РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 року

Димитровський міський суд Донецької області у складі: головуючого - судді Ченченко Т.О., при секретарі Заговоричевій Н.В.,

учасники цивільного процесу: заявник ОСОБА_1,

представник зацікавленої особи Димитровської міської ради ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини і в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 4 грудня 1995 року померла її мати ОСОБА_3, після смерті якої залишилась спадщина у вигляді житлового будинку № 99 з надвірними будівлями по вулиці Горького в місті Димитров Донецької області. Вона залишилась спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом від 15 серпня 1981 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Красноармійської нотаріальної контори, однак у цьому заповіті її прізвище зазначене як «Хоменко», тоді як її пріззище є «Фоменко». Другим спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_4, який помер 28 березня 1997 року. Вона також є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 529 ЦК України (в ред. 1963 року), що діяв на момент смерті спадкодавця. Відповідно до пункту першого частини першої статті 549 ЦК України (в ред. 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Вона з часу смерті спадкодавця користується спадковим будинком, здійснює необхідні ремонти для підтримання будинку в належному стані, обробляє городину і сад на прибудинковій території, тобто володіє спадковим майном протягом п*ятнадцяти років. ОСОБА_4 у встановлений законом строк не звертався до нотаріального органу за отриманням свідоцтва про прийняття спадщини. Оскільки без підтвердження факту прийняття спадщини вона не може отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, просила суд встановити факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 і складається з житлового будинку № 99 з надвірними будівлями по вулиці Горького в місті Димитров Донецької області.

Заявник у судовому засіданні заявник повністю підтримала свої вимоги, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у заяві, зазначив, що встановлення даного факту їй необхідно для того, щоб отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті її матері ОСОБА_3 Просила суд задовольнити заяву і встановити факт, що має для неї юридичне значення.

Представник зацікавленої особи у судовому засіданні підтримав вимоги заявника, просив суд задовольнити заяву у повному обсязі.

Судом встановлено, що житловий будинок № 99 по вулиці Горького в місті Димитров Донецької області на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 грудня 1980 року виконавчим комітетом Димитровської міської ради належить ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на наведений житловий будинок, Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим 16 січня 2010 року Бюро технічної інвентаризації міста Димитров Донецької області, технічним паспортом на будинок № 99 по вулиці Горького в місті Димитров (а.с. 9-14). Земельна ділянка під зазначеним житловим будинком не приватизована, надавалась у користування ОСОБА_3 (а.с. 15-18).

4 грудня 1995 року ОСОБА_3 померла (а.с. 7).

За життя, 15 червня 1981 року ОСОБА_3 був складений заповіт стосовно всього належного їй майна і спадкоємцями у даному заповіті призначені у рівних частинах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 5).

28 березня 1997 року помер ОСОБА_4 (а.с. 6).

Заявник ОСОБА_1 є дочкою спадкодавця ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про її народження та копією свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_6 з ОСОБА_7 (а.с. 9).

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначили, що вони протягом декількох десятиліть проживають по сусідству з будинком, в якому проживала мати заявниці - спадкодавець ОСОБА_3, яка померла більше десяти років тому. Ще до смерті ОСОБА_3 заявник ОСОБА_10, яка доводилась ОСОБА_3 дочкою, доглядала матір, а після її смерті вона постійно доглядає житловий будинок, в якому жила мати, прибирає в ньому, здійснює в ньому ремонтні роботи, кожного року засаджує та прибирає городину. Крім заявниці та її дітей, після смерті ОСОБА_3 вони ніколи не бачили у житловому будинку та у дворі брата заявниці ОСОБА_4 Свідок ОСОБА_9 бачила ОСОБА_4 останній раз ще до смерті їх матері ОСОБА_3 Заявниця постійно з часу смерті матері і до сьогодні майже щодня навідується у житловий будинок своєї матері.

Вислухавши пояснення заявниці, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що вимоги ОСОБА_10 підлягають задоволенню.

Пункт 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК 2003 року встановлює, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 1 січня 2004 року. У разі ж відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до пункту п*ятого частини другої статті 234 та частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку може бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У тому числі, судом можуть бути встановлені факти прийняття спадкоємцями спадщини, яка відкрилась до 1 січня 2004 року. Такої ж думки дотримується Верховний Суд України, яку ним було висловлено у постанові Пленуму «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5.

Аналіз наданих суду доказів у їх сукупності, а саме свідоцтва про право власності на житловий будинок № 99 по вулиці Горького в місті Димитров Донецької області, даних БИ в місті Димитров, де визначено, що власницею будинку визначено ОСОБА_3 і які суду були надані саме заявницею ОСОБА_10, покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, дають підстави суду зробити висновок, що заявниця ОСОБА_10 відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 549 ЦК Української РСР (1963 року) фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, що залишилось після смерті її матері ОСОБА_3 ЄфросиніїТимофіївни, померлої 4 грудня 1995 року.

Встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_10 має юридичне значення для заявниці у зв'язку із неможливістю отримання заявницею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_3 та реалізації належних їй як спадкоємиці спадкових справ. Враховуючи вимоги пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N° 18/5, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, за умовами якої нотаріальні дії нотаріусами в Україні вчинюються на даний час, суд погоджується із твердженням заявниці про відсутність іншої можливості встановити юридичний факт, що є предметом розгляду даної справи.

На підставі Закону України "Про нотаріат", Інструкцій про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Правил ведення нотаріального діловодства, керуючись ст.ст.З, 10, 11, 57, 88, 209. 212-215, 234, 256 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Вимоги заявниці ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спади,.--.- задовольнити повністю.

Встановити факт прийняття ОСОБА_1, ЗО жовтня 1936 року, народження спадщини, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_3 ЄфросиніїТимофіївни, померлої 4 грудня 1995 року і яка складається з житлового будинку № 99 з надвірними будівлями та спорудами по вулиці Горького в місті Димитров Донецької області.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.