УХВАЛА

19 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/3620/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватного закладу "Харківський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Антошка",

на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2021 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2022

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Респектплюс"

до: приватного закладу "Харківський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Антошка";

ОСОБА_1 ;

ОСОБА_2

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 ;

приватне підприємство "НВ-Інвест";

Якименко Дмитро Петрович;

ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Приватний заклад "Харківський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Антошка" (далі - ДНЗ "Антошка", відповідач-1, скаржник) звернувся 04.12.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 (повний текст постанови виготовлено 03.11.2022) зі справи № 922/3620/21 у частині: визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Респектплюс" (далі - ТОВ "Респектплюс", позивач) права іпотекодержателя щодо нерухомого майна (нежитлових приміщень: 1-го поверху №1-16 загальною площею 1 281,4 м2, у літері АДРЕСА_1 ); звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.03.2008 №31/08/12-KLMVI-Іпот у рахунок погашення боргу приватного підприємства "НВ-Інвест" (далі - ПП "НВ-Інвест", третя особа) перед позивачем за кредитним договором від 20.03.2008 №0031/08/12- KLMVI у сумі 27 198 933,35 грн на зазначене вище нерухоме майно, шляхом його реалізації на прилюдних торгах з визначенням ціни предмета іпотеки при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; передачі в управління іпотекотержателю-позивачу вказане майно в управління, з метою забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні названих вимог. Крім того, прохальна частина касаційної скарги містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових актів у цій справі.

Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Предметом касаційної скарги є рішення місцевого суду від 25.03.2021 та постанова апеляційного господарського суду від 24.10.2022. Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Так поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що першою підставою касаційного оскарження спірних судових актів ДНЗ "Антошка" зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України (вказує на невідповідність висновків спірної постанови, сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, щодо змісту: статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства та пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23.10.2019 у справі № 752/4361/15-ц, від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), а також у постановах Верховного Суду: від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, статей 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц; статті 331 ЦК України викладених у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 909/175/18; частини першої статті 261 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду: від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 15.05.2019 у справі № 923/565/18, від 22.08.2019 № 913/610/18; статей 264, 265 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду: від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 29.12.2020 у справі № 909/1165/19). Зазначена підстава узгоджується з вимогами касаційної скарги про скасування спірних судових актів та ухваленням нового рішення у справі.

Окрім того скаржник вказує, що справу розглянуто за відсутності відповідача-2, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що є другою підставою для звернення з касаційною скаргою, яка визначена положеннями пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України та фактично підпадає під ознаки пункту 4 частини четвертої статті 287 ГПК України. Крім того, зазначає, в якості третьої підстави для звернення з касаційною скаргою на встановлення попередніми інстанціями обставину справі, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України та пункт 4 частини четвертої статті 287 ГПК України). Однак вказані підстави для звернення із касаційною скаргою є необґрунтованими та взаємонеузгодженими стосовно вимог про скасування судових актів з ухваленням нового рішення у справі. А, отже, касаційна скарга в цій частині підстав касаційного оскарження містить суттєві недоліки, що підлягають усуненню.

До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосування норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення стороною обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2021 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Між тим позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається, виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання (2021 рік) цієї позовної заяви) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2 270 грн.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2021 році у справі № 922/3620/21 подано позов про: визнання за ТОВ "Респектплюс" права іпотекодержателя на нерухоме майно (нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, а саме: 1-й поверх №№ 1-16 площею 1 281,4 м2; 2-й поверх №№ 1-12 площею 1 287,3 м2; 3-й поверх №№ 1-5 площею 101,1м2; 3-й поверх №№ 6-16 площею 911,5 м2, а всього 3 581,3 м2; у рахунок погашення боргу ПП "НВ-Інвест" перед ТОВ "Респектплюс" за кредитним договором від 20.03.2008 № 0031/08/12- KLMVI у сумі 27 198 933,35 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.03.2008 №31/08/12-KLMVI-Іпот (на вищезазначені нежитлові приміщення); передати іпотекодержателю-позивачу вказане майно в управління на період до його реалізації у порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку" (з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки).

Рішенням місцевого суду від 25.03.2021, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду від 24.10.2022 позовні вимоги задоволено повністю.

ОСОБА_1 оскаржує до касаційної інстанції судові акти у частині позовних вимог ТОВ "Респектплюс", адресованих відповідачу-2. Отже, предметом касаційного розгляду є одна майнова та одна немайнова вимоги.

З урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий та немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір за одну майнову вимогу, що складає 271 989,33 грн (1,5% суми, яка є предметом оскарження до касаційної інстанції х 200%) та за одну немайнову вимогу 1513,32 грн, а всього 273 502,66 грн.

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 273 502,66 грн, за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових актів у цій справі, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 зі справи № 922/3620/21 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних судових актів у цій справі буде розглянуто Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 25.03.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 зі справи № 922/3620/21 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк