ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-5930/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2009 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Шинкар Т.І.,
при секретарі - Фейдаш Х.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику війни в сумі 3149, 80 грн. та судових витрат,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати та суму недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику війни в розмірі 3149,80 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що він є учасником війни та що йому було виплачено не в повному обсязі щорічну разову грошову допомогу за 2005 - 2007 роки, чим порушено Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ та п.3 ст.22 Конституції України. Позивач вважає, що сума недоплати, яка утворилась у 2005, 2006 та 2007 роках внаслідок неправомірних дій Відповідача повинна бути відшкодована ним в повному обсязі. Просить суд позов задовольнити та слухати справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 подав письмові заперечення, які мотивує тим, що діяв відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 „Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ч.1 ст.100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позову, на чому наполягає, просить суд адміністративну справу розглядати без його участі.
Відповідач ОСОБА_3 (надалі ОСОБА_3), подав письмові заперечення, де зазначає, що жодним нормативно-правовим актом на органи ОСОБА_3 не покладено зобов'язання щодо встановлення загальнодержавних видатків, їх зміни і цільового спрямування, а також відповідальність за дії чи бездіяльність органів соціального захисту населення. ОСОБА_3 Львівської області не є учасником правовідносин у сфері соціального захисту населення. Просить суд, визнати його неналежним відповідачем та закрити провадження у даній справі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 явку повноважного представника не забезпечив, належним чином повідомлений.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 січня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ (далі -Закон 3551), Рішеннями Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1, є учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням серії Д-І №002784.
Згідно з статтею 12 Закону України 3551 від 22 жовтня 1993 року - щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 1 статті 17-1 Закону 3551 - щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Між тим, вказана допомога виплачена позивачу відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” за рахунок державного бюджету у визначених Законом України “Про Державний бюджет України” на 2005 - 2007 роки розмірах.
Як свідчать фактичні обставини справи, вказані списки були надані за відповідні періоди з зазначенням виплати у занижених розмірах. Таким чином фактично щорічну виплату разової грошової допомоги позивачу виплачувалася лише частково.
Як вбачається з довідки ОСОБА_2 щорічну виплату разової грошової допомоги проводилось починаючи з 2005 року і така становила: у 2005р. - 50 грн., у 2006р. - 50 грн., у 2007р.- 55 грн., у 2008р. - 65 грн.
Судом встановлено, що у 2005, 2006 роках Конституційним Судом України не приймались рішення щодо визнання неконституційними положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в частині визначення розміру щорічної виплати разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни.
В Рішенні Конституційного Суду України про соціальні гарантії громадян від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначено, що стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювалася щорічна разова грошова допомога, зокрема, учасникам війни в розмірі 55 грн. 00 коп., не відповідає Конституції України, тобто є неконституційною. В пункті 5 Рішення, Конституційний Суд України додатково зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, що визнані неконституційними.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачу, як учаснику війни неправомірно здійснено в заниженому розмірі виплату разової грошової допомоги за 2007 рік, оскільки мінімальна пенсія за віком відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” з першого квітня 2007 року складала 410,06 грн., то несплачена сума допомоги складає 1175,18 грн. (410,06 грн. мінімальна пенсія за віком х 3 розміри пенсії - 55 грн. фактично виплаченої допомоги позивачу), чим порушено його конституційне, право передбачене ст. 46 Конституції України.
Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, у справі «Качко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
У відповідності зі статтями 1 та 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.
У відповідності до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність.
Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється позовна давність, оскільки виплата позивачу як учаснику війни в заниженому розмірі разової грошової допомоги пояснюється триваючим характером порушення і наслідки його залишаються не припиненими.
У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і доведені у судовому засіданні, і тому слід зобов'язати відповідача виплатити позивачу, як учаснику війни, разову грошову допомогу за 2007 рік в сумі 1175,18 грн., в частині позову, щодо несплаченої грошової допомоги за 2005 та 2006 роки слід відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати зі сторін спору.
Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1175,18 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченого ст. 254 КАС України.
Суддя /підписи/ Шинкар Т.І.
З оригіналом згідно
Суддя Шинкар Т.І.
Повний текст постанови виготовлено 28.01.2009 року.