Справа № 2-456/11

Провадженя№ 2/2021/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2011 м. Маріуполь

Приморський районний суд у складі:

головуючого судді Лузана В.В.,

при секретарі: Демененко М.М.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки: адвоката ОСОБА_2,

третьої особи: ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

представника відповідачки: адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права на частку в спільній власності та визнання права власності на частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкоди в користуванні майном, вселення, визначення порядку користування квартирою та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011р. ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до відповідачки, у якому просила припинити право власності останньої на 1/9 частку квартири АДРЕСА_1 шляхом виплати грошової компенсації та визнати за нею право власності на цю частку.

У судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що їй та відповідачці належать відповідно 8/9 та 1/9 частки зазначеної квартири. Частка ОСОБА_4 є незначною та не може бути виділена їй в натурі, крім того, відповідачка там не мешкає тривалий час, т.я. залишила житло в 1987р. через неприязні відносини, які склались між ними. Просила припинити право власності відповідачки на цю частку квартири шляхом сплати їй грошової компенсації, що не порушує її права. Розмір компенсації визначений висновком експертизи та складає ринкову вартість на теперішній час – 34144 грн. Цю суму вона внесла на депозитний рахунок суду та пропонує сплатити відповідачці, після чого припинити її право на долю в квартирі та визнати її, ОСОБА_1, право власності на цю долю.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_2 позов підтримав з тих же підстав та просив задовольнити. Стверджував, що відповідно до ст.. 365 ЦК України є декілька підстав для припинення за рішенням суду права відповідачки на долю в квартирі, ринкову вартість якої позивачка згодна сплатити та виконала необхідну для цього умову – перерахувала вартість долі на депозитний рахунок суду, з якого відповідачка може отримати ці гроші.

Третя особа ОСОБА_3, який зареєстрований в спірній квартирі, підтримав позовні вимоги.

Відповідачка позов не визнала та пояснила, що не згодна отримувати грошову компенсацію з тієї причини, що за ці гроші не може придбати інше житло. Крім того, позбавлення права на житло спричинить їй істотну шкоду, а також буде порушенням інтересів неповнолітньої дитини.

Представник відповідачки адвокат ОСОБА_5 позов не визнала, стверджуючи, що ті підстави для припинення права ОСОБА_4 на долю в спільному майні, які навела позивачка, є недостатніми, т.я. спричиняють істотну шкоду інтересам позивачки.

У травні 2011р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_3, в якому просила усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом її вселення та виділення їй кімнати, визначити порядок користування квартирою, а також стягнути судові витрати. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що іншого житла не має, спірну квартиру залишила вимушено через конфліктні відносини з матір*ю, що робить неможливим спільне проживання. В квартирі є кімната № 6 площею 8,2 м.кв., яка перевищує її долю менш ніж на 3 м.кв. та може бути виділена їй в користування, що не порушує права ОСОБА_3. Просила вселити її до спірної квартири, а також залишити в спільному користуванні кухню, коридор, ванну та туалет та стягнути з ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2045,50 грн.

Представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 підтримала її вимоги та стверджувала, що вона не має іншого житла, крім долі в спірній квартирі. Спільне проживання в спірній квартирі було неможливо через конфліктні відносини з відповідачкою, внаслідок чого ОСОБА_4 залишила житло та не має можливості вселитись до квартири. У ній є ізольована кімната площею, приблизно рівною тій, що приходиться на долю ОСОБА_4 та виділення цієї кімнати не порушує права власності ОСОБА_3. Просила виділити їй кімнату № 6 та вселити ОСОБА_4 до неї.

ОСОБА_3 позов не визнала та стверджувала, що ОСОБА_4 добровільно залишила квартиру більш 20 років тому та мешкала за іншими адресами. У квартирі відсутня кімната такою площею, яка відповідає долі ОСОБА_4, а кімната № 6, яку вона просить, на 2,7 м.кв. перевищує її долю. Виділення цієї кімнати істотно порушує її права, як власника, тому просила в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Представник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_2 заперечував проти доводів позову ОСОБА_4 за тих же підстав.

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнав, стверджуючи, що спільне проживання в квартирі неможливо.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а позов ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1. частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2. річ є неподільною; 3. спільне володіння і користування майном є неможливим; 4. таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім*ї.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 є неподільним майном та належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме позивачці – 8/9 частки, відповідачці – 1/9 частки. Квартира є неподільною та виділити належні сторонам частки в натурі неможливо, т.я. згідно розрахунків експерта на 1/9 частку відповідачки приходиться 5,6 м.кв. житлової площі. Кімната такою площею в квартирі відсутня, а надання житлової площі більше ніж приходиться на долю ОСОБА_4, буде істотним порушенням житлових прав ОСОБА_3. Крім того, сторони не заперечують проти тієї обставини, що протягом тривалого часу між ними існують неприязні відносини та спільне проживання є неможливим. Відповідачка ОСОБА_4 визнала ту обставину, що з 1997р. виїхала зі спірної квартири та до моменту виникнення справи в суді мешкала за іншими адресами, при цьому, не беручи участі в утриманні своєї власності. Таким чином, встановивши фактичні обставини, суд прийшов до висновку про наявність законних підстав для припинення права відповідачки на частку у спірній квартирі з присудженням на її користь з іншого співвласника, позивачки ОСОБА_3, відповідної грошової компенсації.

Обговорюючи питання про розмір грошової компенсації, яка підлягає присудженню з позивачки на користь ОСОБА_4, суд приймає до уваги роз*яснення, які містяться в п. 6 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 04.11.1991р. № 7, виходячи з яких, розмір такої компенсації визначається за дійсною вартістю квартири на час розгляду справи.

Висновком експерта № 21/3-1 від 21.03.2011р. встановлено, що вартість 1/9 частки спірної квартири на теперішній час складає 31144 грн. Цю суму позивачка погодилась внести на депозитний рахунок суду та надала квитанцію про сплату вартості 1/9 частки квартири, яка нею сплачена відповідно до ухвали від 31.03.2011р. у повному обсязі. Таким чином, позивачкою виконані всі передбачені ст.. 365 ЦК України підстави, тому її позов підлягає задоволенню.

Оскільки питання про відшкодування судових витрат позивачкою не ставиться, а при зверненні з позовом до суду вона не доплатила 290 грн., то цю несплачену суму слід стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на користь держави.

Згідно ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням цих положень ЦК України після того, як ОСОБА_4 у встановленому порядку отримає компенсацію з депозитного рахунку суду та це буде підтверджено відповідним документом, у ОСОБА_3 виникне право оформити на себе власність на 1/9 частку ОСОБА_4.

Обговорюючи обґрунтованість вимог позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що він є необґрунтованим, доказів того факту, що вона була протиправно позбавлена житла чи права користування своїм житлом, суду не наведено, а пояснення тих свідків та документи, на які зазначає ОСОБА_4, не можуть бути визнані достатніми для того, щоб задовольнити її вимоги, тому її позов слід залишити без задоволення.

У зв*язку з тим, що в задоволенні позову відмовлено, то підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 15, 60, 88, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 365, 391 ЦК України, суд-,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Припинити право спільної власності ОСОБА_4 на 1/9 частку квартири АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 1/9 частку цієї квартири в сумі 34144 грн.

Сплату компенсації ОСОБА_4 провести з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (р/р 37317004001000 в Управління УДК в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 26288796) у встановленому порядку після набрання рішенням законної сили.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку АДРЕСА_4 після сплати грошової компенсації.

Достягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму судового збору в розмірі 290 грн.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкоди в користуванні майном, вселення до АДРЕСА_4, визначення порядку користування цією квартирою та стягнення судових витрат та витрат на правову допомогу – відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Лузан В. В.