Справа № 752/3930/22

Провадження № 2/752/5801/22

РІШЕННЯ

Іменем України

додаткове

29.12.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника відповідача про компенсацію судових витрат по цивільній справі № 752/3930/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу, та рішення Наглядової ради, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебувала цивільна справа № 752/3930/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу, та рішення Наглядової ради.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.12.2022 року, в задоволенні позову було відмовлено.

До суду від представника відповідача надійшла заява про компенсацію судових витрат, відповідно до якої сторона відповідача просила стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 637857,32 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення у справі додаткового рішення за наступних підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом установлено, що 14.12.2022 року Голосіївським районним судом міста Києва було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідача в суді здійснювала адвокат Галич І.Л. на підставі Договору про правову допомогу та юридичні послуги, ордеру серії ВМ № 1026615, виданого АО «Екво», свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків-фактур, - на загальну суму 637857,32 грн.

Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що витрати в розмірі 637857,32 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки, перевіряючи опис виконаних робіт наданий представником відповідача з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях.

Враховуючи викладене, та проаналізувавши надані докази на підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, їх обсяг, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, перевіривши наявні у матеріалах справи докази на відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесену відповідачем в рамках розгляду даного спору до 30000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового рішення та часткового задоволення заяви представника відповідача про компенсацію судових витрат, понесених відповідачем в рамках розгляду даного спору, - до 30000,00 грн., які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечать принципу розподілу таких витрат.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення по справі № 752/3930/22 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу, та рішення Наглядової ради.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» судові витрати на правничу допомогу в сумі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суду міста Києва.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», ЄДРПОУ 00032112, адреса: м. Київ, вул. Антоновича, 127.

Головуючий Н.П. Чередніченко