Справа № 2-417/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2010 року Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Дильного Г.М.,

за участю секретаря - Кирилюк JI.M.,

представника позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іваничі справу за позовом

ОСОБА_5 до Іваничівської селищної ради, управління держкомзему в Іваничівському районі, третя особа - ОСОБА_4 про визнання ' недійсним рішення Іваничівської селищної ради, державного акта про право власності на земельну ділянку і визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що земельна ділянка розміром 0, 15 га по вул. Валова, 28 смт. Іваничі була передана їй у власність згідно рішення Іваничівської селищної ради від 14.07.1994р. на підставі заяви про приватизацію земельної ділянки не 0,15 га, а в розмірі 0,13 га, яку позивач написала за пропозицією Іваничівської селищної ради. На підставі цього рішення 25.12.2008р. їй було видано державний акт про право власності на земельну ділянку в розмірі 0,15 га.

В 2009 році вона виявила, що з її земельної ділянки відібрали 0,01 га та передали дану ділянку у власність ОСОБА_4 У зв’язку з чим їй стало відомо, що розмір її присадибної ділянки, якою вона користувалась ще з 1955 року насправді складав 0,16 га, а їй дозволили приватизувати лише 0,15 га. Стверджує, що дану земельну ділянку ніхто з відповідальних осіб не перемірював, не знав дійсних її розмірів. Враховуючи, що селищна рада без згоди . землекористувача вилучила земельну ділянку площею 0,01 га, якою вона користувалася, то просить суд скасувати рішення Іваничівської селищної ради №22/8 від 21.12.2009р., Державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №880333, виданий 17.06.2010р., а також визнати за нею право власності на земельну ділянку в розмірі 0, 0108 га, що знаходиться по вул. Валова, 28 смт. Іваничі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що позивач постійно користувалася земельною ділянкою площею 0,16 га, про що їй стало відомо після виділення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,01 га. Вважає, що Іваничівською селищною радою було порушено право власності на землю позивача, тому оспорюване рішення «Про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку» від 21.12.2009р. №22/8 підлягає скасуванню. З тих же підстав скасуванню підлягає і державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 17.06.2010р.

Представники відповідачів позов не визнали посилаючись на те, що оспорюване рішення було прийняте повноважним органом, в межах його компетенції, відповідно до діючого законодавства. При виготовленні технічної документації, складанні та видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ніяких порушень земельного законодавства допущено не було.

Суд, заслухавши представника позивача, представника Іваничівської селищної ради, представника управління Держкомзему, допитавши свідків ОСОБА_6 JI.B., ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ст. ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права

власності та права користування земельними ділянками із земель державної комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місце самоврядування в межах їх повноважень, визначеним цим кодексом.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Як встановлено в судовому засіданні згідно кадастрових книг за житловим будинком ОСОБА_5 постійно рахувалось 0,13 га присадибної ділянки до виготовлення акту на дану земельну ділянку. У 1994 році позивач звернулась до Іваничівської селищної ради з заявою про приватизацію присадибної земельної ділянки за адресою смт. Іваничі вул. Валова, 28, де вказала площу 0,13 га. ^

14.07.1994р. Іваничівською селищною радою було прийнято рішення №9/1 про приватизацію даної земельної ділянки згідно поданої заяви.

Згідно акту встановлення границь ділянки в натурі та про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику земельної ділянки ОСОБА_5 передано земельну ділянку у власність площею 0,15 га.

Однак, як стверджує позивач, вона постійно користувалася земельною ділянкою площею 0,16 га, про що їй стало відомо після виділення ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,01 га.

Так, згідно державного акту на земельну ділянку серії ЯИ №880333, який був виданий 17.06.2010р. на підставі рішення сесії місцевої Ради №22/8 від 21.12.2009р. ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0, 0108 га.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. ст. 80, 83 ЗК України органи місцевого самоврядування є суб'єктами права класності на землі територіальних громад, що належать до комунальної власності.

Законним розпорядником земель територіальних громад є орган місцевого самоврядування, тобто Іваничівська селищна рада, яка в свою чергу, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» серед інших має виключні повноваження щодо регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, процедура прийняття рішення встановлена ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Іваничівською селищною радою не була порушена.

Крім того, відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 на законних підставах отримав у власність земельну ділянку загальною площею 0,0108 га, право власності позивача на землю порушено при цьому не було і тому підстав дл^скасування рішення Іваничівської селищної ради від 21.12.2009 року №22/8 "Про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку» та визнання державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 880333 недійсним немає.

В задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання за нею права власності також слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст. 9 ЗК України (1990р.), ст.ст. 12, 81, 116,125,126 ЗК України, ст.ст. 10, 1,60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Іваничівської селищної ради, управління держкомзему в Іваничівському районі, третя особа - ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Іваничівської селищної ради, державного акта про право власності на земельну ділянку і визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Г.М. Дильний