БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

       № провадження 2-о/356/28/22

Справа № 356/493/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2022 Березанський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Голік Г.К.

з участю секретаря        Бейгул Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), поданої їх представником-адвокатом Гуртовою Тетяною Іванівною про встановлення факту народження дитини

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року представник заявників звернулася до суду із заявою про встановлення факту народження дитини.

В обґрунтування вимог представник посилається на те, що 13.11.2015 між заявниками зареєстровано шлюб у м.Сімферополь АР Крим , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дитини жіночої статі – ОСОБА_3 в м.Сімферополь АР Крим.

Встановлення факту народження необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України.

22.12.2022 Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) направив відзив на заяву, де просить відмовити в задоволенні заяви, оскільки виписний епікріз виданий на ОСОБА_4 не є підтверджуючим документом у виді медичного свідоцтва про народження та не являється документом, що є підставою для державної реєстрації народження.

Заявники та їх представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,причини неявки суд не повідомила , в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі.

Представник заінтересованої особи - Березанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), в судове засідання не з`явився, направивши до суду відзив , відповідно до якого заперечують проти задоволення поданої заяви.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги представника заявників, адвоката Гуртової Т.І. є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що 13.11.2015 року між заявниками було укладено шлюб. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , актовий запис № 2338 від 26.09.2022р виданого відділом реєстрації шлюбу м.Сімферополь ,департаменту записів актів громадянського стану МЮ РК.

       Згідно з копії паспорту серії НОМЕР_3 виданого 26 лютого 2009 року Сімферопольського РВ ГУ МВС України в АР Крим, заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.)

Згідно з копії паспорту серії НОМЕР_4  виданого 24 вересня 2004 року Центральним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в  Криму, заявник ОСОБА_2  зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_2  .

З копії виписного епікрізу(з акушерського стаціонару) від 26 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_4    ІНФОРМАЦІЯ_3 народила дівчинку.

Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26 вересня 2022 року, яке видане на окупованій території України так званим відділом реєстрації народження м. Сімферополь Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим у заявників як громадян Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Сімферополь Республіки Крим Російської Федерації народилася дочка ОСОБА_3 ..

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з ч.1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. 1, ч.2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно зі ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Пунктом 2 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації народження дитини є:

а) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024 (далі - медичне свідоцтво про народження), що видається закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я державна реєстрація народження проводиться на підставі медичного свідоцтва про народження або медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (із змінами) (далі - медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу), та висновку про підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я за формою, встановленою у додатку 3 до Порядку підтвердження факту народження дитини поза закладом охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 січня 2013 року № 9; б) медичне свідоцтво про народження, медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу. Ці документи подаються для державної реєстрації народження дитини, яка досягла одного року і більше.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.

Відповідно до ст. 7 ч. 1 Закону України «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Відповідно до вимог ч. 4, 7 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження дитини, а в разі їх відсутності рішення суду.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Зокрема, належними відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia», «IlascuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку ст. 317 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного, взявши до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що надане в якості доказу медичне свідоцтво про народження, хоча і не є документом встановленої форми, водночас вважається доказом, який достовірно свідчить про народження особи у певний час і за певних обставин, а саме у м. Севастополь Україна, оскільки судом не встановлено іншого.

Зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для встановлення факту народження ОСОБА_3 дитини жіночої статті, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Севастополь АР Крим Україна.

Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, оскільки дозволяє провести державну реєстрацію народження дитини та отримати свідоцтво про народження дитини - громадянина України.

Статтями133,135 Сімейного кодексу України визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Доказів перебуває заявниці у шлюбі не надано, тому запис про батька дитини під час державної реєстрації народження дитини необхідно здійснювати за ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про громадянство України» новонароджена дитина є громадянином України як особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України.

Зважаючи на викладене, суд приходить до переконання, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України та внесення до актового запису відомостей про батька, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 135 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 263-265, 293, 315-317, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву - задовольнити.

Встановити факт народження, дитини жіночої статі  ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Севастополь Автономної Республіки Крим, Україна, у матері громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказати в актовому записі про народження, що батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення видати учасникам справи, негайно після його проголошення та невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всім учасникам справ, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                                                 Г. К. Голік