Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2013 року м.Житомир
Апеляційний суд Житомирської області
в складі: головуючого – суддіПрокопчука С.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 березня 2013 року, -
в с т а н о в и в:
зазначеною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя, ІНФОРМАЦІЯ_2 а, Черняхівського району, Житомирської області,-
визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк два роки без вилучення транспортного засобу.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1, повторно протягом року, знову 18 січня 2013 року о 14 год. 40 хв. в смт. Черняхові по вул. Коростенській, керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя), при цьому відмовився проходити медичний огляд щодо стану сп’яніння, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 2 КУпАП.
На постанову суду від ОСОБА_1, надійшло клопотання про поновлення строку на її оскарження та апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати зазначену постанову і постановити своє рішення, яким накласти на нього інший вид адміністративного стягнення, котре передбачене санкцією ст. 130 ч. 2 КУпАП.
В обґрунтування пропущеного строку на оскарження постанови суду апелянт, наводить те, що суд першої інстанції провів судовий розгляд адміністративної справи без його участі, а копія постанови суду ним отримана лише 17.04.2013 року, що підтверджується матеріалами справи.
Свої вимоги в апеляції щодо скасування постанови, ОСОБА_1, вмотивовує тим, що суд не обґрунтував обрання йому саме такого виду стягнення, а при його призначенні не дотримався вимог ст. 33 КУпАП, не врахувавши при цьому того, що на його утриманні перебуває дружина та малолітній син, що народився 13.01.2013 року та який потребує значних матеріальних витрат. Крім того, зазначає, що позбавлення права керування транспортним засобом негативно вплине на фінансове становище його родини. Також, звертає увагу на мізерну заробітну плату, яку він отримує за місцем своєї роботи.
Дослідивши доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі з доповненнями, який підтримав своє клопотання про поновлення строків на оскарження постанови суду і просив його задовольнити та його доводи в підтримку своїх апеляційних вимог по суті постанови суду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання і апеляції, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання про поновлення строків на оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню, а апеляція на постанову повинна бути залишена без задоволення, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час розгляду справи 22.03.2013 року, в судовому засіданні присутній не був, копію ж зазначеної постанови отримав лише 17 квітня 2013 року, відповідно до його заяви (а. с. 13).
Викладене свідчить про те, що строк на подачу апеляції ОСОБА_1 пропустив з поважної причини, що є підставою для його поновлення.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ст. 130 ч. 2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія АА2 № 384612 від 18.01.2013 року, який він власноручно підписав, особисто підтвердивши як факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, так і свою відмову від проходження відповідного огляду, що останній не заперечує в апеляції та підтвердив при розгляді справи в апеляційному суді.
За таких обставинах суд обґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП, як особу, котра протягом року повторно вчинила правопорушення передбачене ст. 130 КУпАП.
Також, апеляційний суд вважає, що при накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 33 КУпАП, врахував всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху та є грубим порушенням ПДД, особу правопорушника, який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті, його відношення до вчиненого, та наклав стягнення в межах, встановлених санкцією ст. 130 ч. 2 КУпАП ближче до найнижчої межі.
Посилання апелянта в суді апеляційної інстанції на те, що позбавлення права керування транспортними засобами суттєво вплине на його матеріальне становище, оскільки використання автомобіля є для нього суттєвим джерелом заробітку для забезпечення належного рівня життя його родини, не заслуговують на увагу, оскільки обґрунтованих доказів в цій частині суду не надано, а факт роботи ОСОБА_1 водієм у ТОВ «Бізнес-Центр» не є в даному випадку достатньою підставою для зміни судового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, постанова суду першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 березня 2013 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 22 березня 2013 року щодо ОСОБА_1 без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя :