Копія Справа № 2 а - 428 / 2009 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2009 року. Варвинський районний суд Чернігівської області в складі :
головуючого судді - Онищенко О.І.
з участю секретаря – Хажанець Н.Г.
представника відповідача – ОСОБА_1
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації про визнання рішення неправомірним та стягнення заборгованості по виплаті допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації про визнання рішення неправомірним та стягнення заборгованості по виплаті допомоги. В позові вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року народила доньку ОСОБА_3 . Починаючи з 7 грудня 2007 року , отримує допомогу по догляду за дитиною, однак розмір допомоги був встановлений нижчий, а ніж це передбачено ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», а саме, їй була нарахована та сплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі : 89,42 гривні за грудень 2007 року ,130, 00 гривень щомісяця з січня 2008 року по лютий 2009 року ,а всього 1909 гривень 42 копійки. Недоотриманою лишилася сума в 5793 гривні 71 копійка , яку добровільно відповідач відмовляється виплатити позивачу, мотивуючи тим, що фінансування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, у розмірах, встановлених Законом про Державний бюджет на відповідний рік.
ОСОБА_2 просить визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації щодо неправильного нарахування їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2007 - 2009 роках в частині розміру допомоги та стягнути заборгованість у розмірі 5793 гривні 71 копійок , понесені нею судові витрати, та допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення суми заборгованості за один місяць.
В судове засідання позивачка та її представник не з’явились, надали суду заяву з проханням проводити розгляд справи без їхньої участі. Суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі позивача та її представника, за наявних у справі доказів.
Представник відповідача позов не визнала, пояснювала, що Управління праці та соціального захисту населення діяло на підставі Закону України « Про бюджет України на 2008 рік», а тому виплати нараховувались і виплачувались у тих розмірах, які були визначені цим Законом. Ця норма Закону не була визнана неконституційною. Крім того, зазначила, що не може бути допущене негайне виконання рішення суду, оскільки виплата державної допомоги не є періодичною. В задоволенні позову позивача слід відмовити, оскільки пропущено строк позовної давності звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_2 має малолітню дитину – доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. ( а. с. 5) Їй було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 7 грудня 2007 року по 6 жовтня 2010 року, як незастрахованій особі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України « Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України « Про державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років становить : з 1 січня 2007 року - 434,00 гривень щомісячно; з 1 квітня 2007 року – 463 гривни щомісячно; з 1 жовтня 2007 року 470,00 гривень щомісячно; з січня по березень 2008 року щомісячно – 526 гривень ; з квітня по червень 2008 року щомісячно – 538 гривень , з липня по вересень 2008 року щомісячно – 540 гривень, з жовтня 2008 року по лютий 2009 року щомісячно – 557 гривень.
Таким чином, за період з 7 грудня 2007 року по 28 лютого 2009 року позивачці повинно бути нараховано і виплачено допомогу на утримання дитини у розмірі : за грудень 2007 року – 106 гривень 13 копійок ; за січень - березень 2008 року – 1578, 00 гривень; за квітень – червень 2008 року – 1614, 00 гривень; за липень – вересень 2008 року – 1620 гривень; за жовтень – грудень 2008 року – 1671 гривню, за січень – лютий 2009 року – 1114 гривень . Загальна сума виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці ОСОБА_2 повинна становити 7703 гривні 13 копійок.
Недоплата за період з 7 грудня 2007 року по 28 лютого 2009 року становить 5793 гривні 71 копійку.
Посилання представника відповідача на положення Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» та на Закон України « Про Державний бюджет на 2008 рік» є безпідставним, оскільки Конституційний Суд України в своєму рішенні від 9 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12 , 13, 14,23,29,30,39, 41, 43,44, 45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України « Про державний бюджет на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ) , зокрема положенням пункту 14 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу вісім « Прикінцевих положень» Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Конституційний суд також зазначив наступне:
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права , а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року; Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року; Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 р. держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненням суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантів такими, що не відповідають Конституції України. Проте, не зважаючи на такі рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула систематичного характеру.
У справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27 листопада 2008 року зазначив, що « Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об»єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.
У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні їй відповідати. До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України, ч.2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про держаний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, і зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
У п. 5.4 Рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року у справі № 1-28/2008 року зазначається, що Конституція України не дає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватись окремі закони.
У рішенні Конституційного суду від 27 листопада 2008 року зазначається, що наведені правові позиції у Рішенні від 9 липня 2007 року і у рішенні від 22 травня 2008 року, дають відповідь на питання, порушені у конституційному поданні Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України стосовно можливості зупинення дії та скасувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби. Таким чином, Конституційний суд України вважає, що практична необхідність в офіційному тлумаченні положення частини 2 ст. 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дії та скасовувати норми, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби відпала, що відповідно до пункту 3 ст. 45 Закону України « Про Конституційний Суд України», параграфа 51 Регламенту Конституційного суду України є підставою для припинення конституційного провадження у цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України « Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність» Тому судом не можуть бути прийняті до уваги посилання представника відповідача на те, що реалізація права, пов»язаного з отриманням допомоги, базується на положеннях чинних Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік» на час виникнення спірних правовідносин та нормативно-правових актів законодавства, а також на відсутність бюджетних асигнувань.
Таким чином, з наведеного вбачається, що діями відповідача по справі були порушені права позивача ОСОБА_2 на її повне соціальне забезпечення по погляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, яке прямо передбачене законом « Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Суд не приймає заперечення представника відповідача стосовно пропуску строку позовної давності звернення позивачкою до суду з даним позовом, оскільки в позовній заяві позивач зазначила про те, що про порушені права дізналася близько одного місяця , після звернення за порадами до адвоката. Перебіг строку позовної давності починається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушені права.
Виходячи з наведеного, дослідивши всі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши з відповідача на її користь недоплачену грошову допомогу по догляду за дитиною.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи в сумі 3,40 гривні – на сплату державного мита ( а. с. 2) та 150 гривень витрат на отримання правової допомоги.
Судові витрати, пов’язані з розглядом справи і понесені позивачкою, у відповідності до ст. 94 КАС України, слід віднести за рахунок Державного бюджету України.
У відповідності до вимог ст. 256 КАС України, постанова суду у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню, яка визначається різницею між належною до виплати сумою та реально виплаченою сумою і становить 427 гривень , оскільки виплата державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку провадиться з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 8, 48, 62,85,91,95 Конституції України, ст.ст. 5,15 Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік» , ст.ст. 94, 161-163, 256 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації щодо неправильного нарахування ОСОБА_2 , допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2007-2009 роках в частині розміру допомоги.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_2 5793 ( п’ять тисяч сімсот дев’яносто три ) гривні 71 копійку недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 , 6 жовтня 2007 року народження, до досягнення нею трирічного віку за період з 7 грудня 2007 року по 28 лютого 2009 року.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення суми заборгованості за один місяць в сумі 427 гривень .
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 сплачений нею при подачі адміністративного позову судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок та 150 ( сто п’ятдесят) гривень на оплату правової допомоги.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Варвинський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та поданням протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ст.186 ч.5 КАС України.
Суддя: підпис О.І. Онищенко
Копія вірна: суддя Варвинського районного суду О.І. Онищенко