АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2008 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Притуленко О.В., суддів Іщенка В.І.,
Авраміді Т.С. , при секретарі: Брежнєвій O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим про визнання дій щодо відмови у підвищенні пенсії неправомірними та зобов'язання підвищувати пенсію відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2007 р. ОСОБА_1вернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Кіровському районі АР Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання щомісячно підвищувати пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 р. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані, тим, що він має статус «дитина війни» і відповідно до цього має право на щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 p., однак, у вересні 2007 р. позивач отримав відмову Управління ПФУ в Кіровському районі АР Крим у перерахунку пенсії, який був мотивований тим, що дане питання на той час ще не було законодавчо врегульоване. Таку відмову позивач вважає неправомірною, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким на 2007 р. призупинена дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 21 березня 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені: були визнані неправомірними дії УПФУ в Кіровському районі АР Крим щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» і відповідач був зобов'язаний провести позивачу перерахунок пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (в ред. 18 листопада 2004 p.), починаючи з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р.
УПФУ в Кіровському районі АР Крим не погодилося з таким судовим рішенням
та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати
Справа № 22-а-1392-Ф/08 р.
Головуючий у першій інстанції Чулуп О.С.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
2
та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Так, апелянт вказує, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачає яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку здійснюється призначення та виплата вказаного підвищення пенсії. Апелянт звертає увагу на те, що ні даним Законом, ні іншими діючими законодавчими актами України не визначено поняття терміну мінімальної пенсії за віком, а також, відсутній механізм нарахування встановленої ст. 6 Закону пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії відповідно до вказаного Закону. Окрім цього, апелянт вважає, що судом першої інстанції не прийнята до уваги ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.Апелянт вказує, що судом не прийнято до уваги те, що Рішенням Конституційного Суду України в справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 не визнана неконституційною ст. 62 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, установлюються відповідними законами й нормативно-правовими актами KM України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга УПФУ в Кіровському районі АР Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком та має статус «дитина війни», а отже, має право, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV ( в ред. від 18 листопада 2004 р.) на отримання надбавки у вигляді 30% мінімальній пенсії за віком за рахунок коштів Державного Бюджету.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалене судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1н., є пенсіонером за віком і має статус „дитини війни", тобто має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає
3
статтям 1, 3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України.
Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
З оглядом на вищенаведене, колегія суддів вважає, що УПФУ в Кіровському районі АРК не мало правових підстав відмовляти позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до норм ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності механізму нарахування виплат вказаної категорії соціальних гарантій є безпідставними, оскільки згідно Конституції України, за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, необхідно застосовувати закон, регулюючий подібні правовідносини, що Управлінням Пенсійного фонду України в Кіровському районі АРК не було зроблено.
Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює.
Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 березня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця.