ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.01.2012                                                             2-а-1512/11

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого – судді Томка В.В.

при секретарі – Брудницькій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора ДПС Лисичанської роти ДПС старшого сержанта міліції ОСОБА_2 про оскарження дій суб`єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про оскарження дій суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування позову він зазначив, що 23.11.2011 р. постановою серії ВЕ1 № 000939 на нього було накладено штраф в розмірі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП –перетинання суцільної розділової смуги дорожньої розмітки.

Позивач зазначає, що вимоги ПДР України він не порушував, суцільну розділову смугу він був вимушений перетинати для того, щоб об`їхати велику яму, яка знаходилася на дорозі. На зазначені обставини на місці події він звертав увагу відповідача, проте останній відмовився оглянути дорожнє покриття біля місця перетину суцільної лінії, склав відповідний протокол та притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Також відповідач запропонував позивачу переглянути відео, на якому ним в порушення законодавства за допомогою фотоапарату було зафіксовано факт перетину позивачем суцільної лінії, проте не надав жодних документів на підтвердження того, що технічний прилад сертифікований в Україні та пройшов перевірку.

За таких обставин, позивач вважає, що він був притягнутий до адміністративної відповідальності безпідставно і просить визнати дії суб`єкта владних повноважень незаконними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, надав аналогічні пояснення по суті справи та просив суд задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, тому суд, керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, вирішив розглядати справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши позивача, оцінивши надані письмові докази у справі в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову працівника Державтоінспекції МВС України про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищепоставлений орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку, визначеному КАС України з особливостями, встановленими цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2011 р. о 09 год. 40 хвил. інспектором ДПС Лисичанської роти ДПС старшим сержантом міліції ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВВ1 № 382540 у відношенні позивача ОСОБА_1, відповідно до якого останній 23 листопада 2011 року о 09-34 год., керуючи автомобілем Accord», держ. номер ВВ1638AI, рухаючись по вул. Промисловій м. Сєвєродонецька, пересік суцільну смугу дорожньої розмітки, своїми діями порушивши п. 8.5.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 4).

23.11.2011 р. тією ж посадовою особою у відношенні ОСОБА_1 було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 000939, відповідно до якої останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с. 3).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 листопада 2011 року о 09-34 год., керуючи автомобілем Accord», держ. номер ВВ1638AI, рухаючись по вул. Промисловій м. Сєвєродонецька, об`їжджаючи яму на дорозі, пересік суцільну смугу дорожньої розмітки. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач порушив п. 8.5.1 ПДР України. Зазначений факт він не заперечував в своєму адміністративному позові, а також підтвердив в судовому засіданні.

В той же час, відповідно до п. 1.8 Розпорядження МВС України від 21.05.2009 р. № 466 на працівників Державтоінспекції покладається обов`язок не допускати випадків документування порушень ПДР, якщо порушення скоєне внаслідок неналежного утримання дорожнього покриття (виїзд на зустрічну смугу для об`їзду перешкод, ям тощо).

Позивач зазначив у адміністративному позові та підтвердив у судовому засіданні, що суцільну смугу він був вимушений перетинати для того, щоб об`їхати велику яму, яка знаходилася на дорозі, на що він звертав увагу відповідача, проте останній проігнорував зазначений факт. Таким чином, суд приходить до висновку, що хоча позивачем і було допущено порушення ПДР України, проте воно було скоєно позивачем внаслідок незадовільного стану дорожнього покриття, обов`язок щодо контролю за утриманням якого покладено на працівників Державтоінспекції, а тому документування порушення ПДР та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення в даному випадку є незаконним.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заперечення проти позову не надав. Також відповідач не надав суду відеозапис правопорушення, який, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, проводився відповідачем. Таким чином, дослідженням документів судом встановлено, що будь-які докази скоєння позивачем правопорушення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з п. 1.6 Розпорядження МВС України від 21.05.2009 р. № 466 на працівників Державтоінспекції покладається обов`язок про виключення випадків складення відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доказів їхньої вини чи достатніх доказів порушення ними ПДР (фото-, відеоматеріалів, показань свідків тощо).

Виходячи з цього, постанову в справі про адміністративне правопорушення було винесено з порушенням ст. 251 КУпАП, оскільки відсутні будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідач не навів на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення показань свідків, технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. В протоколі про адміністративне правопорушення відповідач зазначив, що проводився відеозапис правопорушення, проте до протоколу зазначений відеозапис з невстановлених причин ним додано не було.

Рішенням Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення України. В п. 2 вказаного рішення зазначено, що положення ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 КУпАП визнані неконституційними і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Оскільки з постанови серії ВЕ1 № 000939 від 23.11.2011 р. вбачається, що відповідач при її винесенні керувався ст. 14-1 та ч. 6 ст. 258 КУпАП, які втратили чинність з 22.12.2010 р., а також в постанові не зазначено статтю та частину КУпАП, відповідно до якої позивач притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що постанова була винесена з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також про необхідність скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАС України рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 283, 287, 288 КУпАП, ст.ст. 10, 11, 71, 159-163, 171-2 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора ДПС Лисичанської роти ДПС старшого сержанта міліції ОСОБА_2 про оскарження дій суб`єкта владних повноважень –задовольнити.

Визнати дії інспектора ДПС Лисичанської роти ДПС старшого сержанта міліції ОСОБА_2 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності незаконними.

Скасувати постанову серії ВЕ1 № 000939 від 23.11.2011 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                 В.В. Томко