КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
|
Справа №-22-а-15986/08 |
Головуючий у 1 інстанції Закаблука О.В. Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
|
головуючого суддів при секретарі |
О.Г. Хрімлі, В.І. Маслія, О.М. Дурицької, Л.В. Архіповій, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ржищівського управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 30 жовтня 2007 року у справі за позовомОСОБА_1 до Ржищівського управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення,-
ВСТАНОВИЛА:
31 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Ржищівського міського суду Київської області із позовом до Ржищівського управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення.
Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 30 жовтня 2007 року позов задоволено у повному обсязі.
Ржищівське управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації зобов'язано здійснити перерахунок допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки та стягнуто в доход держави державне мито у розмірі 51 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Ржищівське управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за період 2003-2005 роки та зобовязав відповідача здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум допомоги.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (а.с. 4).
Статтею 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Правовий аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що в період з серпня 2002 року по липень 2005 року законодавець не вносив до нього змін, які встановлюють інші, крім мінімальної заробітної плати, критерії нарахування виплат, або обмежують їх розмір.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку спірних сум виплат допомоги була мінімальна заробітна плата, розмір якої законодавцем періодично змінювався і складав за спірний період від 237 грн. до 332 грн. на місяць. Конкретний розмір мінімальної заробітної плати встановлювався спеціальними законами або законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Зміст законів України, якими встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування цих розмірів для реалізації положень ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачу відповідач виплачував допомогу на оздоровлення в розмірі, що був виділений Міністерством фінансів України і Державним казначейством України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 836 від 26.07.1996р. та «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.20005р.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що при визначені розміру допомоги застосуванню підлягає саме стаття 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України № 836 та № 562.
Разом з тим, відповідно до статті 63 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Ухвалюючи рішення про зобов'язання Ржищівське управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату позивачу певних сум, суд не з'ясував чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідача для виплати їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо.
Судом першої інстанції не досліджено і не проаналізовано закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються управлінням Міністерства праці та соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім цього, на момент виникнення спірних правовідносин процесуальним законом, який встановлював строк на оскарження в судовому порядку рішень органу державної влади, був Цивільний процесуальний кодекс України від 1963 року. Статтею 248-5 ЦПК України було передбачено, що скаргу може бути подано до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2003 рік здійснено на початку 2004 року, за 2004 рік - на початку 2005 року, за 2005 рік - на початку 2006 року.
Позивач звернувся з відповідним позовом до суду у серпні 2007 року, тобто, із пропуском строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права, а тому вимоги позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2004 роки не підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача, стягнути щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік, колегія суддів виходить з наступного.
На момент звернення позивача до суду його позов розглядався за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, який вступив у дію з 01.09.2005 року.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 161 КАС України визначено питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, а саме чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду з річним пропуском такого звернення. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивач не заявляв. Відповідно до положень ст. 100 КАС України, пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та постановляє нову, відповідно до якої у задоволенні адміністративного позову відмовляє.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Ржищівського управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 30 жовтня 2007 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позовуОСОБА_1 до Ржищівського управління праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення - відмовити.
Повний текст постанови буде виготовлений 29 квітня 2009 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Г. Хрімлі
Судді: В.І. Маслій
О.М. Дурицька