Судове рішення 31/263-40/560 від 22.08.2007

Судове рішення #483173

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ,
вул.Б.Хмельницького,44-Б
тел.486-65-72}

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 31/263-40/560

28.02.07 р.

м.Київ

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “О.К. та партнери», м.Київ

до	Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК», м.Київ

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський

промисловий союз», м. Київ (далі -третя особа-1);

Корпорація «Український мазут»(далі-третя особа 2)

про

внесення змін до установчого договору

Суддя Смірнова Л.Г.

Представники:

Від позивача:

не з'явився

Від відповідача:

не з'явився

Від третьої особи-1:

Ласкавий, представник за довіреністю №6 від 06.07.2006

Від третьої особи-2:

Борута П.М., представник за довіреністю б/н від 07.06.2006

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2004 року на розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “О.К. та партнери” до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»про визнання зміненими у тексті Установчого договору про заснування та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»та змінах до нього слова „ПП „Юридична консультація ОК та Син” на слова Товариство з обмеженою відповідальністю “О.К. та партнери”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2004 р. у справі №31/263 позов ТОВ “О.К. та партнери” задоволено повністю, вирішено вважати зміненим текст Установчого договору про заснування та діяльність ТОВ „ДСЛК” та внести зміни у тексті замість слів: „ПП „Юридична консультація ОК та Син” на слова Товариство з обмеженою відповідальністю “О.К. та партнери”. Крім того, відповідача зобов'язано надати в 5-денний термін з дати набрання рішенням суду законної сили Шевченківській районній державній адміністрації у м. Києві відповідним чином оформлені зміни до Установчого договору та Статуту товариства „ДСЛК”, а саме: Приватне підприємство „Юридична Консультація О.К. та Син” змінити на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю „О.К. та Партнери” (т. 1 а.с. 109 -111).

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2006 р. спільну касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнський промисловий союз” та Корпорації „Український мазут” задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2004 р. у справі №31/263 скасовано, у позові ТОВ “О.К. та партнери” відмовлено (т.1 а.с. 229 -233).

Постановою Верховного Суду України від 10.10.2006 р. постанова Вищого господарського суду України від 25.07.2006 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2004 р. у справі №31/263 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2006 справу прийнято до розгляду, присвоєно їй номер 31/263-40/560, судове засідання призначено на 12.12.2006.

У судовому засіданні 12.12.2006 позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову, а саме просив суд визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «О.К. та партнери» на участь у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»у розмірі 50% від його статутного фонду, або 60142грн., внесену у формі нежилого приміщення, розташованого у будинку №2 по вул.Червоноармійській у місті Києві; вважати зміненим склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»зокрема: вважати учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» Товариство з обмеженою відповідальністю «О.К. та партнери»з часткою 50% у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»замість приватного підприємства «Юридична консультація О.К. та син»; вважати зміненим текст Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК». Заяву прийнято судом до розгляду.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «О.К. та партнери»з урахуванням заяви від 11.12.2006 р. №378 про зміну предмету позову обґрунтовуються наступним:

- ТОВ „О.К. і партнери” виникло шляхом перетворення (реорганізації) ПП „Юридична консультація „О.К. та син”, є його правонаступником та правонаступником усіх його майнових прав (у тому числі корпоративних) у ТОВ „ДСЛК”, а тому відповідно до п.п. 1.1, 1.3 ст.1 статуту та п.1 Установчого договору ТОВ „О.К. і партнери” згідно з ч.5 ст. 147 ЦК України позивач набув у встановленому законом порядку право на частку у статутному фонді ТОВ „ДСЛК”;

- загальними зборами учасників ТОВ „ДСЛК” від 07.08.1998 р., які відбулися за участю усіх учасників товариства, одностайно було прийнято рішення про визнання права реорганізованого ТОВ „О.К. та партнери” на вступ до ТОВ „ДСЛК” як правонаступника, вирішено прийняти ТОВ „О.К. і партнери” до складу учасників ТОВ „ДСЛК” з особистою часткою в статутному фонді 50%, а також вирішено внести необхідні зміни до установчих документів ТОВ „ДСЛК”;

- протягом 1998 -2004 рр. усі учасники ТОВ „ДСЛК” визнавали позивача учасником даного товариства та його право на частку у статному капіталі в розмірі 50%;

- зміни до установчих документів ТОВ „ДСЛК” не були зареєстровані внаслідок несумлінного ставлення працівників відповідача до своїх посадових обов'язків;

- єдиним установчим документом ТОВ „ДСЛК” згідно з ч.1 ст. 143 ЦК України (2003), ч.1 ст. 82 ГК України є статут, до якого підлягають внесення змін з метою приведення його у відповідність з вимогами законодавства;

- зборами учасників ТОВ „ДСЛК” від 30.03 - 03.04.2006 р. було прийнято рішення, яким затверджено нову редакцію статуту ТОВ „ДСЛК” та уповноважено директора Тарнавську Є.Б. здійснити державну реєстрацію вказаних змін;

- бездіяльність посадових осіб відповідача порушує корпоративні права позивача як учасника ТОВ „ДСЛК”, що підтверджені рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 17.07.2006 р.;

- 11.07.2006 р. ОСОБА_1 відкликано підпис на протоколах зборів учасників ТОВ „ДСЛК” №7 від 27.02.2004 р., №8 від 29.03.2005 р., №9 від 29.06.2006 р. щодо затвердження змін до установчих документів ТОВ „ДСЛК”, відмову позивачу у вступі до ТОВ „ДСЛК”.

Відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 16.01.2007 р. про визнання позову ТОВ “О.К. та партнери” з зазначених позивачем підстав, а також вказав, що через ухилення третього учасника ТОВ „ДСЛК” ОСОБА_2 від підписання нової редакції статуту відповідача ТОВ „ДСЛК” не може привести його у відповідність до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2006 р. було залучено до участі у справі третьою особою без самосійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський промисловий союз».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2007 р. залучено до участі у справі третьою особою без самосійних вимог на предмет спору Корпорацію „Український мазут”.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, в порядку приписів статті 77 ГПК України, розгляд справи неодноразово відкладався. Судове засідання призначене на 06.02.2007 не відбулось у зв'язку з хворобою судді Смірнової Л.Г., а ухвалою від 16.02.2007 розгляд справи призначено на 28.02.2007.

23.01.2007 позивачем було заявлено клопотання про витребування від третьої особи 1 оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію, установчий договір та статут Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК». Клопотання судом задоволено. Ухвалами від 23.01.2007, від 16.02.2007 та від 27.02.2007 витребувано у третьої особи вищезазначені документи. Третя особа 1, у судовому засіданні 28.02.2007 надала суду пояснення, що не має можливості надати суду витребувані документи, оскільки вони були передані директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК» Кучеруку О.П., що підтверджується розпискою, копію якої залучено до матеріалів справи, а оригінал було надано для огляду суду у судовому засіданні.

У судове засідання 28.02.2007 представники позивача та відповідача не з'явились, звернулись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутніми у судовому засіданні. Клопотання судом не задоволено, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово не з'являвся в судове засідання та не виконував вимоги ухвали суду. Крім того, відповідно до вимог статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Справу було розглянуто за наявними у ній матеріалами відповідно до приписів статті 75 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський промисловий союз»заперечувало проти задоволення позовних ТОВ “О.К. та партнери”, посилаючись на наступне:

- на день розгляду судом справи учасниками ТОВ „ДСЛК” є ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а протокол зборів учасників ТОВ „ДСЛК” від 07.08.1998 р. не відповідає дійсності, оскільки збори взагалі не відбувались, а протокол зборів не підписувався учасниками ТОВ „ДСЛК”;

- відповідно до заяв ОСОБА_2, ОСОБА_1 останні взагалі були відсутні на вказаних зборах учасників ТОВ „ДСЛК” 07.08.1998 р.;

- рішенням зборів учасників ТОВ „ДСЛК” від 29.03.2005 р., оформленим протоколом №8, позивачу відмолено у вступі до ТОВ „ДСЛК”;

- внаслідок реорганізації 07.08.1998 р. ПП „Юридична консультація ОК та син” згідно з ст. 37 ЦК УРСР припинило своє існування і у ТОВ „ДСЛК” залишилося два учасника -ОСОБА_1, ОСОБА_2;

- рішення Житомирського районного суду від 17.07.2006 р. стосувалося встановлення виключно факту участі ОСОБА_3 у ТОВ „О.К. та партнери”.

Корпорація «Український мазут»проти позовних вимог заперечила посилаючись на наступне:

- з Статуту та установчого договору ТОВ „О.К. та партнери” вбачається, що воно є правонаступником ПП „Юридична консультація О.К. та син”. Ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 9 Статуту ТОВ „ДСЛК” внесення змін до статуту відноситься до виключної компетенції зборів учасників. Отже правонаступник може бути прийнятий до товариства тільки за рішенням зборів учасників. Зборів учасників ТОВ „ДСЛК” від 07.08.1998, на які посилається позивач, взагалі не відбулись. Копії протоколу, які надав суду позивач не відповідають дійсності. На зборах від 30.03.- 30.04.2006 були прийняті зміни до Статуту, з учасників ТОВ „ДСЛК” був присутній тільки ОСОБА_1, який володіє 50% голосів, а згідно п.9.2 Статуту ТОВ „ДСЛК” для прийняття рішень з даного питання необхідна одностайність у вищому органі управління ТОВ „ДСЛК” , а для правомочності (кворуму) зборів учасників ТОВ „ДСЛК” - участь у них усіх учасників товариства(п.9.3 статуту ТОВ „ДСЛК” ). Отже збори були неправомочні, їх рішення не мають юридичних наслідків і не є обов'язковими для виконання учасниками та товариством;

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, господарський суд -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „ДСЛК” було створено на підставі Установчого договору про заснування та діяльність ТОВ „ДСЛК” від 05.08.1997 р. Приватним підприємством „Юридична компанія „О.К. та син”, ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Відповідно до п. 2.1 Установчого договору статутний фонд було розподілено між вказаними учасниками наступним чином: ПП „Юридична компанія „О.К. та син” -50%, ОСОБА_1 -25%, ОСОБА_2 -25% (т.1 а.с. 29 -30).

Статут ТОВ „ДСЛК” було затверджено рішенням зборів учасників ТОВ „ДСЛК” від 01.08.1997 р. (протокол №1 від 01.08.1997 р.) та зареєстровано 15.01.1998 р. Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва.

Посилаючись на те, що 07.08.1998 р. рішенням загальних зборів ТОВ „ДСЛК”, оформленим протоколом від 07.08.1998 р. за підписами директора ПП „Юридична консультація „О.К. та син” Лєщова Є.С. (голова зборів) та засновника ПП „Юридична консультація „О.К. та син” ОСОБА_3 (секретар зборів), вирішено: визнати право реорганізованого ТОВ „О.К. та партнери” на вступ до ТОВ „ДСЛК” як правонаступника; прийняти ТОВ „О.К. та партнери” до складу учасників ТОВ „ДСЛК” з особистою часткою в статутному фонді ТОВ „ДСЛК” 50%; внести необхідні зміни до установчих документів ТОВ „ДСЛК”, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом не прийнято до уваги посилання позивача на вищезазначений протокол від 07.08.1998, оскільки як вбачається з матеріалів справи ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 на цих зборах присутні не були і рішень, зазначених в протоколі не приймали, що підтверджується їх нотаріально завіреними заявами, відсутністю їх підписів на протоколі, а також тим фактом, що зміни до статутних документів товариства, нібито прийняті на цих зборах, не були внесені та зареєстровані у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ „О.К. та партнери”, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 01.07.1998 р. та зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією від 07.08.1998 р., ТОВ „О.К. та партнери” створено шляхом реорганізації приватного підприємства „Юридична консультація „О.К. та син” у господарське товариство відповідно до установчого договору, укладеного між громадянами України, які добровільно об'єднали майно, кошти і підприємницьку діяльність для здійснення спільної діяльності з метою одержання прибутку. Згідно з п.1.3 Статуту ТОВ „О.К. та партнери” підприємство є юридичною особою і правонаступником приватного підприємства „Юридична консультація „О.К. та син”, ідентифікаційний код №23743991, зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 30.11.1995 р., свідоцтво №23743991 (т.1 а.с. 8).

Пунктами 1 та 4.2 Договору про продовження діяльності ТОВ „О.К. та партнери”, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 01.07.1998 р. та зареєстрованого Печерською районною державною адміністрацією від 07.08.1998 р., передбачено, що позивач є правонаступником приватного підприємства „Юридична консультація „О.К. та син” по всіх правах і зобов'язаннях останнього (т.1 а.с. 23).

Оцінюючи наявні в матеріалах справи та досліджені в судових засіданнях докази, враховуючи згідно з ст. 111І№ ГПК України вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду України від 10.10.2006 р., господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “О.К. та партнери” такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 55 Закону України „Про господарські товариства” при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

В силу ч. 3 ст. 29 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, державному реєстратору подаються, зокрема, заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально посвідчену копію рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію або документ, що підтверджує внесення плати за публікацію у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; нотаріально посвідчена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства.

Таким чином, вирішення питання про прийняття правонаступника до складу учасників товариства пов'язане з внесенням змін до статуту підприємства та належить до виключної компетенції його вищого органу управління -зборів учасників.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів (ч.1 ст. 65 ГК України).

Статут товариства з обмеженою відповідальністю має містити, зокрема, відомості склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів (ч. 2 ст. 82 ГК України).

Відповідно до п. 5.1 Статуту ТОВ „ДСЛК” учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства (т. 1 а.с. 39).

Пунктом 9.1 Статуту ТОВ „ДСЛК” передбачено, що вищим керівним органом товариства є збори учасників, до складу яких входять учасники або призначені ними представники.

Згідно з п. 9.2 Статуту ТОВ „ДСЛК” до виключної компетенції зборів учасників товариства відноситься внесення змін до статуту товариства і розміру статутного фонду.

При цьому, для прийняття рішень з даного питання необхідна одностайність у вищому органі управління ТОВ „ДСЛК”, а для правомочності (кворуму) зборів учасників ТОВ „ДСЛК” -участь у них усіх учасників товариства (п. 9.3 статуту ТОВ „ДСЛК”) (т. 1 а.с. 42).

Норми ст.10 Закону України „Про господарські товариства”, ст. 88 ГК України, ст. 116 ЦК України мають диспозитивний характер щодо права учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством, за винятком встановлених законом випадків.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують присутність на зборах від 30.03.-30.04.2006 ОСОБА_2 та докази, які підтверджують згоду останнього на припинення установчого договору.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вирішення питання про визнання права позивача на частку у статутному капіталі ТОВ „ДСЛК” належить до виключної компетенції вищого органу управління даного товариства -зборів учасників, а задоволення заявлених ТОВ “О.К. та партнери” позовних вимог буде втручанням суду у здійснення цим органом своєї компетенції.

У зв'язку з тим, що збори учасників ТОВ „ДСЛК” з питань внесення змін до статуту товариства визначається за умови присутності на зборах усіх його учасників відповідно до п. 9.3 статуту ТОВ „ДСЛК”, судом відповідно до ст. 4 ГПК України не приймаються до уваги рішення зборів учасників ТОВ „ДСЛК” від 30.03. -03.04.2006 р. як такі, що не відповідають ч. 2 ст. 82 ГК України, ч.1 ст. 65 ГК України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з ст. 7 Закону України „Про господарські товариства” зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повідомити Шевченківську районну в м. Києві державну адміністрацію про зміни у складі учасників ТОВ „ДСЛК” у зв'язку з реорганізацією ПП „Юридична консультація „О.К. та син” та подати необхідні документи для проведення державної реєстрації відповідних змін в установчих документах товариства, які підлягали внесенню на підставі зборів учасників ТОВ „ДСЛК” від 07.08.1998 не пізніше 13.08.1998 р.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно з ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Враховуючи, що зміни до установчих документів ТОВ „ДСЛК”, внесені рішенням зборів учасників ТОВ „ДСЛК” від 07.08.1998 р., підлягали підписанню також позивачем (т. 1 а.с. 147), суд приходить до висновку, що ТОВ „О.К. та партнери” повинно було дізнатися про порушення відповідачем обов'язку повідомити орган державної реєстрації про внесені зміни до складу учасників ТОВ „ДСЛК”, а внаслідок цього -про порушення права позивача на частку в статутному капіталі ТОВ „ДСЛК”, з 13.08.1998 р.

В силу ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, якщо суд не визнає поважною причину пропуску строку позовної давності.

На встановлення поважності причин пропуску строку позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору (Постанова Верховного Суду України від 11.03.2002 р. у справі №5/3770).

Позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності на звернення до суду з позовом про визнання права на частку в статутному капіталі ТОВ „ДСЛК”, визнання зміненим складу учасників ТОВ „ДСЛК” та тексту статуту товариства.

Судом відхиляються як необґрунтоване посилання позивача на визнання протягом 1998 -2004 рр. усіма учасниками ТОВ „ДСЛК” позивача учасником даного товариства та його права на частку у статному капіталі в розмірі 50%, оскільки строк позовної давності закінчився 13.08.2001 р., тобто до набрання чинності Цивільного кодексу України, статтею 264 якого передбачено переривання перебігу позовної давності вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Посилання позивача на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 17.07.2006 р. не приймається судом до уваги, оскільки ТОВ „О.К. та партнери” помилково надано преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим вказаним судом при вирішенні справи №2о-127/06, що не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи №31/263-40/560 Господарського суду міста Києва.

Крім того, справа № 2о-127/06 розглядалась Житомирським районним судом Житомирської області в порядку окремого провадження. Відповідно до ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пункт 6 ст. 235 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не було доведено факту прийняття до ТОВ «ДСЛК»в порядку, встановленому законодавством України та статутом товариства, а тому вимоги визнати його право на участь в ТОВ «ДСЛК»та вважати його учасником ТОВ «ДСЛК»з часткою 50% у статутному фонді замість ПП «Юридична консультація О.К. та син»задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що визнання позову ТОВ „ДСЛК” не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, суперечить правам та законним інтересам учасників товариства, суд не приймає до уваги заяву відповідача від 16.01.2007 р. про визнання позову ТОВ “О.К. та партнери”.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 82 -85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Смірнова Л.Г.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація