КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-16591/08 р. Головуючий у першій інстанції: Денисенко Н.О.
Доповідач: Ізмайлова Т.Л.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ізмайлової Т.Л.,
суддів: Умнової О.В., Шостака О.О.,
при секретарі: Тарадайко Е.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області на постанову Згурівського районного суду Київської області від 04.03.2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернулася до Згурівського районного суду Київської області з адмінпозовом до УПСЗН Згурівської РДА Київської області про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за період 2005-2007 років в розмірі 3156,00 грн.
Постановою Згурівського районного суду Київської області від 04.03.2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі: визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 - 2007 роки в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), а також стягнуто з УПСЗН Згурівської РДА Київської області на користь позивачки недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 - 2007 роки в розмірі 3156 гривень.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в повному обсязі та постановити нову, згідно якої повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за період з 2005 по 2007 рік виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 являється евакуйованою із зони відчуження у 1986 році і відповідно має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати.
УПСЗН Згурівської РДА Київської області виплатили позивачці щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2005-2007 роки в розмірі 75 гривень щорічно.
Позивачка вважає, що вона отримувала допомогу значно нижчу, ніж це передбачено Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згурівський районний суд Київської області в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, проте неправильно застосував норми процесуального права, зокрема строки позовної давності, які були визначені судом за ст. 257 ЦК України.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції… і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Тобто, при розгляді справи суди адміністративної юрисдикції повинні керуватися спеціальним законом - Кодексом адміністративного судочинства, а не іншими нормами законодавства.
Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, визначених ст. 100 КАС України, проте Згурівський районний суд Київської області в порушення вимог КАС України, прийшов до висновку про необхідність застосування строків позовної давності, передбачених ст. 257 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із трирічного строку позовної давності як це передбачено ст. 257 ЦК України, а також з тієї підстави, що виплата позивачці щорічної допомоги проводилась у меншому розмірі ніж це передбачено законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції в частині задоволення позову в повному обсязі, судова колегія виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
У ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановлено істини у конкретній адміністративній справі.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За частиною 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача наступають негативні юридичні наслідки.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Оскільки відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, апеляційна інстанція знаходить необґрунтованими підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки.
Відповідно до ст.. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання дій управління праці та соціального захисту населення Згурівської РДА Київської області щодо недоврахування сум на оздоровлення ОСОБА_1 неправомірними.
Відповідно до положень ст. 48 Закону: «щорічна допомога на оздоровлення виплачується евакуйованим із зони відчуження у 1986 році в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, яка визначається на момент виплати».
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», зокрема п.13 ст.71 зазначеного Закону, яким було призупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, оскільки позивачкою пропущено строк позовної давності.
Згідно зі ст. 198 ч. 1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні та частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області - задовольнити частково.
Постанову Згурівського районного суду Київської області від 04.03.2008 року - в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області недорахованих сум на оздоровлення на користь ОСОБА_1 в розмірі 3156,00 гривень - скасувати, постановивши в цій частині нову, якою зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації донарахувати та виплатити ОСОБА_1одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі, передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В решті постанову Згурівського районного суду Київської області від 04.03.2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді: