Справа № 22-10519/2006р.                               Головуючий в 1 інстанції Марченко Л.М.

Категорія    40                                                     Доповідач Звягінцева О.М.

    УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року                       Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Ставріновій Ю.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергохолдинг" про визнання наказів неправомірними,    поновлення на роботі, стягнення   середнього   заробітку   за   час   вимушеного   прогулу,   відшкодування матеріальної та моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі позивач оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового рішення про задоволення позову за неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

15.02.2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, який уточнив в заяві від 7.06.2006р., зазначав, що за його згодою та на підставі його заяви він згідно з наказом Краматорської філії ЗАТ „Торговий Дім „Мегаресурс" № НОМЕР_1 від 14.07.2005р. був оформлений слюсарем з домовленістю на той період про виконання функційних обов'язків начальника зміни паливно-транспортного цеху.

У зв'язку з переіменуванням підприємства ЗАТ „Торговий дім „Мегаресурс" у Краматорську філію ТОВ „Енергохолдінг" він був звільнений у зв'язку з переведенням у штат працівників цього підприємства згідно з наказом № НОМЕР_2, продовжуючи виконання фукційних обов'язків начальника зміни ПТЦ.

По закінченню проходження курсу підготовки на посаду начальника зміни ПТЦ комісією ТОВ „Енергохолдінг" у нього були прийняті іспити з правил техніки безпеки, протипожежної безпеки та охорони праці, було проведено офіційне стажування його як дублера начальника зміни ПТЦ.

З 6.12.2005р. його в порушення вимог чинного трудового законодавства тимчасово було переведено начальником зміни ПТЦ, і це повинно розцінюватись не інакше як

необгрунтована відмова від прийняття його на роботу при наявності вільної вакансії на підприємстві.

На той час у штат ПТЦ був прийнятой слюсарем з обслуговування обладнання електростанції ІУ групи також на умовах підготовки на посаду керівника зміни син керівника ПТЦ ОСОБА_2, час підготовки закінчувався у січні 2006р., як і час його тимчасового призначення на посаду.

3.01.2006р. на ім'я керівництва підприємства ним було подано заяву про прийняття до штату постійних ІТИ з 5.01.2006р. на займану ним посаду, оскільки згідно з наказом № НОМЕР_3 він працював на цій посаді тимчасово ( з 6.12.2005р. до 5.01.2006р.)

Цю заяву розглянуто не було, наказ № НОМЕР_4про переведення його на постійну роботу слюсарем узгоджений з ним не був.

І тільки 7.01.2006р. при виході на роботу йому було запропоновано ознайомитися з наказом № НОМЕР_4про необхідність виконання обов'язків слюсаря, хоча цієї кваліфікації він ніколи не мав, відмовився їх виконувати до вирішення питання щодо поданої ним заяви від 3.01.2006р.

Замість надання йому посади керівника зміни наказом НОМЕР_5 до нього було застосовано догану за грубе порушення трудової дисципліни, а наказом НОМЕР_6. він був звільнений з роботи за п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З 15.01.2006р. мали місце виклик швидкої медичної допомоги та подальше його стацлікування з приводу хвороби серця.

Вважає, що наказ № НОМЕР_3 має ознаки безстрокового трудового договору відповідно до вимог п. 1 ст. 23 КЗпП України.

Тому просив ухвалити рішення, яким скасувати накази відповідача: № НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6., поновити його на роботі на посаді начальника зміни ПТЦ, змінити формулювання причини звільнення, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за роботу на посаді начальника зміни за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та у відшкодування моральної шкоди-50000 грн. (а.с. 2-2 „в", 113). ,

В суді позивач уточнив свої позовні вимоги, просив визнати вказані накази неправомірними, поновити його на посаді начальника зміни ПТЦ Краматорської філії ТОВ „Енергохолдінг", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за роботу на посаді начальника зміни за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та у відшкодування моральної шкоди-50000 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 3.08.2006р. допущено заміну первісного відповідача - Краматорську філію ТОВ „Енергохолдінг" на належного відповідача- ТОВ „Енергохолдінг" (а.с. 123).

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 вересня 2006

року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1

на користь держави судовий збір у розмірі 59,50 грн., 30 грн. -витрат за

інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.                                          

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір, висновки суду щодо необгрутованості позовних вимог ОСОБА_1відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд вважає, що позивачем не надано доказів у обгрунтування його позовних вимог.

Відповідно до вимог п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При розгляді цієї справи встановлено, що на підставі власної заяви позивача від 28.09.2005р. наказом № НОМЕР_7 він був прийнятий на посаду слюсаря з обслуговування обладнання електростанції ІУ групи Краматорської філії ТОВ „Енергохолдінг" з 1.10.2005р. в порядку переведення з Краматорської філії ЗАТ „Торговий дім „Мегаресурс", тобто з дотриманням вимог ст. 32 КЗпП України, про що в його трудовій книжці був зроблений відповідний запис (а.с. 46, 68, 47-48).

Зі своєю посадовою інструкцією слюсаря з обслуговування обладнання електростанції паливно-транспортного цеху ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис (а.с. 49-53).

Згідно з наказом № НОМЕР_3 позивача на підставі його власної заяви від 5.12.2005р., з дотриманням вимог ч.1 ст. 33 КЗпП України, було переведено тимчасово на період з 6.12.2005р. до 5.01.2006р. в тому ж цеху на посаду начальника зміни (а.с. 54-55), цей наказ узгожений з начальником ПТЦ ОСОБА_3, ФОСОБА_1 був ознайомлений з ним під розпис (а.с. 55).

Згідно з наказом № НОМЕР_4ОСОБА_1з 6.01.2006р. слід було вважати приступившим до виконання своїх безпосередніх обов'язків слюсаря з обслуговування обладнання електростанції ІУ групи ПТЦ (а.с. 56).

З вказаним наказом позивач був ознайомлений під розпис на початку робочої зміни 7.01.2006р., але не погодився з ним та виклав свої мотиви в пояснювальній записці від 7.01.2006р. (а.с. 57)

Згідно із заявою від 5.01.2006р. позивач просив адміністрацію перевести його на постійну посаду начальника зміни вахти „Б" (а.с. 86).

Дійсно адміністрацією з позивачем було попередньо узгоджено можливість його тимчасового переведення з 10.01.2006р. на 3 місяці в.о. начальника зміни ПТЦ (а.с. 96).

Але у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов'язків за трудовим договором, а саме його відмовою від виконання своїх прямих трудових обов'язків, адміністрація не знайшла можливим доручити йому виконання функцій керівника підрозділу з 10.01.2006р.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актами від 7.01.2006р. та від 9.01.2006р., доповідними записками начальника ПТЦ ОСОБА_3 від 10.01.2006р. на протязі двох робочих змін: з 7-00 годин до 19-00 годин 7.01.2006р. та з 19-00 годин 8.01.2006р. до 7-00 години 9.01.2006р. позивач не приступив до виконання своїх прямих трудових обов'язків слюсаря без поважних причин (а.с. 88, 58, 59, 60).

В суді позивач не заперечував своєї відмови приступити до виконання обов'язків слюсаря 7.01.2006р. (а.с. 154).

Згідно з наказом НОМЕР_5 за невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, що покладені на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, йому обгрунтовано було оголошено догану (а.с. 61), з цим наказом ОСОБА_1 ознайомився в той же день під розпис.

Але, незважаючи на це, позивач 11 та 12 січня 2006р. повторно відмовився від виконання своїх прямих обов'язків слюсаря з обслуговування обладнання електростанції ІУ групи ПТЦ, чим допустив систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Згідно з наказом НОМЕР_6. позивача було звільнено за п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 62).

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для розірвання трудового договору з позивачем саме з цих підстав та відсутності підстав для задоволення позову про поновлення його на роботі, стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, і такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи.

Оскільки при звільненні ОСОБА_1відповідачем було дотримано вимог чинного законодавства, апеляційний суд вважає і обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що це звільнення є законним.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем відносно позивача вимог трудового законодавства, необгрунтованої відмови в переведенні його на постійну роботу начальником зміни, неправомірності наказів №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6 наявності факту спричинення йому моральних страждань не спростовують правових висновків суду, тому апеляційний суд вважає їх неспроможними.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. 218, п. 1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 вересня 2006 року залишити без зміни

Стягнути з ОСОБА_130 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи апеляційним судом за банківськими реквізитами: Апеляційний суд Донецької області ОКПО 02891428, розрахунковий рахунок 35228011000992 МФО 834016 в УДК в Донецькій області -„отримувач -Апеляційний суд Донецької області".

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.