Справа № 22ц-547/2009                               Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                     Харечко Л.К.

                                                                        Доповідач - Губар В.С.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на   рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції про визначення боргу по аліментним зобов'язанням, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4. звернулась з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2008 року, яким відмовлено в задоволенні її позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апелянт зазначає, що неповне  з”ясування судом обставин справи призвело до порушення норм процесуального права, яка полягає у невиконання вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованності рішення суду. Порушення норм матеріального права полягає у незастосуванні судом  положень Закону України „Про виконавче провадження”, які безпосередньо регламентують визначення розміру заборгованості по аліментним зобов'язанням та встановлюють порядок стягнення такої заборгованості. Зокрема, положень ст. 68 та 74 даного закону, відповідно до яких відрахування із заробітної плати проводить адміністрація підприємства на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих листів, і у разі зміни боржником місця роботи повертає виконавчий лист державному виконавцю з відміткою про нове місце роботи, проживання чи навчання, якщо воно відоме, а також повідомляють про проведені ними стягнення періодичних платежів за виконавчими документами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши виконавче провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

Відмовляючи в задоволенні позову  ОСОБА_4. про визнання  боргу по аліментам внаслідок помилкових розрахунків Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції  та внаслідок помилкових розрахунків Шевченківського відділу  державної виконавчої служби Київського міського управління юстиції,  суд першої інстанції виходив з того,  що  розмір заборгованості по аліментам, обчислений державним виконавцем, позивачкою  не оспорюється, а з обрахованої  позивачкою  заборгованість по аліментам  вбачається  неправильність проведення відрахувань  бухгалтерією підприємств, де працював ОСОБА_1.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції  не погоджується апеляційний суд, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст.213, 214 ЦПК України рішення суду  повинно бути законним і обгрунтованим.  Обгрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд з»ясовує наявність  обставин, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявність інших фактичних  даних, які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; правовідносин, які випливають із встановлених обставин; правових норм, які регулюють ці правовідносини.

             В порушення зазначених вимог процесуального закону, суд першої інстанції   неповністю з»ясував обставини, які мають значення для справи,  не  перевірив обгрунтованість наданих позивачкою доказів,  внаслідок чого неправильно визначив правовідносини, які існують між сторонами і їм дана невірна юридична оцінка.

             Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи та з пояснень у суді представника позивачки, зміст позовних вимог ОСОБА_4. фактично зводиться до визначення судом  наявної суми заборгованості по аліментам відповідно до ст.195 СК України  за період роботи відповідача з квітня по грудень 2006 року та з січня по серпень 2007 року у ДП „Оболонський торговий центр” ЗАТ”Оболонь” та за період з серпня 2007 року по липень 2008 року  у ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.”.

Апеляційним судом встановлено, що  рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 стягнуто аліменти  у розмірі  ¼ частини всіх доходів щомісяця  та видано виконавчий лист  № 2-410 від 24.05.2001року.

Як вбачається з матеріалів справи,  10.09.2003 року  зазначений виконавчий лист був направлений  за місцем роботи відповідача - в магазин „Орхідея”, що знаходиться по АДРЕСА_1, а 10.09.03. була винесена постанова  про закінчення виконавчого провадження.

          У зв”язку з переходом відповідача на роботу в дочірнє підприємство „Оболонський торговий центр” ЗАТ „Оболонь”, що знаходиться у м.Чернігові по вул.Стахановців, 7а, де відповідач працював з квітня 2006 року по 13  серпня 2007 року (а.с.3-4),   виконавчий лист направлено до Деснянського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції.

         З наданих апеляційному  суду  довідок ДП „Оболонський торговий центр” про розмір отриманої відповідачем  заробітної плати   судом встановлено, що за період з квітня 2006 року по  серпень 2007 року   позивачка недоотримала аліменти у розмірі 1011 грн.66 коп., а саме. 

З квітня по грудень 2006 року із заробітної плати відповідача, яка становила 10979 грн.00 коп.  після відрахування обов”язкових платежів,  необхідно було  утримати  2946 грн.14 коп. Проте, з квітня по листопад аліменти  не  утримувались. У грудні аліменти утримані у сумі 805 грн.56 коп. Самостійно відповідачем  поштовими переказами позивачці надіслано 1050 грн.: у квітні, травні, серпні,вересні, жовтні - по 150 гривень щомісячно та 300 гривень - у липні. Отже,  заборгованість по аліментам  з квітня по грудень 2006 року становить: 2946 грн.14 коп. - 805 грн.56 коп. - 1050 грн. 00 коп. = 1090 грн.58 коп.

З січня по серпень 2007 року  утримані аліменти у сумі 3698 грн.20 коп., а належало до утримання  - 3619 грн.28 коп., а тому переплата за цей період становить: 3698 грн.20 коп. - 3619 грн.28 коп. = 78 грн.92 коп.

Всього з відповідача за період роботи у ДП”Оболонський торговий центр” ЗАТ „Оболонь”  не доутримано аліментів з квітня 2006 року по серпень 2007 року: 1090 грн.58 коп. - 78 грн.92 коп.  =1011грн.66 коп.

З наявних  у  справі довідок (а.с.21,22)  апеляційним судом встановлено, що  ОСОБА_1. з серпня 2007 року працює у ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем.” і за період з серпня 2007 року по липень 2008 року з його заробітної плати мали бути утримані аліменти у сумі: нарахована заробітна плата 50630 грн.62 коп. -  обов”язкові платежі 9045 грн.32 коп. =  отримана заробітна плата 41585 грн.30 коп. з якої  належало  утримати   аліменти 25%: 41585 грн.30 коп. х 25% = 10396 грн.33 коп. З серпня 2007 року по лютий 2008 року аліменти з відповідача не утримувались, а з березня 2008 року по липень 2008 року утримані  аліменти у сумі 6697 грн.65 коп.  Отже, заборгованість по аліментам становить:  аліменти, які мали бути утримані 10396 грн.33 коп. - фактично утримані аліменти  6697 грн.65 коп. = заборгованість  3698 грн.68 коп.

Зважаючи що вищенаведені обставини, які є суттєвими  для правильного вирішення спору між сторонами, у повній мірі не були з”ясовані та досліджені судом першої інстанції,  у задоволенні позову  ОСОБА_4. було помилково відмовлено.

Відповідно п.п.1,2 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції  і ухвалення  нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування  обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а тому,  оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позов ОСОБА_4. слід задовольнити та згідно до ст.195 СК України  визначити, що  у ОСОБА_1наявна  заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4  за період з квітня 2006 року по  серпень 2007 року  у  розмірі 1011 грн. (одна тисяча одинадцять гривень)  66  копійок за час  його роботи  у дочірньому підприємстві  «Оболонський торговий центр» ЗАТ «Оболонь» та за період з серпня 2007 року по липень 2008 року -  у розмірі 3698 (три тисячі шістьсот дев»яносто вісім гривень) 68 копійок  за час його роботи у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»

           З ОСОБА_1на користь ОСОБА_4  підлягають стягненню  судові витрати по справі -   судовий збір у  розмірі  8 грн.50 коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у  розмірі 7 грн.50 коп.

           Керуючись ст. 195 СК України,  ст.ст.209, 218,  303,   307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України,   апеляційний   суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2008 року  скасувати.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визначити  наявність у ОСОБА_1заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4  за період з квітня 2006 року по  серпень 2007 року  у  розмірі 1011 грн. (одна тисяча одинадцять гривень)  66  копійок за час  його роботи  у дочірньому підприємстві  «Оболонський торговий центр» ЗАТ «Оболонь».

Визначити  наявність у ОСОБА_1заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4  за період з серпня 2007 року по липень 2008 року у розмірі 3698 (три тисячі шістьсот дев»яносто вісім гривень) 68 копійок  за час його роботи у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.»

Стягнути з ОСОБА_1на користь ОСОБА_4  судові витрати по справі -   судовий збір у  розмірі  8 грн.50 коп. та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у  розмірі 7 грн.50 коп.

Рішення  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                          Судді: