КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Романчук О.М.
Коваля М.П.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частинаНОМЕР_3) про визнання незаконними дисциплінарних стягнень,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частинаНОМЕР_3) про визнання незаконними дисциплінарні стягнення. В наступному позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати протиправним рішення командування в/чНОМЕР_3 про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень; про скасування дисциплінарних стягнень; про стягнення з відповідача суми грошового утримання, яку позивач недоотримав у зв'язку із незаконним покаранням, як матеріальну шкоду; а також вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі, який має встановити експерт.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2008 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що позивач у серпні 2006 року був переведений до військової частиниНОМЕР_3, де проходить військову службу в Управлінні Північного територіального командування ВВ МВС ( далі УПТрК -в/чНОМЕР_3 ) на посаді старшого офіцера оперативного відділу.
В період з квітня по вересень 2007 року на ОСОБА_1 було накладено чотири дисциплінарні стягнення: 1) 26.04.2007 року - за допущений випадок самовільного залишення без поважних причин місця несення служби у вигляді догани; 2) 25.05.2007 року - за безпідставну відсутність на робочому місці у вигляді догани; 3) 06.07.2007 року - за самовільне залишення меж гарнізону у вигляді суворої догани; 4) 26.09.2007 року - за неналежне виконання службових обов'язків у вигляді суворої догани.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з наступного.
Відповідно до загальних положень Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення (Розділ III Статуту, ст. 45).
Відповідно до ст. 68 Статуту на старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження в посаді; пониження військового звання на один ступінь; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; позбавлення військового звання.
На військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (ст. 83 Дисциплінарного статуту).
Наказом начальника управління від 03.04.2007 року № 88 було визначено чисельний склад добового наряду (оперативної групи) та затверджено графік несення служби офіцерами управління територіального командування.
21 квітня 2007 року підполковник ОСОБА_1перебував згідно рішення начальника управління у складі добового наряду. Під час несення служби позивач декілька годин не перебував на своєму посту, про що складено рапорт заступником начальника УПТрК від 21.04.07р. У письмових поясненнях ОСОБА_1зазначив, що його відсутність була пов'язана з викликом до прокуратури.
Письмового повідомлення чи будь якої інформації про виклик позивача в прокуратуру до територіального командування не надходило.
Статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки.
Статтею 291 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що без дозволу чергового частини (відповідального по територіальному командуванню) військовослужбовці добового наряду не мають права припиняти чи передавати будь-кому виконання своїх обов'язків.
Проте позивач, перебуваючи у добовому наряді, без дозволу на те відповідального по управлінню територіального командування залишив місце служби. Зазначені обставини підтверджуються письмовими поясненнями ОСОБА_1, письмовими поясненнями старшого помічника НВК УПТрК, графіком нарядів, шляховим листомНОМЕР_1 (з шляхового листа вбачається, що ОСОБА_1перебував на службовому місці з 7:45 до 10:05) та рапортом заступника начальника УПТрК з виховної роботи від 21.04.07р.
При цьому суд першої інстанції зазначає, що відповідно до статей 83-88 Дисциплінарного статуту службове розслідування не є обов'язковим.
17 травня 2007 року позивач звернувся з рапортом до начальника управління про надання йому можливості бути присутнім в судовому засіданні, яке відбудеться 22.05.07 року в м. Львові, де він є позивачем у справі. За рішенням начальника управління ОСОБА_1 було надано відпустку з 21 по 23 травня 2007 року.
На службу позивач прибув 24.05.2007 року.
З пояснювальної записки ОСОБА_1 було встановлено, що судове засідання закінчилося о 18.30 год 22.05.07 року і ОСОБА_1використав 23 травня 2007 року для вирішення особистих питань в суді (отримання документів, здійснення певних процесуальних дій тощо).
Законом України від 20.12.1991р. № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено право військовослужбовця на відпустку за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення. Зокрема, така відпустка надається за рішенням командира (начальника) військової частини - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад. Така відпустка може надаватися один раз протягом календарного року.
З рапорту начальника штабу від 25.05.07р. вбачається, що ОСОБА_1прибув на робоче місце із запізненням, а саме 24 травня після 12:00 годин. Крім того, позивачем не було отримано відпускного квитка.
Відповідно до Додатку № 2 до Статуту гарнізонної та вартової служб, затвердженим Законом України від 24.03.1999р. № 550-XIV та статей 23, 25 цього Статуту встановлений порядок обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці та у відрядженні. Так, по прибутті до місця проведення відпустки військовослужбовець повинен не пізніш як наступного дня стати на облік у відповідному органі управління Служби правопорядку в гарнізоні або в найближчому військовому комісаріаті, за день перед вибуттям до місця служби - знятися з обліку. Якщо місце перебування військовослужбовця віддалене від відповідного органу управління Служби правопорядку в гарнізоні гарнізону або військового комісаріату на відстань понад 30 км, військовослужбовець може стати на облік (знятися з обліку) в органі місцевого самоврядування. Про час узяття на облік і зняття з обліку на відпускній картці або посвідченні про відрядження роблять відповідну позначку.
Позивачем не було отримано відпускного квитка, він не став на облік у військовій комендатурі та не попередив військову комендатуру про затримку у відпустці, чим порушив вимоги ст.ст. 23, 25 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України і додатку № 2 до цього Статуту.
Дисциплінарний проступок - це військове правопорушення, за який внаслідок малозначності винний притягується до відповідальності із застосуванням вимог Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та яке не вважається за злочин.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для застосування дисциплінарного стягнення до позивача, а тому дії посадових осіб відповідача визнані правомірними.
З 28 травня по 27 червня 2007 року відповідно до виклику НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання державних іспитів.
Під час знаходження військовослужбовця у відпустці він повинен стати на облік у військовій комендатурі (відповідно до Додатку № 2 до Статуту гарнізонної та вартової служб, затвердженим Законом України від 24.03.1999р. № 550-XIV та статей 23, 25 цього Статуту щодо порядку обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці та у відрядженні).
На військову комендатуру покладено завдання по оповіщенню військовослужбовців під час виникнення надзвичайних обставин у державі. Посилання позивача на те, що про його місцезнаходження знав керівник навчального закладу є безпідставним. Навчальні заклади МВС України не здійснюють мобілізацію та оповіщення військовослужбовців у випадку надзвичайних обставин (оголошення надзвичайного стану в державі, війни), що є складовою частиною військової служби та забезпечує підтримання бойової готовності.
Як встановлено в ході службового розслідування, позивачу необхідно було вийти на службу 28 червня 2007 року, проте 28 червня він звернувся за медичною допомогою в місті Хирові. При цьому, суд враховує ті обставини, що позивач 28.06.07р. не знаходився у місті Львові, де здавав державні іспити, а також не знаходився у місті Самборі, де проживав під час здачі державних іспитів (встановлено з пояснювальної ОСОБА_1).
У разі зміни адреси, одержання дозволу на подовження відпустки або строку відрядження, у зв'язку з хворобою чи з інших причин, що затримують вчасний виїзд, військовослужбовці мають негайно повідомити про це до відповідного органу управління Служби правопорядку в гарнізоні або до військового комісаріату, де вони стали на облік. У відповідному органі управління Служби правопорядку в гарнізоні гарнізону та у військовому комісаріаті ведеться книга обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці або у відрядженні, відповідно до Додатку № 2 до Статуту Гарнізонної та вартової служб.
Позивачем не надано відповідних документальних доказів щодо його обліку, обставини щодо зміни місця свого перебування не заперечує.
Відповідно до обставин, встановлених в результаті проведеного службового розслідування, суд першої інстанції прийшов до висновку, що до позивача було правомірно застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення суворої догани.
Четверте дисциплінарне стягнення було накладено на позивача 26.09.07р. за неналежне виконання службових обов'язків.
Розпорядженням Головного управління внутрішніх військ МВС України визначено порядок доповіді проведених в частинах раптових перевірок бойової готовності (готовність до виконання службово-бойових завдань) та встановлено термін - 25 число кожного місяця, до якого належить надіслати аналіз проведеної роботи в підпорядкованих частинах і підрозділах територіального командування. Головне управління внутрішніх військ узагальнює дані за всі внутрішні війська.
22.08.2007 року на адресу територіального командування надійшла телеграма-звіт раптових перевірок бойової готовності з підпорядкованої частини. На телеграмі начальник оперативного відділу підполковник ОСОБА_2 поставив завдання підполковнику ОСОБА_1, встановивши термін до 23.08. На цій телеграмі позивачем було проставлено напис «Виконано», про що поставлено дату 23.08.07 року та підпис.
Позивач зазначає, що такий напис не є наказом командира, проте дійсність свого підпису із зазначенням напису «Виконано»та дати в судовому засіданні не оспорив.
Позивач відпрацював і відправив телеграму лише 28.08.2007 року з запізненням на 5діб, мотивуючи тим, що телеграма з одної частини прийшла з запізненням. Однак нікому про неможливість виконати своєчасно розпорядження не доповів. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами службового розслідування. Крім того, зі змісту телеграми НР.7031/, що надійшла з ГУВВ МВС України, судом вбачається, що за липень та серпень 2007 року Управлінням Північного ТРК було несвоєчасно подано звіти, що суттєво впливає на роботу.
Стаття 35 Статуту Збройних Сил України передбачає, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку, а також вказати причини невиконання або його несвоєчасного виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Статтею 37 Статуту Збройних Сил України визначено, що військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконувати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.
В порушення наведених норм позивачем не було повідомлено командування про затримку надходження від однієї військової частини облікових даних, а отже, за висновком суду першої інстанції, позивач усвідомлював, що відсутність таких даних перешкоджає направленню відповідного звіту раптових перевірок бойової готовності у встановлені строки, чим порушив безпосередньо покладені на нього обов'язки щодо проведення відповідного узагальнення даних, та що не могло не вплинути на своєчасність направлення телеграми до ГУВВ МВС України.
Наказом начальника управління Північного територіального командування ВВ МВС України від 26 вересня 2007 року № 278 за результатами службової перевірки, ряд посадових осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності, в тому числі і позивач за неналежне виконання службових обов'язків.
Суд першої інстанції зазначає, що до матеріалів справи залучено відповідні документальні докази щодо порядку проведення службових розслідувань та накладення дисциплінарних стягнень на позивача, з яких судом не вбачається, що проведення таких дій відповідачем відбувалось із порушенням вимог, встановлених статтями 83-88 Дисциплінарного статуту.
Дисциплінарним статутом Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна - бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами та іншим законодавством України.
За висновком суду першої інстанції, враховуючи, що дисциплінарні стягнення були накладені на позивача правомірно та відповідно до законодавства України, то суд не вбачає підстав для визнання неправомірним рішення відповідача про накладення таких стягнень, вимоги позивача є безпідставними, позов - необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
21 квітня 2007 року позивач ОСОБА_1виконував обов»язки офіцера оперативної групи. Під час несення служби позивач понад три години не перебував на своєму посту, пояснюючи свою відсутність викликом до прокуратури, не надавши при цьому доказів своєї відсутності, не отримавши на те відповідного дозволу, як того вимагає ст. 291 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Хоча позивач посилається на незаконне його включення до складу оперативної групи, однак даний наказ ним не оспорювався та був прийнятий до виконання.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача ОСОБА_1 щодо того, що його прибуття на місце служби 24 травня після 12:00 годин не є дисциплінарним проступком, але не з підстав того, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено надання відпустки, як про це зазначив апелянт, а у зв»язку з тим, що в підп.4 п.9 ст.10-1 вищевказаного Закону вказано, що відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки та назад, а 24.05.07р. , на думку колегії суддів, є саме тим часом, який необхідний був позивачу для проїзду назад із м. Львова.
Однак позивачем не було отримано відпускного квитка, він не став на облік у військовій комендатурі та не попередив військову комендатуру про затримку у відпустці, чим порушив вимоги ст.ст. 23, 25 Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України і додатку № 2 до цього Статуту.
З 28 травня по 27 червня 2007 року відповідно до виклику НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_1 було надано додаткову оплачувану відпустку на період складання державних іспитів. Під час знаходження військовослужбовця у відпустці він повинен стати на облік у військовій комендатурі відповідно до додатку № 2 до Статуту гарнізонної та вартової служб, затвердженим Законом України від 24.03.1999р. № 550-XIV, та статей 23, 25 цього Статуту щодо порядку обліку військовослужбовців, які перебувають у відпустці та у відрядженні, однак позивачем не надано відповідних документальних доказів щодо його обліку, хоча обставини щодо зміни місця свого перебування він не заперечує.
22.08.2007 року на адресу територіального командування надійшла телеграма-звіт раптових перевірок бойової готовності з підпорядкованої частини. На телеграмі начальник оперативного відділу підполковник ОСОБА_2 поставив завдання підполковнику ОСОБА_1, встановивши термін до 23.08. На цій телеграмі позивачем було проставлено напис «Виконано», про що поставлено дату 23.08.07 року та підпис.
Позивач зазначає, що такий напис не є наказом командира, проте дійсність свого підпису із зазначенням напису «Виконано»та дати в судовому засіданні не оспорив.
Позивач відпрацював і відправив телеграму лише 28.08.2007 року з запізненням на 5діб, мотивуючи тим, що телеграма з одної частини прийшла з запізненням. Однак нікому про неможливість виконати своєчасно розпорядження не доповів, порушивши вимоги ст. 37 Статуту Збройних Сил України .
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено правомірно, дії відповідача по накладенню дисциплінарних стягнень на позивача відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Т.І. Горбань
судді: О.М. Романчук
М.П.Коваль
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
21 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Романчук О.М.
Коваля М.П.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Північного територіального командування ВВ МВС України (військова частинаНОМЕР_3) про визнання незаконними дисциплінарних стягнень ,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної Сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Т.І. Горбань
судді: О.М. Романчук
М.П.Коваль