УКРАЇНА

                       Житомирський апеляційний суд

Справа №296/1550/22                 Головуючий у 1-й інст.

ОСОБА_1 в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2 >

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Житомирського апеляційного суду

в складі:

головуючого – судді                                                 ОСОБА_2

суддів:                                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря                                                                 ОСОБА_5

за участю

прокурора                                                                 ОСОБА_6 ,

захисника                                                                 ОСОБА_7

обвинуваченого                                                         ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2022 року,

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_8 менш суворий запобіжний захід. Вважає, що висновки суду, викладені в оскаржуваній ухвалі, є необґрунтованими, а ухвала прийнята з істотним порушенням процесуального права. Вказує, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_8 ніколи не перебував у розшуку та відносно нього не застосовувався привід, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за ст.ст.386,390, 393 КК України. Звертає увагу, що під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_8 не робив спроб вплинути на потерпілого, експертів або на свідків у даному провадженні. Вважає, що процесуальна поведінка ОСОБА_8 свідчить про те, що ризики переховування та незаконного впливу на потерпілого, свідків, експертів відсутні. Зазначає, що ОСОБА_8 може проживати у будинку своїх батьків, що знаходиться у с. Двірець, Житомирського району. Вважає, що тяжкість можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_8 , не може бути підставою для продовження запобіжного заходу. Посилається на те, що у обвинуваченого є міцні соціальні зв`язки в місці його постійного проживання, його батько має певні вади здоров`я та потребує постійної допомоги. Додатково зазначає, що вже 10 місяців ОСОБА_8 тримається під вартою.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 15 грудня 2022 року (включно), відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав продовження відносно ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу, наведені прокурором ризики, що були підставою для обрання запобіжного заходу, є дійсними та триваючими, не зменшились та виключають можливість зміни міри запобіжного заходу.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, яка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

В провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальне провадження №12022060040000061 по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, 17 жовтня 2022 в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .

З журналу судового засідання вбачається, що судом була вислухана думка захисника ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_7 , який згідно письмового клопотання заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на менш суворий, обвинуваченого ОСОБА_8 , який підтримав думку адвоката, а також думка прокурора, яка просила продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування (продовження) вказаного запобіжного заходу та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, є реальними й продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та у разі визнання його винуватим загрожує покарання до 10 років позбавлення волі, його молодий вік та задовільний стан здоров`я, можливість ухилення від суду та перешкоджати кримінальному провадженню, що вказує на обґрунтованість продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, судом враховано те, що ОСОБА_8 не має місця реєстрації, офіційно не працює, немає міцних соціальних зв`язків, що дає підстави вважати, що існують обґрунтовані ризики щодо негативної поведінки обвинуваченого у суспільстві.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , в тому числі дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування менш суворого запобіжного заходу, про що просив захисник, оскільки стороною обвинувачення доведено наявність підстав продовження відносно ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу. Наведені прокурором ризики, що були підставою для обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, є дійними та триваючими, на даний час не зменшились та виключають можливість зміни запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 ніколи не перебував у розшуку та відносно нього не застосовувався привід, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за ст.ст.386,390, 393 КК України та під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_8 не робив спроб вплинути на потерпілого, експертів або на свідків у даному провадженні, оскільки вказані обставини неможливо віднести до тих стримуючих чинників, які б були у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_8  може проживати у будинку своїх батьків, що знаходиться у с. Двірець, Житомирського району, він має міцні соціальні зв`язки в місці його постійного проживання та його батько має певні вади здоров`я і потребує постійної допомоги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений ОСОБА_8 10 місяців тримається під вартою, апеляційний суд вважає слушними в частині дотримання розумності строків розгляду кримінального провадження, однак з врахуванням стадії судового розгляду, вказана обставина не може бути безумовною підставою як для скасування ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, так і для зміни запобіжного заходу не пов`язаного з позбавленням волі.

Таким чином, вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість злочину та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, існування обґрунтованих ризиків щодо негативної поведінки обвинуваченого у суспільстві, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону, та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме по 15 грудня 2022 (включно) та відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який – без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :