КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №-22-а-16252/08 Головуючий у 1 інстанції Борисенко П.І.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
при секретаріО.Г. Хрімлі,
В.І. Маслія,
О.Ф. Ситникова,
Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2008 року у справі за позовом прокуратури Лисянського району Черкаської області в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
28 січня 2008 року прокуратура Лисянського району Черкаської області в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Лисянського районного суду Черкаської областііз позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги.
Постановою Лисянського районного суду Черкаської областівід 22 лютого 2008 року позов задоволено у повному обсязі.
З відповідачів у солідарному порядку на користь позивача стягнуто недоплачену грошову допомогу як учаснику війни за 2005-2007 роки в розмірі 3148,18 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської областіподало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Прокурор та позивач до судового засідання не з’явились, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Представник відповідача -Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до судового засідання не з’явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Представник відповідача -Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області до судового засідання не з’явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про апеляційний розгляд справи у його відсутність.
У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги учаснику війни, суд першої інстанції виходив з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 23.01.2001 року ОСОБА_1 є учасником війни.
У відповідності до ст. 8 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 14 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 вказаного Закону, відповідно до ст. 17-1 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
На відповідача покладений обов’язок здійснення виплати разової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу були проведені виплати таким чином: за 2005-2006 роки у розмірі 50 грн., за 2007 рік у розмірі 55 грн., що не спростовується сторонами.
Зазначені виплати здійснені у розмірах, встановлених на відповідні роки законами України «Про Державний бюджет України».
Стосовно виплат, що здійснені відповідачем позивачу у 2005-2006 роках у розмірах, передбачених законами України «Про Держаний бюджет України» на відповідні роки, суд вважає такі виплати правомірними, виходячи з наступного.
Дійсно, законами України «Про державний бюджет України на 2005 рік», «Про державний бюджет України на 2006 рік» разова грошова допомога учасникам війни передбачена у меншому розмірі, ніж це передбачено законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме, на рівні 50 грн.
Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що зазначені закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки не визнані неконституційними у встановленому законом порядку.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір разової грошової допомоги, яка повинна надаватись учасником війни до 5-травня.
Вирішуючи питання про те, положення якого закону України підлягає застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив:«Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України.
Враховуючи положення Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також те, що законами України «Про державний бюджет України на 2005» та «Про державний бюджет України на 2006» фактично змінено положення закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей законів України про державний бюджет на 2005 та 2006 роки.
Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 16.01.2008 року, тобто поза річним строком, встановленим для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в позові.
Враховуючи те, що відповідач в своїх запереченнях на адміністративний позов наполягав на застосуванні положень ст.100 КАС України, а позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду за вимогами про стягнення недоотриманої одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2005, 2006 рокиі поважних причин пропуску цього строку не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відповідач правомірно виплатив щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня у розмірі 50 грн. за 2005 та 2006 роки, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум щорічної грошової допомоги за 2005 та 2006 роки задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача недоотриманої суми щорічної разової допомоги до 5-го травня у розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком за 2007 рік, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» виплата щорічної грошової допомоги учасником війни до 5-го травня встановлена у фіксованому розмірі 55 грн., що в свою чергу суперечить ст. 14 закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з тим, Конституційний суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів щодо відповідності Конституції України положень ст. 29, 36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої ст. 66 пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про державний бюджет на 2007 рік» визнав ці положення такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи положення ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла на момент спірної виплати, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-14, а також закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-ІІІ, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Суму прожиткового мінімуму на 2007 рік на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць встановлено законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V у розмірі 406 гривень з 01.04.2007 року по 30.09.2007 року.
При цьому, статтею 62 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком станом 01.04.2007 року складав 410, 06 грн.
Таким чином, для позивача як учасника війни, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів прожиткового мінімуму.
Замість передбачених законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» трьох мінімальних пенсій за віком, у 2007 році позивачу виплачено тільки 55 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв’язку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та постановляє нову, відповідно до якої позовні вимоги задовольняє частково, зобов’язує відповідача нарахувати та виплатитина користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2007 рік із розрахунку 3-х мінімальних пенсій за віком.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської областіна постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2008 року- задовольнити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2008 року -скасувати.
Адміністративний позов прокуратури Лисянського району Черкаської області в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області про стягнення недоотриманої суми разової щорічної грошової допомоги учаснику війни до 5-го травня - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги учаснику війни до 5-го травня за 2007 рік із розрахунку 3-х мінімальних пенсій за віком.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст постанови виготовлений 22 квітня 2009 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Г. Хрімлі
Судді: В.І. Маслій
О.Ф. Ситников