Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Кавацюка М.Ф.,

з участю прокурора Федорук Ю.І.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши 31 січня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську справу за апеляцією старшого прокурора Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5, яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Калуського міськрайонного суду від 31 жовтня 2012 року,?

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м.Калуш, вул.Литвина, 8, кв.№77, Калуського району, Івано-Франківської області, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює електриком ВАТ «3 бетони», неодружений, несудимий, громадянин України, -

визнаний винуватим та засуджений за ст.286 ч.2 Кримінального кодексу України (далі КК) та із застосуванням положень ст.69 цього Кодексу на 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередньо обраний – підписку про невиїзд.

Вироком суду постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь експертної установи НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області – 1940 (одну тисячу дев’ятсот сорок) гривень 40 копійок.

Долю речових доказів вирішено відповідно до п.п.2, 5 ч.1 ст.81 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК 1960 року).

Вироком Калуського міськрайонного суду, ОСОБА_1 засуджений за те, що він, 29 квітня 2012 року, близько 21 год. 30 хв., не перевірив і не забезпечив технічний стан гальмівної системи свого транспортного засобу марки ВАЗ-21099, державний номерний знак НОМЕР_1, виїхав з гаражу, що в м.Калуші по вул.Литвина, у напрямку с.Копанки, Калуського району. Приблизно о 21 год. 45 хв., в темну пору доби, ОСОБА_1, керуючи вказаним автомобілем з приблизною швидкістю 80 км/год., рухався автодорогою «Калуш-Миколаїв» через с.Копанки, Калуського району в напрямку м.Миколаїв, і в межах населеного пункту, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, маючи об’єктивну можливість виявити пішоходів на дорозі на відстані, достатній для зупинки автомобіля, не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, та вчинив наїзд на пішоходів ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які йшли в попутному напрямку правим узбіччям в один ряд. В результаті порушення ОСОБА_1 вимог п.п. 1.10., 2.3.,12.1., 12.3., 12.4., 31.4. 31.4.1. Правил дорожнього руху України (далі ПДР), сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких на місці події наступила його смерть; пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент спричинення; а пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров’я і не були небезпечними в момент їх спричинення.

У своїй апеляції прокурор Коломієць І.М., яка брала участь в розгляді справи судом першої інстанції, покликається на неправильне застосування судом кримінального закону, так як суд перейшов до іншого, більш м’якого покарання, ніж передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК і призначив надто м’яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину та його особі внаслідок м’якості.

Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст.186 ч.2 КК на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Федорук Ю.І., яка просить справу зняти з апеляційного розгляду і направити в суд першої інстанції; думку засудженого, його захисника та потерпілих, які поклалися на розсуд суду; перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що кримінальну справу слід зняти з апеляційного розгляду з наступних підстав.

Як встановлено ст.349 КПК, апеляція на вирок суду подається через суд, який його постановив.

Відповідно до положень ст.350 КПК, в апеляції зазначаються: назва суду, якому подається апеляція; особа, яка подає апеляцію;вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який її постановив; вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування; прохання особи, яка подає апеляцію; перелік документів які подаються до апеляції.

Вимогами ст.352 КПК встановлено, що в разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених ст.350 цього ж Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи днів.

Однак, таких вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

Як видно з апеляції прокурора Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5, в прохальній її частині прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо засудження ОСОБА_1 за ч.2 ст.285 КК, та постановити новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК та призначити реальне покарання на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Як видно з вироку суду, а саме резолютивної частини, ОСОБА_1 засуджений саме за ч.2 ст.286 КК, а не за ч.2 ст.186 КК, як зазначає прокурор в апеляції. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які інші дані про те, що ОСОБА_1 на досудовому слідстві чи в суді інкримінувалось вчинення злочину, передбачене ч.2 ст.186 КК.

За таких обставин, апеляційні вимоги прокурора, викладені в мотивувальній частині апеляції, не співпадають із змістом прохальної частини його апеляції, є суперечливими, а тому не відповідають вимогам ст.350 КПК.

Однак, суд першої інстанції не звернув увагу на таку явну невідповідність апеляції прокурора вимогам ст.350 КПК, не виконав вимоги ст.352 цього ж Кодексу і, керуючись ст.354 КПК, безпідставно передав справу разом з апеляцією до апеляційного суду.

В даному випадку, як зазначив Верховний Суд України у п. 3 своєї Постанови від 15 травня 2006 року № 1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», головуючому у суді першої інстанції слід було своєю постановою визнати апеляцію такою, що не відповідає вимогам ст. 350 КПК та залишити її, з дотриманням ст. 352 цього ж кодексу, без руху. Чого в даному випадку не було зроблено.

Нормою ст. 359 ч. 2 п. 4 КПК передбачено, що справа повертається суду першої інстанції в тому числі і у випадку, якщо суд першої інстанції прийняв апеляцію, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.350-353, 359 КПК (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ст. ст. 286 ч.2 КК, за апеляцією старшого прокурора Калуської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5 – зняти з апеляційного розгляду та повернути Калуському міськрайонному суду для виконання вимог ст.ст.350-352 КПК.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. Гриновецький

ОСОБА_7

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.Д.Шкрібляк