007-юр;
від відповідача: Попов О.О. - представник, дов. від 10.10.06 р. № 9224
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Десантників, 5 на підставі рішення третейського суду від 31.05.2006 р.
Відповідач у відзиві на позов (вх.№22276 від 14.12.06р.) позовні вимоги вважає безпідставними та просить в позові відмовити, посилаючись на те, що: - 03.07.06р. відповідач листом №5872 повідомив позивача про неможливість виконання його замовлення, оскільки відповідно до статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обмежень” рішення третейського суду не є право встановлювальним документом; - у відповідності з діючим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене Наказом міністерства юстиції України від 07.02.02р., передбачено у якості такого документу рішення суду, третейського суду про визнання права власності; - у прикінцевих положеннях зазначеного базового закону зазначено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому закону”; - законодавець чітко розмежовує поняття рішення суду та рішення третейського суду, про що може свідчити й існування окремого Закону України „Про третейські суди” та той факт, що відповідно до статті 3 Закону України „Про судоустрій” судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний суд України, тобто третейські суди не входять до цієї категорії.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
- рішенням третейського суду від 31.05.06р. у складі третейського судді Глядченка Володимира Миколайовича визнано за Дочірнім підприємством “Дніпропетровський річковий порт “ Акціонерної судополавної компанії “Укррічфлот” право власності на будівлі та споруди, а саме : будівлю зблоковану, літ. А-2, А’-1, склад д/вантажів, будівлю підстанції №4 літ. В-1, В’-1, будівлю прохідної літ. Ж-2, будівлю теслярів літ. М-1, будівлю гаражу, літ. О-1, що розташовані у м. Дніпропетровську на площі Десантників, 5;
- відповідно до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (надалі –Положення), для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням;
- згідно з пунктом 10 додатку №1 до пункту 2.1 Положення до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, відносяться рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності;
- позивач наполягає на тому, що йому було безпідставно відмовлено відповідачем у реєстрації права власності; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи викладене господарський суд доходить висновку про необґрунтованості вимог позивача, виходячи з наступного:
- відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі –державна реєстрація) –офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;
- частиною 13 статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
- частиною 2 статті 2 Закону України “Про третейські суди” встановлено, що третейський суд –недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;
- згідно із частиною 1 статті 3 Закону України “Про судоустрій України” визначено, що судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, а відповідно до частини 18 цього Закону систему судів загальної юрисдикції складають: - місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України; - вищі спеціалізовані суди, - Верховний суд України;
- отже, виходячи з аналізу наведених правових норм, третейські суди не входять до складу судів загальної юрисдикції, а відповідно і до судової системи України;
- згідно із частиною 7 розділу V Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону;
- таким чином, пункт 10 додатку №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в частині того, що рішення третейських судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна є підставою для реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, суперечить частині 13 статті 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” і не може бути застосований при вирішення питання щодо реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду від 31.05.2006р.
З огляду на викладене, позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 94, 160-163, 167, 186, 254, пунктом 6 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Постанова набирає законної сили у відповідності із статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата виготовлення постанови у повному обсязі –27.02.2007р.