Справа № 22 - 1467 2008 р. Категорія: 27 Головуючий у суді першої інстанції Токар Л.В.
Доповідач: Ковальчук О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : Ковальчука О.В., судців : Іващука В.А., Колоса С.С.,
при секретарі: Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", Вінницької обласної дирекції "Укрсоцбанк" про відшкодування майнової та моральної шкоди та за зустрічним позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про визнання договорів депозитних вкладів недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 травня 2008 року,
установила:
У жовтні 1994 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він уклав з Вінницькою обласною дирекцією "Укрсоцбанку" шість договорів про депозитні вклади тимчасово вільних коштів на загальну суму 70 млн. крб. з нарахуванням процентів за користування ними банком, а саме:
27 березня 1993 року на суму 500000 крб. під 100% річних;
30 серпня 1993 року на суму 10000000 крб. під 260% річних;
27 жовтня 1993 року на суму 1500000 крб. під 260% річних;
1 грудня 1993 року на суму 2000000 крб. під 300% річних;
14 січня 1994 року на суму 18000000 крб. під 280% річних;
5 березня 1994 року на суму 40000000 крб. під 400% річних.
Згодом були укладені додаткові угоди про підвищення процентних ставок, виходячи з яких йому нараховувалися проценти до липня 1994 року. Таким чином, станом на 20 липня 1994 року його сумарний депозитний вклад складав 70000000 крб. і проценти по ньому складали 400% річних.
2
Посилаючись на те, що з 21 липня 1994 року відповідач в односторонньому порядку в порушення умов договору та вимог чинного законодавства понизив процентну ставку, у зв'язку з чим йому завдано збитків та заподіяно моральної шкоди, просив задовольнити його позовні вимоги.
Заперечуючи проти позову, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договорів про депозитні вклади недійсними, посилаючись на те, що вони укладалися від імені Вінницької обласної дирекції "Укрсоцбанку", яка не є юридичною особою і на момент укладення договорів з ОСОБА_1 не була уповноважена від імені Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на їх укладення.
Справа слухалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 травня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задоволено.
Визнано договори про депозитні вклади тимчасово вільних коштів, укладені Вінницькою обласною дирекцією "Укрсоцбанк" із ОСОБА_1 від 27 березня 1993 року на суму 500000 крб.; від 30 серпня 1993 року на суму 10000000 крб.; від 27 жовтня 1993 року на суму 1500000 крб.; від 14 січня 1994 року на суму 18000000 крб.; 5 березня 1994 року на суму 40000000 крб. та додаткових до них договорів, а також договір про депозитний вклад ОСОБА_1 від 1 грудня 1993 року на суму 2000000 - недійсними.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 161 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 162 цього ж кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.216 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року) зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Встановивши, що умови договорів між сторонами зазнали суттєвих змін, укладені угоди фактично припинили дію, а сторони продовжували виконувати
3
оновлені договори депозитного вкладу, що підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається, що процентні ставки по депозитних вкладах ОСОБА_1 нараховувались згідно з обліковими ставками Національного банку України, суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Задовольняючи вимоги Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання недійсними вказаних договорів, суд виходив з того, що дія цих договорів припинилася, а тому вони є недійсними.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального права.
Так, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, у тому числі ЦК Української РСР (у редакції 1963 року), не містило такої підстави визнання угоди недійсною як припинення дії договору.
Згідно ст. 48 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови № 3 від 28 квітня 1978 року з наступними змінами "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що у разі у разі визнання угоди недійсною за ст.48 ЦК суд повинен у рішенні послатися і на нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає. Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 цієї ж постанови, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.
При вирішенні спору суд цих роз'яснень не врахував, не встановив та на порушення вимог ст.ст.213-215 ЦПК України в рішенні не послався на нормативний акт, вимогам якого не відповідають договори.
Доводи зустрічного позову про те, що Вінницька обласна дирекція "Укрсоцбанк" не мала повноважень на укладення угод з позивачем, не можна визнати обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до Положення про філії банку та їх персонал, яке затверджене Радою Банку 17 липня 1991 року, а також Статуту Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", затвердженого Національним банком України 27 вересня 1991 року, його мережа складається з центрального банку у м. Києві, дирекцій у містах Києві, Сімферополі, обласних центрах і відділень, банк зі своїми установами є юридичною особою. Установи банку не є юридичними особами і здійснюють свою діяльність від імені Банку відповідно до Положення про установи (філії). Як вбачається з п. 31 положення про філії банку та їх персонал, філії банку без спеціального доручення в межах надання їм повноважень можуть бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі або третейському суді виступати в цих установах від імені банку та укладати угоди.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що Вінницька обласна дирекція "Укрсоцбанк" була уповноважена укладати договори про депозитні вклади з позивачем від імені Акціонерно-комерційного банку
4
соціального розвитку "Укрсоцбанк", а відтак відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову.
На підставі викладеного та ст. ст. 48, 161, 162, 216 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року), керуючись ст.ст.10, 60, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 травня 2008 року у частині задоволення зустрічного позову Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про визнання договорів депозитних вкладів недійсними - скасувати, відмовити у задоволенні цього позову, у іншій частині - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.