УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Іванової І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області на рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,

встановила:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, проведення перерахунку, виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які передбачені ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він є інвалідом другої групи з 27 жовтня 2006 року внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1, та одержує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним законом. Оскільки відповідач відмовив провести відповідний перерахунок зазначених пенсій, то просив суд визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесена до категорії 1. Зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплату державної пенсії, яка не може бути нижчою ніж вісім мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. ст. 49, 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 січня 2009 року.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07 вересня 2010 року позов задоволено, визнано дії відповідача неправомірними та зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачеві державну пенсію як інваліду другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року по 07 вересня 2010 відповідно до вимог ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Сторони звільнено від сплати державного мита. Стягнуто з відповідача на користь позивача 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований і проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом другої групи з 27 жовтня 2006 року внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1 перебуває на обліку в УПФУ у Сквирському районі Київської області і отримує пенсію по інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом наслідків аварії на ЧАЕС.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями та прийшов до правильного висновку про те, ще позивач відповідно до вказаних нормативно-правових актів має право на одержання державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. При цьому суд обгрунтовано виходив із засад пріоритету законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, передбачених наведеними вище статтями, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний період із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком не поширюються на спірні правовідносини, не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. ст. 195, 197-198, 200, 205-206 КАС України, колегія судді,

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області залишити без задоволення, а рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України після набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді