ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
12.02.07р. |
|
Справа № А16/19-07(А8/442-06) |
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, м. Дніпропетровськ
про визнання нечинною постанови від 22.08.2006р. НОМЕР_1 та визнання незаконними дій
Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.
Секретар судового засідання МАТЕВОСЯН А.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2, дов. від 15.11.06р. представник;
Від відповідача: Воронський О.Ф. -головний спеціаліст, дов. від 29.12.06р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить визнати незаконними дії відповідача: - по проведенню позапланової перевірки, яка відбувалася 26-27 червня 2006р. на об'єкті надання послуг за адресою АДРЕСА_1; - по складанню акту перевірки від 26.06.2006р. НОМЕР_2; - дії відповідача по розгляду справи про адміністративне правопорушення позивача у сфері захисту прав споживачів та визнати нечинною постанову відповідача від 22.08.2006р. НОМЕР_1.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що: - посадовими особами відповідача було проведено позапланову перевірку на станції технічного обслуговування позивача “СКС-Центр” на підставі скарги споживача ОСОБА_3, в ході якої складено акт, від підпису та отримання якого позивач та його співробітники відмовилися; - орган у сфері захисту прав споживачів не має права проводити перевірку додержання правил надання послуг та складати акт за результатами такої перевірки, оскільки відсутній порядок проведення таких перевірок у сфері захисту прав споживачів; - контролюючий орган зобов'язаний забезпечити право суб'єкта господарської діяльності брати участь у вирішенні питання про накладення на нього штрафу, проте, позивач дізнався про накладення на нього штрафу вже після того, як державний виконавець вручив постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2006р.; - оскільки позивач не був повідомлений про місце і час розгляду справи про накладення штрафу за порушення прав споживачів, то відповідач не мав права розглядати таку справу та виносити за результатами її розгляду оскаржувану постанову; - відповідачем було порушено статтю 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки позивачу було фактично відмовлено у видачі для ознайомлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Також у позовній заяві позивачем було поставлене питання про виклик у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_4 могла пояснити усі обставини проведеної відповідачем перевірки та підтвердити незаконність дій по проведенню перевірки, по складанню акта перевірки, а також те, що відповідачем фактично було відмовлено у ознайомленні з матеріалами про адміністративне правопорушення; ОСОБА_5 міг підтвердити, що було відмовлено відповідачем у ознайомленні з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Відповідач у відзиві на позов(вх.НОМЕР_3 від 20.11.06р.) позовні вимоги позивача не визнає та просить в позові відмовити, посилаючись на те, що:
- споживач ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про порушення своїх прав з боку позивача, де зазначив що у грудні 2004 року на СТО, що належить позивачу, відремонтував автомобіль Форд Транзит, у процесі подальшої експлуатації якого збільшилась кількість використання мастила автомобілем; на свої звернення до виконавця робіт отримав відмову в задоволенні своїх вимог, а саме повернення коштів за ремонт автомобіля;
- 03.04.2006р. згідно з розпорядженням від 29.03.2006р. НОМЕР_4 спеціалістами відповідача було проведено перевірку дотримання законодавства України про захист прав споживачів при наданні послуг з ремонту автомобілів на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить позивачу; - під час перевірки були встановлені порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, які були відображені в акті перевірки від 03.04.2006р. НОМЕР_5; - на підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято постанову від 22.08.2006р. НОМЕР_6 про накладення на позивача стягнень у вигляді штрафу у розмірі 3 128 грн. 95 коп.;
- 04.05.2006р. споживач ОСОБА_3 звернувся до відповідача з додатковою заявою, в якій просить захистити його права та надати допомогу в поверненні витрачених коштів на ремонт автомобіля;
- 26.06.2006р. згідно з розпорядженням від 22.06.2006р. НОМЕР_7 на підставі скарги споживача та акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 03.04.2006р. НОМЕР_5 спеціалістами відповідача спільно з працівникам правоохоронних органів з метою надання службовим особам органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, допомогу у виконанні ними службових обов'язків та припинення незаконних дій фізичних осіб, які перешкоджають виконанню покладених на них функцій була проведена перевірка дотримання законодавства України про захист прав споживачів при наданні послуг з ремонту автомобілів на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів, яка розташована по АДРЕСА_1 та належить позивачу;
- за результатами перевірки були встановлені порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, а саме: до укладання договору із споживачем позивач не надає необхідну, доступну, достовірну та своєчасну для споживачів інформацію, перелік якої зазначено в акті перевірки від 26-27 червня 2006р.; - також були встановлені інші порушення законодавства про захист прав споживачів;
- відповідач зазначає, що позивачем були порушені вимоги статей 7, 8, 10, 15, 17, 21 Закону України „Про захист прав споживачів”, пунктів 3, 5, 6, 8, 9, 13, 15, 16, 17, 19, 26, 34, 37, 41, 42, 43, 44, 45, 47, 48, 49,50, 51, 54 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. №792;
- на підставі акту перевірки від 26-27 червня 2006р. НОМЕР_2 відповідачем було прийнято постанову від 22.08.2006р. НОМЕР_1 про накладення на позивача стягнень у вигляді штрафу у розмірі 76 316 грн. 80 коп. за порушення, встановлені під час перевірки, а саме за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених пунктом 1 статті 8 Закону України „Про захист прав споживачів”;
- також відповідач звертає увагу суду на те, що за наслідками першої перевірки від 03.04.06р. позивач належних висновків не зробив, продовжував порушувати права споживача та вимоги припису зазначеного в акті перевірки і знов допустив порушення законодавства про захист прав споживачів, що зазначено в акті другої перевірки за скаргою позивача;
- відповідач також зазначає, що зазначені копії актів перевірок, постанови про накладення стягнень, запрошення до відповідача для участі у розгляді справ було направлено у відповідності з вимогами чинного законодавства позивачу за домашньою адресою та за місцем розташування СТО рекомендованими листами з повідомленням, але позивач навмисне неодноразово ухилявся від отримання зазначених листів, відмовлявся від отримання їх від листонош;
- відповідач також наполягає на тому, що позивачем в позовній заяві оскаржено акт державного органу, а саме постанову НОМЕР_1 про накладення на позивача стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, у вигляді штрафу в розмірі 76 316 грн. 80 коп., а не підстави для проведення перевірки та хід її проведення, а також на тому, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття, тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта; якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним; - позивачем не надано жодних доказів невідповідності вимогам чинного законодавства оскаржуваної ним постанови про накладення стягнень від 22.08.2006р. НОМЕР_1 про застосування до позивача штрафу у сумі 76 316 80 коп., та невідповідності визначеної законом компетенції державного органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям цього акта прав та охоронюваних інтересів підприємства-позивача у справі;
11.01.07р. відповідач надав до суду заяву(вх.НОМЕР_8 від 11.01.07р.) про сплив позовної давності, в якій зазначає, що споживач звернувся до позивача на предмет недоліків роботи, 12.05.05р., поза межами гарантійного строку визначеного Наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. №792 „Про затвердження Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів”, а перевірка відповідачем, згідно розпорядження від 22.06.06р. НОМЕР_7 вважається з пропуском позовної давності, тому як згідно статті 863 Цивільного кодексу України позовна давність, яка застосовується до вимог відносно неналежної якості роботи виконаній по договору підряду встановлюється терміном в один рік.
Відповідач у відзиві (вх.НОМЕР_9 від 09.02.07р.) на заяву позивача про сплив позовної давності, заяву не визнає та просить в задоволенні заяви та в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:
- відповідно до Закону України „Про захист прав споживачів” встановлені терміни задоволення вимог споживачів суб'єктами підприємницької діяльності, а не терміни позовної давності, які цим Законом взагалі не передбачені, тому позивач вважає, що твердження позивача, про сплив позовної давності для звернення споживача до Головного управління за захистом своїх прав є безпідставними.
- відповідач вважає, що позивачем оскаржується постанова відповідача про накладення стягнення, передбаченого статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” і позовні вимоги не знаходяться в причинному зв'язку з витоком річного строку звернення за захистом своїх прав після закінчення терміну договору побутового замовлення, який є різновидом договору підряду; споживач не звертався до відповідача з заявою щодо неналежного виконання умов договору, який не було укладено, а звернувся з заявою про відмову позивачем в задоволенні його вимоги, а саме відшкодування коштів за неякісний ремонт автомобіля.
Судом не задоволено клопотання позивача про виклик у судове засідання свідків, оскільки згідно із частиною 4 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання; позивачем вказані відомості у повному обсязі зазначені не були, не вказано які обставини могла повідомити ОСОБА_4, а також не вказано, де працює ОСОБА_5.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
- згідно із пунктом 2 частини 1 статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів” спеціально уповноважений центральний виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість товарів, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів;
- відповідно до пункту 54 “Порядку заняття торгівельною діяльністю та правил торгівельного обслуговування населення”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №108, контрольна перевірка дотримання цього Порядку і правил проводиться службовою особою відповідного органу з пред'явленням службового посвідчення та в присутності особи, що здійснює продаж товарів, і у разі можливості - представника суб'єкта господарської діяльності, що перевіряється;
- 03.04.2006р. відповідачем - Головним Дніпропетровським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів за заявою споживача ОСОБА_3 було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, про що складено акт НОМЕР_5, з якого вбачається, що споживач неодноразово звертався до директора “СКС Центра” ОСОБА_1 для вирішення питання по усуненню недоліків, що виникли після ремонту двигуна, але вирішення зазначених у заяві питань не отримав; також з зазначеного акту перевірки вбачається, що працівники СТО перевіряючих до перевірки не допустили;
- 26-27 червня відповідачем за додатковою заявою споживача ОСОБА_3 та на підставі акту перевірки від 03.04.2006р. НОМЕР_5 було проведено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів, про що складено акт НОМЕР_2;
- вказаною перевіркою встановлено, що позивач -Суб'єкт підприємницької діяльності Абрамов Ігор Валерійович відмовився від ознайомлення із заявою ОСОБА_3 і заявив, що його гарантійні зобов'язання, як виконавця послуг закінчилися; але в наданих до заяви споживача письмових поясненнях є документи, якими підтверджується той факт, що він звертався до підприємця з вимогою про усунення недоліків, що виникли у нього після проведення капітального ремонту двигуна автомобіля FORD TRANSIT, державний номер НОМЕР_10, але позивач відмовлявся одержувати листи споживача; також перевіркою встановлено, що позивач не забезпечив належним чином ознайомлення замовників до того як вони звернуться за послугами з нормативно-правовими актами та документами; зразки договорів з додатками відсутні; замовнику надається рахунок, що зі слів підприємця дорівнює наряду-замовленню; інформація про гарантійні зобов'язання виконавця послуг відсутня; приватний підприємець не надає нікому із замовників гарантійних талонів відповідно до додатку 5 до пункту 52 “Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів”; журнал реєстрації претензій і їх задоволення відсутній; відсутня інформація про персонал, а також відсутня інформація на паперових носіях про ціни на матеріали, складові частини ДТЗ (знаходиться у комп'ютері); відсутня інформація на вході в приміщення, в якому проводиться прийняття від замовників послуг, про повне найменування виконавця, місце знаходження (місце проживання), номери телефонів, прізвище, ім'я, по-батькові керівника (власника); виконавець -ОСОБА_1 під час перевірки не зміг надати чинні нормативні документи, які встановлюють вимоги до ДТЗ та їхніх складових; перевіркою також встановлено, що споживачу послуг ОСОБА_3 виконавцем відмовлено в реалізації його прав, встановлених частиною 1 статті 8 і частиною 3 статті 10 Закону України “Про захист прав споживачів”, а також вимоги пунктів 3, 5, 6, 8, 9, 13, 15, 16, 17, 19, 26, 34, 37, 41, 42, 43, 44, 45, 47, 48, 49, 50, 51, 54 “Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002р. №792;
- копії актів перевірок від 03.04.2006р. НОМЕР_5 та від 26.06.2006р. НОМЕР_2 були направлені позивачу разом з супровідними листами від 04.04.2006р. НОМЕР_11, від 29.06.2006р. НОМЕР_12 та від 24.07.2006р.; згідно зазначених супровідних листів позивача також було повідомлено про розгляд матеріалів перевірок; про розгляд матеріалів перевірок позивача також було повідомлено листом від 04.08.2006р. НОМЕР_13;
- на підставі акту перевірки від 26.06.2006р. НОМЕР_2 відповідачем було винесено постанову від 22.08.2006р. НОМЕР_1 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”;
- вказаною постановою встановлено, що споживачу відмовлено в реалізації його прав, установлених частиною 1 статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" та постановлено застосувати до позивача штраф у розмірі 76 316 грн. 80 коп.;
- відповідно до чинного законодавства акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин;
- підставами для скасування акта є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт; обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі;
- згідно із частиною 1 статті 8 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару; у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач в порядку та у строки, встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар, або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника) товар;
- відповідно із пунктом 1) частини 1 статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною 1 статті 8 і частиною 3 статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох оподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- позивач вважає застосування до нього відповідачем згідно постанови від 22.08.2006р. НОМЕР_1 штрафу у розмірі 76 316 грн. 80коп. необґрунтованим; відповідач проти цього заперечує.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного:
- як вбачається із матеріалів справи у грудні 2004 року на станції технічного обслуговування (СТО), що належить позивачу, споживачу ОСОБА_3 було відремонтовано автомобіль FORD TRANSIT, державний номер НОМЕР_10 на загальну суму 7 631 грн. 68 (згідно накладної від 01.12.2004р. НОМЕР_14); гарантійний талон споживачу видано не було; 12.05.2005р. споживач звернувся до позивача з заявою, в якій повідомив недоліки проведеного позивачем капітального ремонту, пов'язані з підвищеними витратами моторного мастила і просив усунути недоліки або повернути витрачену на ремонт суму;
- позивач відповіді споживачу на заяву не надав, недоліки проведеного ремонту не усунув, витрачену на ремонт суму не повернув;
- суд не може прийняти до уваги думки позивача, що споживачем було пропущено термін позовної давності щодо гарантійного ремонту, оскільки позивач ототожнює термін позовної давності з гарантійним строком, що не є одним і тим же, оскільки гарантійний строк -це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг (пункт 5 статті 1 Закону України “Про захист прав споживачів”), а позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України);
- згідно із частиною 14 статті 8 Закону України “Про захист прав споживачів” вимоги споживача не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання;
- позивачем не доведено, що недоліки проведеного ремонту виникли не з вини позивача;
- на момент розгляду справи позивачем не надано доказів повернення споживачу коштів у розмірі вартості проведеного ремонту.
Отже, вищезазначене спростовує викладені у позовній заяві та заяві позивача про сплив позовної давності обставини та свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.
З урахуванням викладеного позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
Згідно із статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись статтями 94,160-163, 167, 186, 254, пунктом 6 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Постанова набирає законної сили у відповідності із статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО
Дата виготовлення постанови у повному обсязі -23.02.2007р.