ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
У Х В А Л А
№ 12/455-44/443 | 21.06.06 р. |
За первісним позовом Закритого акціонерного товариства «Ензим»
до 1) Державного департаменту інтелектуальної власності
2) Суб‘єкта підприємницької діяльності-фізичної особи
Іванова Є. О.
про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і
послуг № 33584 «Львівські ензими»
За зустрічним позовом Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Іванова Є.О.
до Закритого акціонерного товариства "Ензим"
третя особа яка не заявляє
самостійні вимоги на предмет спору
на стороні позивача за
зустрічним позовом Управління промисловості та підприємництва Львівської обласної
державної адміністрації
про визнання включення у своє найменування позначення "Ензим" актом недобросовівсної конкуренції, заборону використання найменування в цивільному обороті, зобов"язання скасувати державну реєстрацію та визнання установчих документів такими, що суперечать законодавству
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача за первісним позовом: Сопільняк В.Ю.
Від відповідача 1 за первісним позовом: Сиклітенко В.В.
Від відповідача 2 за первісним позовом: Руденко О.А.
Від третьої особи за зустрічним позовом: не з‘явилися
СУТЬ СПОРУ:
Закрите акціонерне товариство «Ензим»(позивач за первісним позовом) звернувся з позовом про визнання свідоцтва України № 33584 на знак для товарів і послуг недійсним повністю та зобов‘язання Державного департаменту інтелектуальної власності внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно свідоцтва України №33584 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».
Суб‘єкт підприємницької діяльності-фізична особа Іванов Є. О. (відповідач 2 за первісним позовом) звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про визнання включення Закритим акціонерним товариством «Ензим» у своє найменування позначення «Ензим» актом недобросовісної конкуренції, заборону Закритому акціонерному товариству «Ензим»використовувати в цивільному обороті своє найменування «Закрите акціонерне товариство «Ензим», зобов‘язання скасувати державну реєстрацію Закритого акціонерного товариства «Ензим».
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.04.2004 року позовні вимоги за первісним позовом задоволено. Визнано недійсним свідоцтво України № 33584 на знак для товарів і послуг повністю. Зобов‘язано Державний департамент інтелектуальної власності внести зміни до державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг стосовно свідоцтва № 33584 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені “Промислова власність”. Витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покладено на Суб‘єкта підприємницької діяльності Іванова Є.О. За зустрічними позовними вимогами провадження у справі припинено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2004 року у справі № 12/455 рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2004 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2004 року у справі №12/455 рішення Господарського суду м. Києва від 30.04.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2004 року скасовано, а справу передано на новий розгляд Господарського суду м. Києва.
Справа передана на розгляд судді Коротун О.М. Справі № 12/455 присвоєно № 12/455-44/443.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2005 року у справі № 12/455-44/443 призначено судову експертизу об‘єктів інтелектуальної власності.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.2005 року у справі № 12/455-44/443 зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.
02.02.2006 року складено висновок № 8545 судової експертизи об‘єктів інтелектуальної власності по господарській справі № 12/455-44/443, який надійшов до Господарського суду м. Києва 31.03.2006 року.
Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 05.04.2006 року справу № 12/455-44/443 передано для розгляду судді Гумезі О.В. у зв‘язку з тим, що суддю Коротун О. М. переведено на посаду судді Господарського суду Київської області.
Ухвалою суду від 10.04.2006 р. провадження у справі № 12/455-44/443 поновлено.
Ухвалами Господарсько суду м. Києва від 20.04.2006 року, 17.05.2006 року, 24.05.2006 року розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.
Відповідач 2 за первісним позовом звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі п. 1, ч. 1 ст. 80 ГПК України. Клопотання відповідач 2 обгрунтовує тим, що відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в Господарських судах України. Відповідач 2 зазначає, що свідоцтво України на знак для товарів та послуг № 33584 «Львівські ензими»належить громадянину Іванову Євгену Олександровичу, а не суб‘єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Іванову Є. О. Статтею 21, ч. 1 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації зазначені в ст. 1 цього Кодексу. За таких обставин, відповідач 2 вважає, що провадження у справі № 12/455-44/443 підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарському суді.
Позивач за первісним позовом подав письмові заперечення проти припинення провадження у справі з огляду на те, що за приписами законодавства України про торговельні марки свідоцтво України на знак для товарів та послуг видається фізичній особі незалежно від наявності в неї статусу суб‘єкта підприємницької діяльності. При цьому Державний департамент інтелектуальної власності не може пов‘язувати видачу охоронного документа на торговельну марку з наявністю чи відсутністю у фізичної особи статусу суб‘єкта підприємницької діяльності. Позивач за первісним позовом також вказує, що відповідач 2 має статус суб‘єкта підприємницької діяльності і використовує спірну торговельну марку в своїй підприємницькій діяльності, а тому підстави для припинення провадження відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд, -
ВСТАНОВИВ:
15.07.2003 року Іванову Сергію Олександровичу видано свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 33584 «Львівські ензими»за заявкою № 2002075467 від 04.07.2002 року. Заява про реєстрацію знака для товарів і послуг № 2002075467 від 04.07.2002 року була подана також Івановим Євгеном Олександровичем.
Наведене свідчить, що суб‘єктом права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг (торговельну марку) за свідоцтвом № 33584 є фізична особа Іванов Сергій Олександрович. Відповідно ст. 493 ЦК України, суб‘єктами права інтелектуальної власності є фізичні та юридичні особи. Ч. 5, ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»встановлено, що право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим законом, має будь-яка особа. Згідно з ст. 1 цього закону під визначенням «особа», розуміється фізична або юридична особа. Статтею 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»передбачено, що особа, яка бажає одержати свідоцтво подає до Установи заявку. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим законом ( ч. 2, ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).
Згідно з ст. 418 ЦК України встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 420 ЦК України визначені об‘єкти інтелектуальної власності, до яких, зокрема, належать торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Статтею 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»передбачена можливість визнання свідоцтва недійсним у судовому порядку повністю або частково. При цьому, свідоцтво, визнане недійсним, вважається таким, що не набрало чинності від дати подання заявки.
Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу (ст. 21 ГПК України).
Наведене свідчить, що фізичні особи не можуть бути позивачами або відповідачами у справі, яка розглядається господарським судом.
Заперечення позивача за первісним позовом з того приводу, що відповідач 2 має статус суб‘єкта підприємницької діяльності і використовує спірну торговельну марку в своїй підприємницькій діяльності, судом відхиляються, оскільки предметом спору є визнання свідоцтва України № 33584 на знак для товарів і послуг недійсним повністю. Позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує тим, що знак для товарів і послуг не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком за свідоцтвом №29803 та є таким, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар. Визнання недійсним знаку для товарів і послуг із зазначених підстав не пов‘язано з його використанням або невикористанням.
Відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів (ст. 60 ГПК України). Вказаним правом скористався відповідач 2 за первісним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Зібрані у справі докази свідчать, що первісний позов пред‘явлений про визнання недійсним свідоцтва, яке належить фізичній особі, а тому вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
За таких обставин, провадження у справі № 12/455-44/443 підлягає припиненню, відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом, витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подання зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись п. 1 ст. 80, ст.86, ст. 49 ГПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Припинити провадження у справі.
Ухвалу направити сторонам та третій особі.
Суддя Гумега О. В.