Справа № 2а-116/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2009 року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді С.К.Медвецького
при секретарі У.Ю.Ратушняк
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених щомісячних виплат на дитину, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
встановив:
Зважаючи на складність у викладенні повного змісту постанови суду, пов’язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити її вступну та резолютивну частину.
Керуючись ст. ст.4,11,70,71,159,160,161,162,163 КАС України суд –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 невиплачених щомісячних виплат на ОСОБА_2, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01 березня по 31 грудня 2008 року в сумі 2 515 (дві тисячі п’ятсот п'ятнадцять) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд шляхом подачі в
10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя
Справа № 2а-116/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2009 року Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді С.К.Медвецького
при секретарі У.Ю.Ратушняк
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Гайсині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації про стягнення невиплачених щомісячних виплат на дитину, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -
встановив:
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що він являється евакуйованим із зони відчуження під час Чорнобильської катастрофи і відноситься до 2 категорії громадян, постраждалих від цієї катастрофи.
Його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, як дитина, яка народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З вересня 2005 року і по даний час ОСОБА_2 відвідує загальноосвітні навчальні заклади м. Гайсин і відповідно до п.6 ст.30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому, як батьку дитини шкільного віку, яка народилася після 26 квітня 1986 року, повинна виплачуватися щомісячна виплата в розмірі 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат. Однак з вересня 2005 року по грудень 2008 року щомісячна виплата виплачувалась відповідачем у неповному розмірі, в зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 8 217,3 грн., яку просить стягнути з відповідача у примусовому порядку, а також просить зобов’язати відповідача проводити щомісячні виплати в розмірі 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат.
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав у повному об’ємі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача позову не визнала зовсім та пояснила, що щомісячні виплати проводяться у відповідності до п.6 ст.30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дитину шкільного віку, яка постраждала і розмір цієї виплати встановлено Постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 649 від 20.04.2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і якими передбачена щомісячна виплата на кожну дитину шкільного віку в сумах 3 грн.30 коп. та 16 грн.50 коп. відповідно. Крім цього, у законах про державний бюджет на відповідні роки Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних витрат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. При цьому статтею 95 Конституції України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом «Про Державний бюджет України». Норми, які вводяться цим законом, діють протягом бюджетного року та є пріоритетними відносно інших законів. Згідно ст.51 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, тому призначена та виплачена допомога в порядку та в розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, а відтак немає підстав для задоволення позову. Вказувала на пропущення позивачем, встановленого ст.99 КАС України, річного строку звернення до суду з адміністративним позовом.
З’ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Судом встановлено, що позивач являється евакуйованим із зони відчуження під час Чорнобильської катастрофи і відноситься до 2 категорії громадян, постраждалих від цієї катастрофи. Його син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, як дитина, яка народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.9-12).
З вересня 2005 року і по даний час ОСОБА_2 відвідує загальноосвітні навчальні заклади м. Гайсин (а.с.13-14) і відповідно до п.6 ст.30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу, як батьку дитини шкільного віку, яка народилася після 26 квітня 1986 року, повинна виплачуватися щомісячна виплата в розмірі 50% мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат.
Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації з вересня 2005 по листопад 2006 року щомісячна виплата на дитину шкільного віку, яка народилася після 26.04.1986 року від батька, який на час настання вагітності матері має підстави на лежати до категорії 2 взагалі не проводилася, з грудня 2006 року по травень 2007 року проводилася в сумі 3 грн.30 коп., з травня 2007 року по 31 грудня 2008 року в сумі 16 грн.50 коп. (а.с.26).
За змістом п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» потерпілим дітям зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: щомісячна виплата в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано не конституційним положення в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі № 1-28/08 р. визнані неконституційними положення статті 67 розділу 1, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу 111 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», отже, з цього часу відновлено дію п.6 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо встановлення розміру щомісячної виплати на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2. Згідно пункту 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальною юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що визнані неконституційними.
Визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення.
Згідно ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, законною і обґрунтованою є вимога позивача про нараховування і виплату йому щомісячної виплати в розмірі встановленому Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Такої ж позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини (рішення у справі “Кечко проти України” від 08.11.2005 року); в цьому ж рішенні Європейського Суду з прав людини зазначено, що реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
При цьому суд вважає, що заборгованість повинна бути стягнута з відповідача в межах встановленого ст.99 КАС України строку позовної давності з 01.03.2008 року по 31.12.2008 рік, оскільки позивач звернувсь до суду з позовом у березні 2009 року. Питання про поновлення пропущеного строку за період з 01.09.2005 року по 31.12.2008 року не порушував.
Оскільки після визнання неконституційними положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” відповідачем не була перерахована і виплачена позивачу щомісячна виплата в розмірі встановленого законом, то з метою захисту права ОСОБА_1 необхідно зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоотриману щомісячну виплату з 01.03.2008 року по 31.12.2008 року. За березень слід нарахувати 257 грн.50 коп. (515 грн. мінімальна заробітна плата / 2), квітень-вересень – 1 575 грн. (525 грн. мінімальна заробітна плата / 2 х 6 місяців), жовтень - листопада – 545 грн. (545 грн. мінімальна заробітна плата / 2 х 2 місяці) та грудень – 302 грн.50 коп. (605 грн. мінімальна заробітна плата / 2), всього 2 680 грн. З урахуванням виплаченої позивачу допомоги за ці місяці (16 грн.50 коп. х 12 місяців = 1 165 грн.) йому підлягає виплаті заборгованість в сумі 2 515 грн. (2 680 грн. – 2 515 грн.).
Заперечення представника відповідача про відсутність законних підстав та бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивачки суд до уваги взяти не може, оскільки наведені вище мотиви переконливо свідчать про наявність у неї достатніх законних підстав для обґрунтування своїх вимог, доказів про відсутність асигнувань суду не надано, але й за умови наявності таких доказів, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати щомісячної виплати у розмірі, значно меншому за передбачений законом; крім того, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Вимога про зобов’язання відповідача виплачувати щомісячну виплату відповідно до норм законодавства не підлягає задоволенню, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому і змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Керуючись ст. ст.4,11,70,71,159,160,161,162,163 КАС України суд –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації здійснити виплату ОСОБА_1 невиплачених щомісячних виплат на ОСОБА_2, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01 березня по 31 грудня 2008 року в сумі 2 515 (дві тисячі п’ятсот п'ятнадцять) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Гайсинський районний суд шляхом подачі в
10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя-підпис. Постанова законної сили не набула.
Оригінал постанови знаходиться в адміністративній справі Гайсинського районного суду № 2а-116/09 р.
Копія вірна.
Голова Гайсинського
районного суду В.М.Ковчежнюк