УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/821/11
Категорія 1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Зарицкої Г.В.
ОСОБА_1
при секретарі Ганько Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визнання права власності на майно в порядку спадкування
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 січня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
В грудні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив встановити факт належності Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV –ЖТ № 038143, виданого виконкомом Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області 16.12.1999 року на ім”я ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 0,0543га для ведення садівництва, що знаходиться на території садівничого товариства „Металіст” Соколовського масиву Житомирського району Житомирської області, його батькові ОСОБА_4, який помер 11.01.2010 року, та визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на садовий
будинок №62 з надвірними будівлями в садівничому товаристві „Металіст” Соколовського масиву Житомирського району Житомирської області.
Зазначав, що являється єдиним спадкоємцем першої черги за законом, оскільки його мати ОСОБА_5 відмовилась від спадщини на його користь, однак Перша житомирська державна нотаріальна контора відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Причиною відмови стало те, що на садовий будинок не було правовстановлюючих документів, а в Державному акті на право приватної власності на землю прізвище батька було зазначено як „Березовський”, що не відповідало його прізвищу згідно свідоцтва про смерть – „Березівський”.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10.01.2011 року в позов задоволено частково.
Встановлено факт належності ОСОБА_4, який помер 11.01.2010 року, Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЖТ №038143, виданого 16.12.1999 року виконкомом Іванівської сільської ради Житомирського району та області.
В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок №62 з надвірними будівлями в садівничому товаристві „Металіст” Соколовського масиву Житомирського району Житомирської області та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми матеріального закону.
Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги той факт, що садовий будинок був збудований батьком в період з 1983 року по 1995 рік і положення ЦК УРСР та Закону України „Про власність” не містили норм щодо виникнення права власності на нерухоме майно з моменту його державної реєстрації.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, з врахуванням наступного.
Згідно вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.01.2010 року помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 0,0543га для ведення садівництва та садовий будинок №62 в садовому товаристві „Металіст” Соколовського масиву Іванівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.
Постановою державного нотаріуса Першої житомирської державної нотаріальної контори від 07.09.2010 року №1929/02-31 відмовлено позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, зокрема на садовий будинок №62 з підстав неподання правовстановлюючого документу та витягу з Реєстру прав власності на вищевказаний садовий будинок. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії позивачем не оскаржена.
На час розгляду справи судом спірний садовий будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на нього за померлим ОСОБА_4 в державних органах не зареєстроване, що підтверджується довідкою КП „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” Житомирської обласної ради від 05.07.2010 року №А-58. З позовом про встановлення юридичного факту володіння садовим будинком на праві приватної власності померлим позивач до суду не звертався.
З копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2, виданого 19.12.1963 року Житомирським міським бюро ЗАГС, вбачається, що його батьком є ОСОБА_3. Документальних доказів про те, що позивачем було встановлено факт родинних відносин з померлим 11.01.2010 року ОСОБА_4, суду не надано. А отже на час розгляду справи не було доведено, що позивач належить до кола спадкоємців першої черги за законом.
Крім того, до участі в справі не була притягнута дружина померлого ОСОБА_5, яка є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4, і суду не надано документальних доказів на підтвердження того, що вона відмовилась від прийняття спадщини на користь позивача. В зв”язку з вищезазначеним суд був позбавлений можливості з”ясувати, чи не оспорює дружина померлого право приватної власності чоловіка на садовий будинок, який збудовано в період шлюбу, а отже є підстави вважати його спільним майном подружжя.
За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що підстав для визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на садовий будинок №62 в садівничому товаристві „Металіст” Соколовського масиву немає.
Посилання в апеляційній скарзі на помилкове незастосування судом вимог ст.ст.1216,1217 ЦК України та неповне з”ясування обставини, що мають значення для справи, є необгрунтованим, оскільки вказані норми носять загальний характер і розкривають лише зміст поняття спадкування та складу спадщини. На позивача ж, як сторону у справі, відповідно до вимог ст.60 ЦПК України покладено обов”язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в тому числі і ті, що вказують на об”єм спадщини та її складові частини.
Доводи апелянта щодо неврахування судом вимог ст.5 ЦК України при застосуванні ст.331 ЦК України є безпідставними, оскільки в контексті спірних правовідносин мова йде не про дію актів цивільного законодавства у часі, а про те, що право власності на збудований об”єкт нерухомості не було легалізоване впродовж багатьох років у встановленому законом порядку, в тому числі і шляхом державної реєстрації після 01.01.2004 року, а тому на даний час згідно вимог ст.331 ЦК України держава, в особі органів влади та місцевого самоврядування, вправі вважати померлого ОСОБА_4 таким, що не набув права власності на спірне майно (невизнання права). Однак спадкоємці не позбавлені права і можливості підтвердити це право в судовому порядку шляхом звернення з позовом про встановлення юридичного факту володіння померлою особою нерухомим майном на праві приватної власності.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення судом норм процесуального закону, чи неправильне застосування норм матеріального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді