ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Кулішенка Ю.М., Сліпченка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити виплату недоотриманих сум щомісячної грошової доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю,

встановила:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з позовом, в якому посилалася на те, що вона отримує доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю, значно в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому просила зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити на її користь щомісячну грошову доплату до пенсії, ж непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за 2004 - 2009 роки у розмірі 23664, 4 грн. відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачці згідно положень Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Та зобов"язано відповідача виплатити на користь позивачки різницю недоотриманої доплати непрацюючому пенсіонеру за період з 09 липня 2007 року по 30 квітня 2009 року у розмірі, передбаченому ст. ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, жі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР від 06.08.1996 року громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, територія якого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю і отримує з 2004 року щомісячно доплату, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі 5,20 грн.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на підставі якої позивачу виплачувалось підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, проживаючому в зоні посиленого радіоекологічного контролю в розмірі 5,20 грн., суперечить вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.

Згідно п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" змінена редакція ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення вищезазначеного закону визнано неконституційними.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина.

Згідно ч. З ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З урахуванням наведеного, приймаючи постанову про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої цією статтею, застосуванню підлягають саме положення вказаного закону, а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, колегія судців вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що позивачка має право на підвищення пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду в частині задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача виплатити на користь позивачки підвищення пенсії з 09 липня 2007 року, оскільки позивачка звернулася до суду 08 квітня 2009 року (згідно дати реєстраційного штампу на позовній заяві - а. с. 1), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, яка діяла на час розгляду справи, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, враховуючи положення ст. 99 КАС України, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року та межі позовних вимог, останні підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року.

Таким чином, апеляційна скарга УПФУ у Вишгородському районі Київської області підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині періоду стягнення.

Керуючись ст. ст. 195, 197-198, 200-201, 205-206 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково.

Змінити постанову Вишгородського районного суду Київської області від 15 червня 2009 року в частині періоду виплати різниці недоотриманої доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 09 липня 2007 року, зазначивши період виплати з 22 травня 2008 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий

Судді