Апеляційний суд Житомирської області
м. Житомир, вул. 1-го Травня, 24, 10008, (0412) 47-26-44
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 червня 2013 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Прокопчука С.М.
з участю -
секретарів Бондарчук С.Б, ОСОБА_1
правопорушника ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 25 березня 2013 року, -
встановив:
зазначеною постановою ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,
тимчасово не працюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,
вул. Корольова, 126-А,-
визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 130 ч.І КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.
Згідно постанови суду, ОСОБА_2 19 лютого 2013 року в 13 год. 35 хв. на 86 км. а/д. Київ-Чоп, стаціонарний пост ДПС № 1 керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, незв’язна мова), від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного сп’яніння ухилився шляхом відмови в присутності двох свідків, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
На постанову судді надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 із клопотанням останнього про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
В обґрунтування пропущеного строку на оскарження апелянт наводить те, що суд
провів розгляд адміністративної справи без його участі, копія постанови йому з порушеннями вимог КУпАП направлена лише 05.04.2013 р., копію ж цієї постанови ним отримано 10.04.2013 року.
Постановою апеляційного суду від 15.05.2013 р. ОСОБА_2В, поновлено строк на апеляційне оскарження постанови судді Корольовського районного суду м. Житомира від 25.03:2013 р..
У апеляційній скарзі ОСОБА_2В,, просить скасувати постанову суду, а провадження по справі закрити в зв’язку з відсутністю в його діях ознак адміністративного правопорушення.
Мотивує це тим, що суд не врахував грубих порушень чинного законодавства з боку працівників міліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а висновок суду щодо його винності у вчиненні правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, Зазначає, що його притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП є незаконним та необгрунтованим.
Заслухавши доводи апелянта ОСОБА_2, який підтримав свої апеляційні вимоги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення № 7001-31, дослідивши пояснення свідка ОСОБА_3, який дав їх в апеляційному суді, заяви ОСОБА_4, ОСОБА_5 надані апеляційному суду в письмовому вигляді, апеляційний сул приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язанні! з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи випни дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху їй експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу суддів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Суди повинні неухильно виконувати вимоги ст. 268 КУпАП щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з’ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. В постанові судді повинно бути наведено докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зазначені вище вимоги закону та рекомендації постанови Пленуму ВСУ суддею, під час розгляду даної справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, не були виконані.
Як убачається з матеріалів справи 19 лютого 2013 року інспектором ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 старшим сержантом міліції ОСОБА_5 відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 884741 за ст.130 ч.І КУпАП (а.с.2).
25 березня 2013 року за результатами розгляду зазначеного протоколу та матеріалів адміністративної справи Корольовським районним судом м. Житомира винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч. 1 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного ^стягнення у виді 40 годин громадських робіт (а.с.10).
Суддя при розгляді справи у відсутність особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, без перевірки даних зазначених в матеріалах справи, невірно встановив фактичні обставини справи, належним чином не перевірив зібрані докази на предмет їх допустимості та не дав їм належну правову оцінку, у їх повній сукупності, а тому прийшов до необгрунтованого і безпідставного висновку про винність у вчиненому ОСОБА_2 правопорушенні.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 19 лютого 2013 року серії АГ2 № 884741, ОСОБА_2В 19 лютого 2013 року, в 14.00 год., на 86 км. автодороги Київ-Чоп, керуючи транспортним засобом ВАЗ-21070 д.н.з. № НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме (запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя, не зв’язна мова) на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд, для визначення алкогольного сп’яніння, категорично відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. В протоколі про застосування технічного засобу Приладу «Драгер», для встановлення алкогольного сп’яніння у водія ОСОБА_2, нічого не зазначено.
Так, в процесі апеляційного розгляду справи, з метою перевірки тверджень апелянта, щодо необгрунтованого притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності належних та допустимих доказів його вини, судом апеляційної інстанції додатково досліджено наявні у справі докази та встановлено наступне.
Опитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив суду, що 19 лютого 2013 року близько 14 години на стаціонарному посту № 1 автодороги Київ-Чоп із штрафплощадки він забирав автомобіль НОМЕР_3, який передавався державним виконавцем відділу ДВС Брусилівського РУТО ОСОБА_6 на відповідальне зберігання до ТОВ «ОСОБА_7 м. Житомира філії 06. Отримавши даний автомобіль у виконавця, забрав необхідні документи у працівників ДА1 даного поста і виїхав з штрафплощадки на авто дорогу та через 100 метрів, його наздогнав автомобіль ДАІ і інспектор Сухина О.С. запропонував йому пройти освідування на предмет встановлення алкогольного сп’яніння. Він не відмовився від освідування і працівник ДАІ ОСОБА_5 застосував в присутності свідків, яких зупинив, алкотестер «Драгер». Коли виявилось, що алкотестер не показав наявності у нього ознак сп’яніння, інспектор склав протокол про адміністративне правопорушення, однак в протоколі про адміністративне правопорушення про застосування алкотестера нічого не вказав, заявивши, при цьому свідкам, що стан алкогольного сп’яніння у водія і так видно. Протокол йому не надав для ознайомлення і підпису, зазначивши в голос, що він відмовився від його підпису. Працівник ДАІ не запропонував йому пройти медичний огляд на стан сп’яніння в медичній установі хоча він був не проти такого освідування, наполягав на його проведенні, не роз’яснив його прав, не дав можливості внести зауваження в протокол.
З заяви інспектора взводу з обслуговування стаціонарного поста № 1 роти ДПС УДАІ УМВС в Житомирській області старшого сержанта ОСОБА_5, надісланої апеляційному суду видно, що він підтверджує факт затримання водія ОСОБА_2 і складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, а також стверджує, що 19.02. 2013 року алкотестер до громадянина ОСОБА_2 не застосовувався.
Опитаний в суді свідок ОСОБА_3 підтвердив в суді, що 19.02.2013 року, близько 14 години, на автодорозі Київ - Чоп, недалеко під поста ДАІ його зупинив працівник ДАІ. Він був присутнім коли працівник ДАІ застосовував до водія ОСОБА_2 технічний засіб алкотестер «Драгер». Водій не заперечував проти його застосування. Тестування він пройшов, однак працівник ДАІ, не показавши показники на приладі, заявив, що виявлено стан сп’яніння, продиктував йому і іншому свідку пояснення про те, що виявлено у водія ОСОБА_2 стан алкогольного сп’яніння, склав протокол, який він підписав, не читаючи, бо спішив.
З заяви старшого державного виконавця відділу ДВС Брусилівського РУЮ ОСОБА_6, надісланої апеляційному суду, видно, що вона дійсно в день затримання ОСОБА_2 працівниками ДАІ з ним спілкувалась, передавала йому автомобіль на відповідальне зберігання, ознак алкогольного сп’яніння у нього ні по зовнішньому вигляду, ні в поведінці не помітила.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані окрім іншого, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків та іншим.
В порушення вимог Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України від 09.09.2009 р. № 400/666 , розділу 2 п. п. 2.1 - 2.12 , працівник ДАІ старший сержант міліції ОСОБА_5 не виконав зазначені вимоги інструкції, результати проведеного освідчення водія ОСОБА_2 технічним засобом не заніс в протокол про адміністративне правопорушення, а вніс в протокол завідомо недостовірні, надумані фактичні дані, тому апеляційний суд визнає протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 недостовірним і недопустимим доказом.
Окрім того, як було встановлено в апеляційному суді з показань ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цей же працівник ДАІ вніс завід» неправдиві дані в письмові пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, надиктувавши їм пояснення про знаходження водія ОСОБА_2 в стані алкогольного сп’яніння, до яких апеляційний і ставиться критично.
Таким чином, апеляційний суд на підставі встановленого, вважає, і висновок судді в постанові суду про наявні у справі докази, якими суд першої інстанції обґрунтував свій висновок про винність ОСОБА_2В вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 ч.І КУпАП, зокрема протокол про адміністративне правопорушення АГ2 № 884741 від 19 лютого 2013 року відносно ОСОБА_2, який складений з порушенні вимог ст. 256 КУпАП, пояснення свідків, які не відповідають фактичні обставинам справи і є підробленими, покази, яких не перевірив, вважає що вони, не можуть бути взяті до уваги, як належні та допустимі докази адміністративній справі а тому апеляційний суд на підставі наведених перевірених доказів приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 події і. складу адміністративного правопорушення передбаченої ст.130 ч. 1 КУпАП, а тому провадження в справі на підставі вимог ст. 247 ч.І п.1 КУпАП повинно бути закрито.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 294, ст. 247 ч.І п. 1 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 25 березня 2013 року щодо визнання винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушенні передбаченого ст.130 п.1 КУпАП скасувати.
Постановити нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрити у зв’язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: