КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-14865|08 р. Головуючий у першій інстанції: Трусова Т.О.,
Доповідач: Мамчур Я.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Медовниці Ю.О.,
розглянувши апеляційні скарги відповідачів - прокуратури Солом'янського району м. Києва, прокуратури м. Києва, третьої особи - Київського міського пологового будинку № 5 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Солом'янського району м. Києва, прокуратури м. Києва, Державного казначейства України, третя особа - Київський міський пологовий будинок № 5, про оскарження бездіяльності, зобов'язання відкрити кримінальну справу та провести слідство, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
У червні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, посилаючись на неправомірну бездіяльність прокуратури Солом'янського району м. Києва, просила зобов'язати відповідача порушити кримінальну справу і провести досудове слідство та стягнути 3 млн. грн. на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в листопаді 1991 року в Київському міському пологовому будинку № 5 під час пологів була викрадена її новонароджена дитина. Однак прокуратура Солом'янського району м. Києва, до якої вона на протязі 15 років зверталася зі скаргами та заявами, де викладала свої доводи та надавала відповідні докази, належну перевірку не провела, не витребувала необхідні документи, не допитала в установленому порядку осіб, причетних до викрадення, натомність неодноразово безпідставно і необгрунтовано відмовляла в порушенні кримінальної справи. Вказала, що бездіяльність відповідача заподіяла їй душевних страждань та переживань, обумовила негативні зміни в її житті, що потребує додаткових зусиль з її боку.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року позов задоволено частково - визнано неправомірною бездіяльність прокуратури Солом'янського району м. Києва та прокуратури м. Києва при розгляді заяв та скарг ОСОБА_1. щодо викрадення її дитини під час пологів 15 листопада 1991 року в Київському міському пологовому будинку № 5 та стягнуто з прокуратури м. Києва на користь ОСОБА_1. 20000 гривень на відшкодування моральної шкоди. За результатами розгляду вказаної справи суд постановив окрему ухвалу, якою довів до відома прокурора м. Києва інформацію про ігнорування представниками прокуратури Солом'янського району м. Києва положень КАС України, порушення ними порядку в судовому засіданні та прояви неповаги до суду.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Київський міський пологовий будинок № 5 та прокуратура Солом'янського району м. Києва подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що не відповідає вимогам закону, суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі закрити на підставі ст. 157, 17 ч. 2 п. 2 КАС України, посилаючись на те, що вказану справу належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Прокуратура м. Києва, не погоджуючись з постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, і порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ОСОБА_1. відмовити.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом першої інстанції встановлено, що протягом 2005-2007 рр. до прокуратури Солом'янського району та прокуратури м. Києва надходили численні скарги та заяви ОСОБА_1. про викрадення її новонародженої дитини в 1991 році під час пологів в клінічному пологовому будинку № 5 Залізничного району м. Києва і бездіяльність органів прокуратури. Вказані скарги позивач направляла як безпосередньо до органів прокуратури, так і до органів внутрішніх справ, Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», Президенту України, Верховної Ради України, до Апарату Ради національної безпеки і оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи, доводи вказаних заяви та скарг належним чином не перевірялися і відповіді ОСОБА_1. або взагалі не надавалися або надавалися формальні відповіді з посиланням на те, що за її заявою ще 17 грудня 1997 року заступником прокурора Залізничного району м. Києва була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину. При цьому органи прокуратури не звертали увагу на те, що постанова від 17 грудня 1997 року була винесена за заявою позивача про те, що смерть її дитини в 1991 році стала наслідком халатного ставлення лікарів до своїх обов'язків, а в подальшому ОСОБА_1. вже наводила доводи про викрадення та підміну дитини. 16 листопада 2006 року старшим помічником прокурора Солом'янського району м. Києва ОСОБА_2 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_1. щодо викрадення її новонародженої дитини з пологового будинку № 5 м. Києва. Підставою прийняття зазначеного рішення помічник прокурора вказала наявність не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 грудня 1997 року та збіг строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що в порушення вимог ст. 99-1 КПК України про винесення вищевказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ОСОБА_1. повідомлена не була. Прокурор Солом'янського району та прокурор м. Києва, вивчивши матеріали перевірки, на підставі яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, підстав для її скасування не знайшли. Однак ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2007 року вищевказана постанова про відмову в порушенні кримінальної справи скасована як незаконна та матеріали направлені прокурору Солом'янського району м. Києва для організації додаткової перевірки. Підставою скасування постанови суд зазначив, що старший помічник прокурора фактично не провів жодної перевірки за заявою ОСОБА_1., а отже відомості, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не ґрунтуються на будь-яких конкретних доказах матеріалів перевірки. Посилання прокурора на те, що матеріали попередніх перевірок за численними заявами ОСОБА_1. знищені за скінченням строків зберігання, суд розцінив як юридично неспроможні вказавши, що перевірку заяви про злочин слід було і в цьому конкретному випадку провести в повному обсязі, так як можливості для такої перевірки не вичерпані до цього часу. Суд також спростував доводи про закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності як такі, що не ґрунтуються на законі, вказавши, що вирішення питання про відмову в порушенні кримінальної справи за скінченням строків давності, в силу ст. 6 КПК України, не допускається, а закрити з цих підстав кримінальну справу можливо лише за постановою суду.
Таким чином доводи апеляційних скарг про те, що розглядаючи заяви та скарги позивача, прокуратура діяла у відповідності з законом та межах наданих їй повноважень, спростовуються повно, всебічно та об'єктивно дослідженими судом доказами.
Крім того, що стосується стверджень в апеляційних скаргах на те, що позов ОСОБА_1. не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то вказані доводи колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам закону.
Так, суд дав належну оцінку обставинам справи та вірно виходив з того, що згідно положень Конституції України та Закону України «Про прокуратуру», прокуратура є державним органом, який наділений владними повноваженнями, оскільки законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян, і їх невиконання тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Статтею 12 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається розгляд заяв і скарг про порушення прав громадян і юридичних осіб, а кримінально-процесуальний кодекс зобов'язує прокурора у певні строки здійснювати перевірки заяв про вчинення злочину, приймати обґрунтовані рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи та розглядати скарги на дії слідчих.
Оскільки предметом позову ОСОБА_1. являлась бездіяльність прокуратури при розгляді її численних заяв та скарг, тобто бездіяльність у сфері управлінської діяльності, а не постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 грудня 1997 року, суд, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, прийшов до правильного висновку, що вказаний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем встановленого ст. 99 КАС України строку звернення до адміністративного суду колегія суддів вважає безпідставними, так як з матеріалів справи вбачається, що бездіяльність відповідачів була продовжуваною та тривала і на момент звернення з позовом.
Є необґрунтованими і посилання в апеляційній скарзі на порушення правил підсудності, оскільки позивач, яка проживає в Дарницькому районі м. Києва, оскаржувала бездіяльність, яка стосувалася її інтересів, а отже відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України суд правильно прийняв до провадження вказаний позов.
Крім того, при вирішенні вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вірно виходив з положень ч. 6 ст. 1176 ЦК України та обґрунтовано встановив, що неправомірна бездіяльність прокуратури Солом'янського району м. Києва та прокуратури м. Києва завдала позивачу моральних страждань та переживань і зумовила обставини, за яких ОСОБА_1. тривалий час вимушена була неодноразово звертатися до органів прокуратури, внутрішніх справ, влади та управління, до органів і осіб, які здійснюють правозахисну діяльність, в тому числі міжнародних, до засобів масової інформації та судових органів з численними заявами та скаргами. Невирішена правова ситуація змусила позивача особисто займатися перевіркою обставин, як вона вважає, викрадення її дитини, вивчати медицину та законодавство, що спричинила додаткові стреси, порушення звичного способу її життя і втрати нормальних життєвих зв'язків, призвела до зневіри до державного органу, на який покладено обов'язки здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Враховуючи зазначені обставини та також тривалість страждань ОСОБА_1. суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначив заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1., а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги відповідачів - прокуратури Солом'янського району м. Києва, прокуратури м. Києва, третьої особи - Київського міського пологового будинку № 5 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-14865|08 р. Головуючий у першій інстанції : Трусова Т.О.
Доповідач: Мамчур Я.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Усенка В.Г., Зайцева М.П.,
при секретарі: Медовниці Ю.О,
розглянувши апеляційну скаргу відповідача - прокуратури Солом'янського району м. Києва на окрему ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до прокуратури Солом'янського району м. Києва, прокуратури м. Києва, Державного казначейства України, третя особа - Київський міський пологовий будинок № 5, про оскарження бездіяльності, зобов'язання відкрити кримінальну справу та провести слідство, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2007 року ОСОБА_1. звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому, посилаючись на неправомірну бездіяльність прокуратури Солом'янського району м. Києва, просила зобов'язати відповідача порушити кримінальну справу і провести досудове слідство та стягнути 3 млн. грн. на відшкодування моральної шкоди.
За результатами розгляду вказаної справи суд постановив окрему ухвалу, якою довів до відома прокурора м. Києва інформацію про ігнорування представниками прокуратури Солом'янського району м. Києва положень КАС України, порушення ними порядку в судовому засіданні та прояви неповаги до суду.
Не погоджуючись з вищезазначеною окремою ухвалою, відповідач - прокуратура Солом'янського району м. Києва подала апеляційну скаргу на окрему ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року у вказаній справі, в якій просить окрему ухвалу скасувати посилаючись на її безпідставність, упереджене, однобічне і необ'єктивне ведення головуючим судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
В Пленумі Верховного Суду України від 13 червня 2007р. «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону, а вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією та законами України.
Так, положення частини другої статті 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення.
Виходячи з того, що вплив на суддів тягне юридичну відповідальність, суди у всіх випадках втручання в їх діяльність і прояву неповаги до суду або суддів повинні виносити окремі ухвали чи постанови, а якщо в таких діях вбачаються ознаки відповідного злочину - реагувати згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України.
Суди повинні належним чином реагувати на порушення учасниками процесу та іншими присутніми в залі судового засідання особами встановленого законом і судом порядку розгляду справ та за наявності підстав вирішувати питання про притягнення винних у вчиненні таких порушень до відповідальності.
Отже, вивчивши матеріали справи та прослухавши диск з записами судових засідань, які фіксувались за допомогою звукозаписувального технічного засобу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга на окрему ухвалу не підлягає задоволенню. Окрема ухвала постановлена судом у відповідності зі ст. 166 КАС України, містить посилання не конкретні обставини, які свідчать про ігнорування представниками прокуратури Солом'янського району м. Києва вимог адміністративного законодавства та Закону України «Про прокуратуру», прояви ними неповаги до суду та учасників процесу.
Зважаючи на те, що прокуратура є державним органом, на який покладено нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів в Україні, захист від неправомірних посягань соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина, незнання закону прокурором та порушення його вимог, прояви неповаги до суду і судді як носія судової влади, на думку колегії суддів, є неприпустимим.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що окрема ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись, ст.ст. 2, 4, 160, 165, 166, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні апеляційної скарги відповідача - прокуратури Солом'янського району м. Києва - відмовити.
Окрему ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку якщо вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, в порядку і строки передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: