У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
06 квітня 2009 р. м. Мар»їнка
Мар»їнський районний суд Донецької області у складі: головуючого- судді О.П. Лінник, при секретарі Лахно Т.Г., за участю представника позивача – ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Мар»їнка за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Мар»їнському районі Донецької області про визнання дій незаконними, зобов»язання здійснити перерахунок пенсії, суд –
в с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Мар»їнському районі Донецької області про визнання дій незаконними, зобов»язання здійснити перерахунок пенсії, мотивуючи свої позовні вимоги, тим, що він є інвалідом 3 групи, має статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує пенсію по інвалідності. Відповідно до ст. 54 п. 4 Закону України № 231-У від 05.10.2006 року про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який набрав чинності 31.10.2006 року, основна пенсія по інвалідності інвалідам 3 групи не повинна бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначається для 3-ї групи інвалідності, додаткова пенсія - 50% мінімальної пенсії за віком. Оскільки пенсія виплачувалася ОСОБА_2 в меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України, він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок, але йому було відмовлено. Просить визнати такі дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.09.2008 року.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, зазначив, що Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61,62, 63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107 IV і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п.28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Просив визнати дії ПФУ незаконними, зобов’язати здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії позивачу з 22.05.2008 року з урахуванням ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав суду заперечення, у яких зазначив, що пенсія позивачу призначена без порушень законодавства. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії ДОН № 017140 та є інвалідом 3 групи.
Згідно ст.. 71 КАСУ в адміністративних справах про противоправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Ч. 3 ст.4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст..8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсії, призначених (перерахованих)) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами, яким до дня чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.
Право вибору з пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один із видів довічної пенсії зі її вибором.
Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо особа має право на утримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення визначеної Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки ст.. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров»я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячно додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, зазначеної норми розповсюджуються на позивача як віднесеної до першої категорії.
Частина 1 та 2 даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначаться згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис. грн..
Частиною 3 статті 54 вказаного закону (із змінами, внесеними із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у якому призначення пенсій по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).
Частина 4 статті 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).
Даною нормою для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, згідно ст..1, якого прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року і діє з 31.03.2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня -481 гривень, з 1 липня – 482 гривень, з 1 жовтня – 498 гривень.
Також, п. 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та внесено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, для інвалідів 3 групи – 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року справі за конституційним поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62,63,66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційність) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п.28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
До того ж, у вище визначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень (стаття 67 розділу I) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ III).
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень ст. ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, яка втратили працездатність.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
До того ж, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему ( про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп2005 від 11 жовтня 2005 року по справі 1-21\2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював право норм Закону, які не пов»язують право на перерахунок пенсії із завою особи. Суд дійшов висновку, що для здійснення перерахунку пенсії у даному випадку необхідною умовою є саме зміна розміру прожиткового мінімуму, а не заява позивача чи наявність інших обставин.
У позивача виникло право на отримання пенсії відповідно до ст. 50,54 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року, після того, як рішенням Конституційний Суд України визнано, що зміни в Законі України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили свою силу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку позивача про визнання неправомірними дії УПФУ в Мар»їнському районі Донецької області у перерахунку пенсії у відповідності із ст. ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання провести порахунок пенсії по інвалідності та виплачувати із 22.05.2008 року виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на час виплати пенсії підлягають задоволенню.
Згідно п.18 ч.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1,2,4,5,6,10,11, 14,15,17,23,48,58,69-71,79,86,87,94,98,104,105,111,112,114,121,160,161,162,163,185,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Мар»їнському районі Донецької області про визнання дій незаконними, зобов»язання здійснити перерахунок пенсії – задовольнити.
Визнати незаконними дії Управління пенсійного фонду України в Мар»їнському районі Донецької області щодо перерахунку ОСОБА_2 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50 ч.4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальних пенсій за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 22 травня 2008 року.
Зобов»язати Управління пенсійного фонду України в Мар»їнському районі Донецької області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 п.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 22.05.2008 року із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальних пенсій за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну резолютивну частини у судовому засіданні 06 квітня 2009 року.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Мар»їнський районний суд Донецької області.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Мар»їнський районний суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.П. Лінник