Номер провадження: 22-ц/813/8596/22

Справа № 509/706/22

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д.М.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

                                               ПОСТАНОВА

Іменем України

12.12.2022 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Назарової М.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 вересня 2022 року, ухвалене судом у складі судді Гандзій Д.М. в смт. Овідіополь Одеської області,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами,

                                        в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, в обґрунтування якого зазначило, що рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 14.11.2016 року, стягнуто зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Комерційний Банк «Надра» у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором на загальну суму 447944,24 грн. Проте, відповідачі ухиляються від виконання вказаного рішення суду.

26.02.2020 року на підставі договору про відступлення права вимоги, до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого і до відповідачів за кредитним договором № 05/10/2007/840-К/854 від 05.10.2007 року.

Враховуючи, що відповідачі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року, не виконують позивач, посилаючись на положення ст. 625 ЦПК України, провів розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами за період з 25.03.2013 року по 01.02.2022 року.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» за період з 25.03.2013 року до 01.02.2022 року суму 1031005,79 грн, з яких: інфляційні втрати 911510,71 грн та 3% річних за користування грошовими коштами 119495,08 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 27.09.2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами задовольнив частково. Стягнув зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» інфляційні збитки 92369,76 грн та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання 40459,84 грн, а всього 132829,60 грн та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав - не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), виходив з того, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову, тому розрахував розмір інфляційних втрат та 3% річних у межах трирічного строку позовної давності, а саме, за останні три роки до пред`явлення позову до суду - з 01.02.2019 року до 01.02.2022 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 вересня 2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , не погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року набрало законної сили 14.11.2016 року, а з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулось лише 10.02.2022 року, тому позивачем пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом. В цій частині відповідач посилалась на висновок Верховного Суду викладений в постановах від 05.12.2018 року у справі № 754/7151/15-ц та від 19.12.2019 року у справі № 206/7190/14-ц.

Також відповідач вважає, що за змістом ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на суму чистого грошового зобов`язання без врахування раніше нарахованих інфляційних втрат, відсотків, нарахованих за користування грошовими коштами, та штрафних санкцій, проте судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних здійснено на загальну суму грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2013 року.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.11.2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» та ОСОБА_2 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу, проте відзиву не надходило.

Копія апеляційної скарги отримана представником ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , що підтверджується заяою.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами  Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого  електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» зареєстроване у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своєї офіційної електронної адреси.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Одеським апеляційним судом Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» надсилалась копія апеляційної скарги та ухвала про відкриття провадження у справі, які доставлені до електронного кабінету18.10.2022 та 08.11.2022 року відповідно, що підтверджується довідками про доставку до особистого кабінету «Електронного суду».

Копія ухвали про відкриття апеляційного провадження надсилалась на електронну пошту представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , вказану в апеляційній скарзі, та отримана останнім 04.11.2022 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Позивач в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином і в установленому законом порядку, у відповідності до ч. 8 ст. 128 ЦПК України шляхом надсилання судової повістки за допомогою підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» до «Електронного кабінету», та її отримання 17.11.2022 року, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 , про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його заявою. Доводи апеляційної скарги підтримав, просив справу розглянути за його відсутності.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 рішення суду не оскаржується, а відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів на представництво інтересів ОСОБА_2 , тому рішення суду в частині поручителя не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у межах трирічного строку позовної давності, а саме, за останні три роки до пред`явлення позову до суду, тобто з 01.02.2019 року до 01.02.2022 року.

Суд вважав безпідставними і голослівними заперечення представника відповідачів про те, що 3% річних та інфляційні збитки, слід рахувати лише з чистого боргового зобов`язання без врахування раніше нарахованих інфляційних втрат, відсотків, нарахованих за користування грошовими коштами та штрафних санкцій, так як рішенням суду від 13.03.2013 року інфляційні збитки з відповідачів не стягувались. Сума боргу відповідачів за кредитним договором встановлена в розмірі 449553,74 грн і саме таку суму відповідачі до цього часу не виплатили позивачам, а тому 3% та інфляційні збитки слід рахувати з зазначеної суми.

Ураховуючи викладені обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача підлягає стягненню сума 132866,76 грн, яка складається із: 3% річних у розмірі 40459,84 грн та інфляційних збитків - 92369,76 грн.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга в оскаржуваній частині позовних вимог підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що 05.10.2007 року, між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 (позичальник), ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір «Автопакет» № 05/10/2007/840-К/854, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит на придбання автомобіля у розмірі 34200 дол. США зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту до 03.10.2014 року, та виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось порукою ОСОБА_2 . Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року, з урахуванням ухвали суду від 15 липня 2013 року про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 447944,24 грн та судові витрати по 1609,50 грн з кожного, всього 449553,74 грн.

Вказане рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.11.2016 року.

26.02.2020 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № GL2N79746 ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло у повному обсязі від ПАТ КБ «Надра» права вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором № 05/10/2007/840-К/854 від 05.10.2007 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду від 17.12.2020 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, замінено сторону у виконавчому провадженні з виконання рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.03.2013 року з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «Консалт Солюшенс».

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року, як встановлено судом першої інстанції, не виконане та заборгованість за договором № 05/10/2007/840-К/854 від 05.10.2007 року відповідачами не сплачена.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу (основне зобов`язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми. 

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В статті 89 ЦПК зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, судом першої інстанції не виконані вимоги статті 89 ЦПК України, в повній мірі не з`ясовані всі обставини справи, на які посилався позивач в позовній заяві, та не у повній мірі досліджені зібрані у справі докази та відповідно не надана належна правова оцінка таким доказам.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року, з урахуванням ухвали суду від 15 липня 2013 року про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 447944,24 грн, яка складається із: тіла кредиту – 252134,64 грн, заборгованості за відсотками – 106258,73 грн, пені – 62227,46 грн, штрафу – 27323,41 грн та судові витрати по 1609,50 грн з кожного, всього 449553,74 грн.

Таким чином, з ухваленням рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року, якими стягнуто з відповідачів заборгованість за договором № 05/10/2007/840-К/854 від 05.10.2007 року, зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання, тому позивач має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за час прострочення

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

Слід зазначити, що, попри подібність правової природи п. 3 ст. 549 ЦК України (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК України (щодо сплати трьох процентів річних), які в обох випадках застосовуються як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, ці правові норми є різними за своєю правовою природою.

Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов`язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов`язання не є зобов`язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Інфляційні витрати, передбачені ст. 625 ЦК України підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є як основна сума заборгованості, так і проценти за користування кредитними коштами, встановлені договором.

       Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2129цс16, постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 539/1937/16-ц.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та 3% річних до повного виконання грошового зобов`язання, до якого входить сума заборгованості, яка складається із тіла кредиту – 252134,64 грн, заборгованості за відсотками – 106258,73 грн

Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідачів 911510,71 грн - інфляційні втрати за період з квітня 2013 року по 01 лютого 2022 року та 119495,08 грн - три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 25 березня 2013 року по 01 лютого 2022 року, при цьому надавши розрахунок.

Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку - здійснений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за користування грошовими коштами вбачається, що вказані нарахування здійснені на загальну суму заборгованості 449553,74 грн, яка стягнута на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року, тобто як на основну суму заборгованості за тілом кредиту і відсотками, так і пенею, штрафом, судовим збором.

Проте, суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону та обставин справи, тому дійшов помилкового висновку про те, що сума боргу відповідачів за кредитним договором встановлена в розмірі 449553,74 грн, тому 3% та інфляційні збитки слід рахувати з зазначеної суми.

Сума інфляційних витрат за прострочення тіла кредиту та відсотків, стягнутих рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 рокусолідарно з відповідачів у розмірі 358393,37 грн, за період з лютого 2019 року по 01.02.2022 року становить 73639,21 грн, виходячи із наступного розрахунку за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.

Індекси інфляції в України згідно офіційних статистичних даних становлять у відсотках: за період з лютого 2019 ріку по грудень 2019 рік – 103, 02; річний індекс інфляції за 2020 рік – 105%; за 2021 рік – 110%; за січень 2022 року – 101,3%.

Інфляційні витрати складають: 358393,57 грн х 120,54 % - 358393,57 грн = 73639,21 грн.

Сума трьох процентів річних за прострочення тіла кредиту та відсотків, стягнутих рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 13 березня 2013 рокусолідарно з відповідачів у розмірі 358393,37 грн, становить 32255,42 грн, виходячи з наступного розрахунку 358393,57 грн х 3% / 365 днів х 1096 днів прострочки = 32284,88 грн.

Колегія суддів, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги вважає, оскільки рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року, яким стягнуто з відповідачів заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом не виконано, і правова природа заборгованості залишається незмінною, то позивач має право на отримання інфляційних витрат та 3% річних в межах строку позовної давності, застосованої судом першої інстанції на підставі поданої представником відповідачів заяви.

Ураховуючи, що поручитель ОСОБА_2 солідарно відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, колегія суддів в силу частини третьої статті 367 ЦПК України виходить за межі вимог апеляційної скарги, та, вважає, що в солідарному порядку з ОСОБА_1  та ОСОБА_2  на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» підлягають стягненню інфляційні збитки у розмірі 73639,21 грн та 3% річних за порушення виконання грошового у розмірі 32284,88 грн, а всього 105924,09 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року набрало законної сили 14 листопада 2016 року, із вказаним позовом позивач звернувся до суду 10 лютого 2022 року, тому ним пропущено трирічний строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідачів трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16, дійшла висновку, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Враховуючи, що відповідачами рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 березня 2013 року не виконано та заборгованість за договором № 05/10/2007/840-К/854 від 05.10.2007 року не сплачена, тому право на стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК України у позивача виникає за час прострочення,і діє до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Безпідставними є посилання скаржника, як на довід апеляційної скарги, щодо закінчення трирічного строку позовної давності після набрання чинності рішенням суду на постанову Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 754/7151/15-ц, від 19 грудня 2019 року у справі № 206/7190/14-ц, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, у даному випадку, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право  скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч. 4 ст. 376 ЦПК України).

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині слід змінити, зменшивши стягнуті з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» інфляційні збитки з  92369,76 грн до 73639,21 грн та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання з  40459,84 грн до 32284,88 грн, а всього з 132829,60 грн до 105924,09 грн. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судового збору слід скасувати.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 15465 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 58 (а.с. 31).

Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково, то з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 794,42 грн з кожного.

Відповідачем ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 2988,58, що підтверджується квитанцією.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то з товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн.

Враховуючи вимоги частини 10 статті 141 ЦПК України, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 189 грн 42 коп. (794,42 грн – 605 грн).

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374,  ст. 376, 384 ЦПК України,  апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 вересня 2022 року в оскаржуваній частині змінити, зменшивши стягнуті з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» інфляційні збитки з  92369,76 грн до 73639,21 грн, та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання з  40459,84 грн до 32284,88 грн, а всього з 132829,60 грн до 105924,09 грн.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14 вересня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1  та ОСОБА_2 судового збору скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», код ЄДРПОУ 42251700 судовий збір в сумі 189 (сто вісімдесят дев`ять) грн 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», код ЄДРПОУ 42251700 судовий збір в сумі 794 (сімсот дев`яносто чотири) грн. 42 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2022 року.

Головуючий   В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

        Н.В. Стахова