Справа № 338/2071/13-к

Провадження № 11-кп/779/126/2014

Категорія ч.1 ст.121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гутич П.Ф.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Кавацюка М.Ф., Кукурудза Б.І.,

секретаря с/з ОСОБА_2,

з участю прокурора Рибки Л.Я.,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_4,

обвинуваченої ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_5, на вирок Богородчанського районного суду від 11 березня 2014 року, по кримінальному провадженні про її обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.121 Кримінального кодексу України (далі КК),?

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Яблунька, мешканка с.Кривець, Богородчансь-кого району, Івано-Франківської області, непрацююча, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружена, на утриманні одна малолітня дитина, громадянка України, -

визнана винуватою та засуджена за ч.1 ст.121 КК на 5 (п’ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців

У відповідності ст.76 КК, на ОСОБА_5 покладено наступні обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись туди для реєстрації.

Цивільний позов ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнено частково і постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_316 000 грн. моральної шкоди, 229 грн. 40 коп. судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу, а в задоволенні решти її позовних вимог – відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Долю речового доказу вирішено у відповідності до положень ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

За вироком суду ОСОБА_5 засуджена за те, що 12 вересня 2013 року між нею та ОСОБА_3 з приводу користування сусідніми земельними ділянками виникла суперечка, яка перейшла в бійку, в ході якої обвинувачена умисно нанесла потерпілій удар сапою в голову, заподіявши їй тяжке тілесне ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку, вдавленим уламковим переломом лівої скроневої кістки, забійної рани лівої скроневої ділянки голови, і є небезпечним для життя в момент заподіяння.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_5 заперечує свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину та покликається на незаконність вироку щодо неї з підстав однобічності та неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Просить вирок щодо неї скасувати та постановити виправдовувальний вирок.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_3 покликається на безпідставність доводів апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_5, а вирок суду щодо неї вважає законним та обґрунтованим.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок суду щодо неї – без зміни.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_5 пояснила, що 12 вересня 2013 року між нею і потерпілою ОСОБА_3 та її дочками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт з приводу того, що вони із сапами в руках напали на її свекруху. Вона з чоловіком намагалася присікти суперечку, однак ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стали її штовхати, а ОСОБА_3 вдарила її ззаду по голові сапою, від чого в неї утворилась черепно-мозкова травма. Від цього удару вона впала на землю і на деякий час втратила свідомість. Коли прийшла до тями і намагалась піднятись із землі, побоюючись нападу, з метою захисту, взяла в руки свою сапу і стала розмахувати нею. Не виключає, що в момент, коли розмахувала сапою, вона могла зачепити потерпілу, однак зробила це ненавмисно. Куди саме вона спричинила удар потерпілій і в який саме момент пригадати не може, однак ОСОБА_3 знаходилась обличчям до неї. Наголосила, що умислу спричинити ОСОБА_3 тілесні ушкодження в неї не було, вона діяла в стані необхідної оборони.

В апеляційному суді потерпіла ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_4, повністю заперечили доводи АС обвинуваченої. Потерпіла пояснила, що того дня між нею і обвинуваченою ОСОБА_5 виникла суперечка з приводу меж їх земельних ділянок. В ході сварки обвинувачена намагалась кілька разів нанести їй удари сапою, однак її дочка ОСОБА_8 не давала цього зробити. Коли суперечка припинилась і вони розійшлись, то ОСОБА_5 її наздогнала і умисно завдала їй удар сапою в ліву скроневу ділянку голови, від чого вона втратила свідомість і впала на землю. Наголосила, що ніяких ударів сапами ні вона, ні її дочки обвинуваченій не наносили. В момент нанесення удару по голові могла повернути голову в її сторону.

Як пояснив в ході апеляційного розгляду експерт ОСОБА_9, який проводив додаткову комісійну судово-медичну експертизу, а також судово- медико-криміналістичну експертизу знаряддя злочину, і був присутнім при проведенні слідчих експериментів за дорученням апеляційного суду, то він не виключає, що тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 могли бути спричинені за обставин, на які вказує обвинувачена ОСОБА_10, а саме від ударної дії тупого твердого предмета, яким міг бути металевий виступ сапи. Не виключає, що в момент удару обвинувачена могла знаходитись як на колінах, так і стоячи. Більш ймовірно, що в момент удару ОСОБА_10В, та ОСОБА_3 знаходились обличчям одна до одної, і удар потерпілій був завданий із значною силою, і траєкторія руху сапи, якою було завдано удар потерпілій, була знизу вверх та дещо спереду назад.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення обвинуваченої ОСОБА_5 та її захисника – адвоката ОСОБА_6, які підтримали доводи АС, просять вирок щодо обвинуваченої скасувати та виправдати її; пояснення потерпілої ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, а також прокурора Рибки Л.Я., які заперечили доводи АС обвинуваченої, вирок просять залишити без зміни; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви АС обвинуваченої, колегія суддів приходить до висновку, що її слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Стосовно покликань потерпілої ОСОБА_5 на незаконність вироку з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки вона спричинила ОСОБА_3 тілесні ушкодження в стані необхідної оборони, то вони є необґрунтованими, виходячи із наступного.

Не зважаючи на заперечення ОСОБА_5 того, що вона умисно не завдавала потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, вина обвинуваченої та правильність кваліфікації її незаконних дій за обставин, викладених у вироку, доводиться наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, які суд першої інстанції в повній мірі дослідив та поклав в основу обвинувачення.

Крім цього, вина обвинуваченої ОСОБА_5 в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 за обставин, як зазначено у вироку, підтверджується доказами, отриманими під час апеляційного розгляду, а саме: додатковою комісійною судово-медичною експертизою, судово-медико-криміналістичною експертизою знаряддя злочину, протоколами проведення слідчих експериментів.

Вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доводиться частково показання потерпілої ОСОБА_3 та аналогічними показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що того дня між ними та ОСОБА_5 дійсно була суперечка, яка переросла у конфлікт, в ході якого обвинувачена умисно нанесла потерпілій удар сапою по голові у скроневу ділянку зліва; частково показаннями самої ОСОБА_5 про те, що вона, в ході конфлікту, тримаючи в руках сапу, знаходячись обличчям до потерпілої, розмахувала своєю сапою, і могла нанести ОСОБА_3 нею удар. Це об’єктивно підтверджується показаннями свідка ОСОБА_11, яка ствердила, що бачила після сутички в ОСОБА_3 тілесні ушкодження, а свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ствердили, що не бачили моменту завдання обвинуваченою ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3

Окрім цього, вина обвинуваченої ОСОБА_5 підтверджується даними висновку судово-медичної експертизи №93 від 10 жовтня 2013 року, якими підтверджується те, що в ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупого твердого предмета з обмеженою діючою поверхнею, могла утворитися при нанесенні удару таким предметом, яким могла бути сап, в ліву скроневу ділянку голови. Вказані тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

Висновком судово-криміналістичної експертизи підтверджується, що на сапі виявлений металевий виступ, форма якого подібна на паралелепіпед висотою 2,1 см з ударною поверхнею, що подібна на прямокутну із значно загладженими ребрами, розміри якої 2,64х1,15 см.

Як вбачається з даних додаткової комісійної судово-медичної експертизи, проведеної на виконання ухвали апеляційного суду по даному провадженні від 25 червня 2014 року, що тілесні ушкодження, наявні в ОСОБА_3, утворились від ударної дії тупого твердого предмета з обмеженою діючою поверхнею, яким міг бути металевий виступ сапи, коли удар наносився зліва направо та дещо спереду назад, а вісь дерев’яної частини травмую чого предмета була направлена з 8 на 2 годину умовного циферблата годинника, що не виключає можливості утворення перелому за умов та обставин нанесення удару травмуючим предметом, на які вказує обвинувачена ОСОБА_5, і не може відповідати характеру і механізму утворення перелому при нанесенні удару ззаду.

Апеляційний суд також бере до уваги дані з протоколу слідчого експерименту, проведеного на виконання ухвали апеляційного суду від 15 жовтня 2014 року, для встановлення місця розташування та положення відносно одна одної ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в момент спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Зокрема, як вбачається з протоколу проведення слідчого експерименту з обвинуваченою ОСОБА_5, в ході конфлікту вона опинилася на землі, і в положенні сидячи на колінах, тримаючи сапу двома руками за вільний кінець дерев’яної ручки, розмахувала нею, і при цьому сама переміщувалась. Потерпіла ОСОБА_3 знаходилась попереду обличчям до неї, однак куди завдала їй удар, вказати не може. Це також частково підтверджується даними протоколів слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_3, свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7

На переконання колегії суддів, в діях ОСОБА_5 відсутній стан необхідної оборони, виходячи із наступного.

Як встановлено положеннями ч. 1 ст. 36 КК, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони, чим визнається, у відповідності до ч. 3 цієї ж статті КК, умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Як вбачається із змісту постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року N 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

При розгляді справ даної категорії суди повинні з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

На переконання колегії суддів, обвинувачена ОСОБА_5, наносячи потерпілій ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, не діяла в стані необхідної оборони, оскільки ні в ході досудового розслідування, судового розгляду, ні в апеляційному суді, не здобуто доказів того, що діями потерпілої була створена реальна загроза життю і здоров’ю обвинуваченої, а навпаки, тяжкість завданих ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 свідчить про прямий умисел обвинуваченої на їх спричинення.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії ОСОБА_5 не були спрямовані на відведення небезпеки нападу з боку ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 умисно заподіяла ОСОБА_3 тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановці захисту.

З урахуванням цього, покликання обвинуваченої ОСОБА_5 на те, що вона спричинила потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження, діючи в стані необхідної оборони, спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з урахуванням обставин, що пом’якшують покарання, даних про особу обвинуваченої ОСОБА_5, призначив відповідно до положень ст.ст.65, 75 КК покарання, яке за своїм видом та розміром є достатнім і справедливим.

За таких обставин, вирок суду щодо ОСОБА_5 є законним і обґрунтованим, і підстав для його скасування, про що просить обвинувачена у своїй АС, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.376, 404, 407, 419 КПК колегія суддів,?

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Богородчанського районного суду від 11 березня 2014 року щодо неї – без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді М.Ф. Кавацюк

ОСОБА_15

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.Д. Шкрібляк