УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/816/11
Категорія 40
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Зарицької Г.В.
ОСОБА_1
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю відповідачів,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб втратившими право на користування жилим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2011 року, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратившими право на користування квартирою №12 в будинку №29-а по вул.Дорошок в м.Малині жилою площею 29,95 кв.м., посилаючись на те, що відповідачі з серпня 1996 року не проживають в спірному жилому приміщенні без поважних причин, квартирою не цікавляться, комунальні платежі та квартирну плату не сплачують.
Зазначав, що ОСОБА_3 залишила його та разом з двома дочками переїхала проживати до своїх батьків у с.Фортунатівка Малинського району, при цьому забрала меблі, посуд, особисті речі та інше майно, що свідчило про
її намір проживати постійно за іншою адресою. Правовою підставою позову вказав ст.ст.71,72 ЖК України.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 24.01.2011 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема ті, що стосуються тривалості та причин непроживання відповідачів в спірному жилому приміщенні, не дав належної оцінки зібраним по справі доказам та порушив норми процесуального закону, не оголосивши рішення суду прилюдно.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з врахуванням наступного.
Відповідно до ст.ст.71,72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення на протязі шести місяців. Визнання осіб втратившими право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цих осіб понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачі вселились, проживали і зареєструвались в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 з жовтня 1992 року, що підтверджується копіями ордера №128 від 28.10.1992 року, виданого на підставі рішення виконкому Малинської міської ради від 19.12.1991 року №328, та договору найму жилого приміщення від 29.10.1992 року (а.с.5-7). Між подружжям ОСОБА_2 склалися напружені стосунки, що призводило до частих конфліктів, сварок, з”ясування відносин, дебошів, бійок.
В 1996 році молодша дочка сторін по справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 тяжко захворіла на спазмофілію (хвороба нервової системи), внаслідок чого відповідачка ОСОБА_3 змушена була виїхати разом з дітьми в с.Фортунатівка Малинського району до своїх батьків, щоб забезпечити маленькій дитині приписаний лікарями оберігаючий режим, і вберегти її від емоційних травм і потрясінь, що підтверджується виписним епікризом від 19.09.1996 року (а.с.24).
В період з 1998 року по 2000 рік ОСОБА_3 доглядала хвору на онкозахворювання матір ОСОБА_6, а після її смерті і до даного часу доглядає тяжкохворого батька ОСОБА_7, який не може самостійно обслуговувати себе, так як прикутий до ліжка і потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується довідками виконкому Устинівської сільської ради Малинського району Житомирської області від 21.08.2010 року №223 та поліклініки Чоповицької міської лікарні від 20.08.2010 року б/н (а.с.9,22,23).
Відповідачка ОСОБА_4, старша дочка позивача, будучи малолітньою, проживала разом з матір”ю, в 2004 році закінчила Устинівську загальноосвітню школу 1-ІІ ступенів Малинського району Житомирської області, в 2006 році – Луківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Малинського району Житомирської області, в 2009 році – Бердичівський медичний коледж Житомирської обласної ради. З 01.10.2009 року по 25.07.2010 року вона працювала фельдшером в с.Буки Малинського району, а 26.07.2010 року переведена на посаду медсестри поліклініки Малинського МРТМО (а.с.18-21).
Вищезазначені обставини вказують на те, що відповідачі не користувалися спірним жилим приміщенням з 1996 року по поважних причинах, в інших населених пунктах проживали тимчасово, власного житла і нерухомості як у м.Малині так і в с.Фортунатівка Малинського району не мають, що підтверджується довідкою Малинського районного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 21.08.2010 року №270 і відносяться до нього як до свого основного місця проживання (а.с.17). А отже спірне жиле приміщення являється єдиним місцем постійного проживання відповідачів, в якому на час розгляду справи знаходилось їх майно і речі особистого користування, оскільки відповідачка ОСОБА_4 вселилася в нього 29.06.2010 року, використовуючи його за приналежністю, однак позивач поміняв замок на вхідних дверях квартири і чинить перешкоди в користуванні дочкою жилим приміщенням, що підтверджується змістом постанови про відмову у відкритті кримінальної справи від 30.06.2010 року (а.с.55).
Посилання позивача на те, що відповідачі взагалі не відвідували квартиру і не цікавились ні її станом, ні умовами його проживання в спірній квартирі, спростовуються тим фактом, що реєстрація розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_4 відбулася лише 23.06.2010 року, тоді як рішення суду про розірвання шлюбу було ухвалене в березні 1998 року (а.с.2,8).
За даних обставин, коли судом першої інстанції повно з’ясовані обставини справи, які вказують на поважність причин тимчасової відсутності відповідачів у спірному жилому приміщенні на момент звернення до суду з позовом, правильно визначено характер спірних правовідносин, дано належну правову оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог є обгрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам ст.71 ЖК України.
Доводи апелянта щодо порушення судом вимог ст.218 ЦПК України, так як рішення суду не оголошувалось учасникам процесу, є безпідставними, оскільки журналом судового засідання та аудіозаписом судового процесу підтверджується факт оголошення рішення 24.01.20011 року о 12год. 54хв. Зауважень на запис судового засідання технічними засобами і журнал судового засідання позивач не подавав.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд неповно з”ясував обставини справи є необґрунтованим, оскільки згідно вимог ч.3 ст.10 та ч.1 ст.11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального закону чи порушення норм процесуального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 24 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді