АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року липня місяця 9 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Іщенка В.І.
суддів Авраміді Т.С.
Полянської В. О. при секретарі Брежнєвій O.K. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації за невикористану відпуску, визнання незаконним наказу, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Керченського міського суду АРК від 16 січня 2008 року -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного
господарства м. Керчі" в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу не подання інформації про зростання заробітної плати, затримки проведення розрахунку, не підвищення заробітної плати, визнати наказ директора Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" від 8 листопада 2005 року №303 незаконним і скасувати його, стягнути з відповідача не донараховану і не виплачену заробітну плату у розмірі 2850, 25 грн., а також грошову компенсацію за невикористані дні відпуски, що складає 1352, 12 грн., стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку з моменту звільнення та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Крім того, просить поновити строк для звернення до суду з позовними вимогами про визнання незаконним наказу відповідача від 8 листопада 2005 року №303
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 8 серпня 1997 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Наказом від 7 листопада 2005 року № 299 вона була звільнена з підстав, передбачених п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов'язків. Рішенням Керченського міського суду від 11 квітня 2007 року вона була поновлена на роботі, а 12 червня 2007 року знов звільнена з роботи з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України через скорочення штатів. Проте при звільненні розрахунок з нею був проведений не в повному обсязі. Так їй не виплатили суму заробітної плати, яку стягнуто рішенням Керченського міського суду від 11 квітня 2007 року, а також компенсацію за невикористану відпуску за час вимушеного прогулу.
Справа № 22-ц-625- ф/2008 Головуючий в першій інстанції
суддя Кіт М. В.. суддя-доповідач Авраміді Т.С.
-2-
Крім того з 1 вересня 2005 року директору підприємства, де працювала позивач, був підвищений посадовий оклад, у зв'язку з чим розмір окладу позивача також повинен був підвищуватися, однак цього зроблено не було, у зв'язку з чим, їй не була доплачена заробітна плата у розмірі 2850, 25 грн., через що позивач звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо зростання заробітної плати, однак відповідач в порушення діючого законодавства зазначену інформацію їй не надав. Крім того, відповідачем був виданий наказ від 8 листопада 2005 року №303, відповідно до якого підвищення посадових окладів керівних працівників і фахівців було відкладено до 1 березня 2006 року.
Вищевикладені дії Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" позивач вважає такими, що порушують її права, через що звернулася до суду з даним позовом.
Рішенням Керченського міського суду АРК від 16 січня 2008 року позов ОСОБА_1. задоволено частково.
Суд визнав бездіяльність Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" щодо ненадання інформації про заробітну плату ОСОБА_1. протиправною.
Наказ директора Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" від 8 листопада 2005 року №303 визнаний незаконним та скасований.
Стягнуто з Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" на користь ОСОБА_1. не донараховану і не виплачену заробітну плату у розмірі 2850, 25 грн., грошову компенсацію за невикористані дні відпуски у розмірі 1352, 12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 3557, 90 грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку і відмови у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди змінити, стягнувши на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення - 12 червня 2007 року до дня фактичної виплати з урахуванням середнього заробітку в розмірі 1037 грн. в місяць та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, -посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи.
Так ОСОБА_1. вказує, що суд першої інстанції необгрунтовано дійшов висновку, про те, що середній заробіток повинен стягуватися не з дня її звільнення і розраховуватися виходячи з двох останніх місяців в сумі 972 гривні. Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, те що неправомірні дії відповідача змусили її обмежувати себе і свою сім'ю в задоволенні життєво необхідних потреб, що безумовно завдало їй моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1., представника відповідача ОСОБА_2., дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що він підлягає стягненю з Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно
3
каналізаційного господарства м. Керчі'' на користь позивача за період з 25 вересня 2007 року - дня фактичного виконання рішення Керченського міського суду від 11 квітня 2007 року, тобто виплати заробітної плати позивачу за час вимушеного прогулу по день розгляду справи.
З таким висновком не може погодитися колегія суддів, оскільки він не обґрунтований і не відповідає вимогам закону.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Так Кримським республіканським підприємством „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" в порушення ст. 116 КЗпП України , згідно з якою при звільненні працівника виплата всіх сум. що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, повний розрахунок з ОСОБА_1проведено не було.
Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в р'азі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Таким чином, враховуючи, що в день звільнення ОСОБА_1. не було виплачено всіх належних їй сум з вини працедавця, яка повністю знайшла своє підтвердження, середній заробіток за затримку розрахунку повинен бути виплачений з дня звільнення працівника -12.06.2008 року, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1. щодо стягнення з відповідача на її користь компенсації за невикористану відпустку задоволені судом в повному обсязі.
Суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув і ухвалив в цій частині рішення, яке не повною мірою відповідає нормам матеріального права, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його зміни.
Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. щодо часу з якого підлягає стягненню середній стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку обгрунтований і заснований на законі.
Колегія суддів не погоджується також з періодом, за яким судом першої інстанції визначено середня заробітна плата позивача, оскільки він суперечить п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 p. N 100, відповідно до положень якого у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, відповідно до якого розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. була звільнена з роботи відповідачем 07 листопада 2005 року за систематичне невиконання посадових обов'язків, поновлена на роботі 11 квітня 2007 року та 12 червня 2007 року знову звільнена з роботи за скороченням штатів, тобто при визначенні розміру середньомісячної заробітної плати позивача необхідно виходити з п. 4 зазначеного Порядку. При цьому тарифна ставка позивача при звільненні становить 1037 гривень.
-4-
Виходячи з наведеного, відповідно до п. 8 вказаного Порядку середньоденний заробіток позивача складає 1037 : 20 = 51, 85 грн. Підсумовуючи наведене колегія суддів вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку повинен стягуватися за період з 12 червня 2007 року - день звільнення по день розгляду справи судом першої інстанції -16 січня 2008 року, що складає 7881, 2 грн. (51, 85 * 152 - 7881, 2).
Судом першої інстанції встановлено, що при звільненні ОСОБА_1. Кримським республіканським підприємством „Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Керчі" були порушені норми трудового законодавства України, що виразилося у невиплаті належних їй грошових сум.
Однак, відмовляючи позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в змозі був виплатити належні суми позивачу, оскільки на час її звільнення не могла бути визначена сума компенсації за невикористані дні відпустки, оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі не набрало законної сили.
Проте з такими висновками погодитися не можна і вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Як вбачається із сукупності зібраних доказів відповідачем порушенні права ОСОБА_1. у сфері трудових відносин, що виразилося у невиплаті належних їй грошових сум.
На думку колегії суддів зазначені обставини безумовно призвели до втрати позивачем нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 500 грн.
При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) обов'язковому з'ясуванню шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд першої інстанції правильно встановивши, що при звільненні ОСОБА_1. відповідачем були порушені законні права позивача, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, що згідно з п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в зазначеній частині з постановлениям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1. щодо компенсації моральної шкоди.
Крім того, враховуючи вимоги ч.3 ст. 88 ЦПК України, відповідно до яких, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, та норми яки регламентують розмір та оплату судового збору, з Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно
-5-
каналізаційного господарства м. Керчі" в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розміру 60, 23 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. 303, п.п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Керченського міського суду АРК від 16 січня 2008 року - задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АРК від 16 січня 2008 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - змінити, збільшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню до 7881, 2 грн.
Рішення Керченського міського суду АРК від 16 січня 2008 року в частині відмови ОСОБА_1. у стягненні компенсації моральної шкоди - скасувати.
Постановити нове рішення, яким частково задовольнити ці вимоги, стягнувши з Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" на користь ОСОБА_1у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Стягнути з Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Керчі" у дохід держави судовий збір в сумі 60 грн. 23 коп.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.