ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Даценко Л. М.,
суддів: Савченка С. І., Іванової І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії як дитині війни,
встановила:
У липні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила поновити їй пропущений процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та визнати відмову відповідача в перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною та зобов’язати нарахувати та виплатити на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 31 грудень 2008 року в сумі 3 891 грн. 90 коп.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачці надбавки до пенсії, що не нараховувалась та не виплачувалась їй за період з 17 липня до 31 грудня 2008 року. Зобов’язано УПФУ в м. Борисполі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до її пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не нараховувалась та не виплачувалась їй за період з 17 липня до 31 грудня 2008 року включно. У задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. З ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ в м. Борисполі Київської області, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки пунктом 17 статті 77 та статтею 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року, пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року дію статті 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 та 2007 роки відповідно. Підпунктом 2 пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій І редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивачки на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту З розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачці відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Проте, не можна погодитись з висновком суду в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці надбавку до пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки такий висновок суперечить положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Раніше виплачені позивачу суми мають зараховуватись при проведенні відповідного перерахунку.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування постанови суду та прийняття нової постанови.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі і Київської області задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2009 року в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку до її пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не нараховувалась та не виплачувалась їй за період з 17 липня до 31 грудня 2008 року включно скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі Київської області здійснити ОСОБА_1, як дитині війни, нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення пенсії на ЗО % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 17 липня до 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді