Справа № 22-10646 / 2006 р.                                  Головуючий у 1 інстанції Ступін І.М.

Категорія 41                                                              доповідач Жданова B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 21 грудня 2006 р.

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючої  Лоленко А.В.

Суддів Жданової B.C., Олейніковій Л.С.

При секретарі Пометун С.М.

За участю сторін розглянувши   у   відкритому  судовому  засіданні  у  м.   Донецьку  апеляційну   скаргу ОСОБА_1на рішення Мар"їнського районного суду Донецької області від 6 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення матеріальної і моральної шкоди.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Мар"їнскього районного суду Донецької області від 6 жовтня 2006 p., яким йому відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожно- транспортної пригоди.

В обгрунтування своїх доводів позивач посилається на те, що висновки суду щодо відсутності вини відповідача у скоєнні ДТП протирічать фактичним обставинам справи та постанові слідчого СО Мар"їнського РО УМВД України в Донецькій області, в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_2 порушив правила дорожного руху, що призвело до дорожно- транспортної пригоди. Просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Судом встановлено, що 3.10.2004 р. приблизно о 18-00 на Мар"їнській розв"язці автодоріг м. Донецьк- М.Запоріжжя та м.Мар'тяка - м. Вугледар відбулося зіткнення автомобілів ВАЗ-21013 д\н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та та ВАЗ 2101 д\н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 Суду наданий висновок судової трасологічної та автотехнічної експертизи, який зроблений у двох варіантах згідно пояснень позивача і відповідача . Відмовляючи у задоволенні позову, суд прийняв до уваги 2 варіант висновку експертизи, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Суд першої інстанції виходив з того, що пояснення позивача щодо обставин скоєння ДТП, надані ним 3.10.2004 p., 21.04.2005 p. та в судовому засіданні, протирічать один одному , тому не можуть бути взяті судом до уваги.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що скалалися між сторонами та прийшов до правильного висновку про безпідставність вимог позивача.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою .

Як встановлено матеріалами справи власниками джерел підвищеної небезпеки , за участю яких була скоєна дорожно- транспортна пригода, згідно свідоцтв про реєєстраціє є позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2

3.10.2004 р. біля 18-00 позивач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-2101, рухався по автошляху Мар"їнка - Вугледар в напрямку м. Вугледар та на круговому перехресті в м. Мар"їнка зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21013 під керуванням відповідача ОСОБА_2, який їхав в напрямку Курахово- Донецьк , при цьому обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Учасники дорожно-транспортної пригоди - водії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначають різні данні про числові значення параметрів руху транспортних засобів, зокрема, позивач ОСОБА_1 зазначає, що його автомобіль рухався з швидкісю 30 км./ч, а автомобіль відповідача ОСОБА_2а рухався з швидкістю біля 80 км/ч. В свою чергу відповідач ОСОБА_2 зазначає, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався з швидкістю більше ніж 80 км./ч, а його автомобіль рухався з швидкістю 20-30 км./ч.

Крім пояснень сторін щодо швидкості, які вперше були надані сторонами лише в квітні 2005 р., по справі відсутні будь які інші данні про визначення швидкості, з якою рухалися автомобілі.

Висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи   від 10.08.2006 р. наданий у двух варіантах в залежності від пояснень сторін щодо швидкості автомобілів. За поясненнями ОСОБА_1 експерт приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 порушив правила дорожного руху та мав можливість для попередження ДТП. / 1 варіант висновку/.

За поясненнями відповідача ОСОБА_2а експерт прийшов до висновку про те, що дії водія ОСОБА_2а відповідали вимогам правил дорожного руху, технічної можливості попередити ДТП він не мав, а в діях водія ОСОБА_1 були встановлені порушення Правил дорожного руху. / 2 вріант висновку /

Відмовляючи у задоволені позову, суд послався на 2 варіант висновку експеризи , оскільки пояснення позивача, які були надані ним на протязі розслідування, суперечать один одному та не можуть бути взяті до уваги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з положень п.2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки , за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди,  їй не відшкодовується.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог, але з висновками мотивувальної частини рішення , апеляційний суд погодитись не може.

В ст. 1188 ч.1 ЦК України, яка регулює спірні правовідносини /зазначено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З пояснень експерта Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3, який підтвердив висновок експертизи №НОМЕР_1 від 10.08.2006 р. в судовому засдіанні апеляційної інстанції , вбачається, що експертним шляхом визначити швидкість руху автомобілів під керуванням ОСОБА_1 та ОСОБА_2а до часу їх зіткнення, неможлио.

Швидкість руху транспортних засобів визначається виходячи з наявності на опорній поверхні слідів гальмування коліс/Дослідженням схеми ДТП встановлено, що на проїзджій частині дороги слідів гальмування не зафіксовано. Крім того, на місці ДТП не зафіксована інша слідова інформація / роздріб скла, залишки грунту/, які як правило відокремлюються від автомобілів   при зіткненні, дослідження   знаходження   яких дає можливясть експертним шляхом визначити місце зіткнення траснпортних засобів щодо елеменів проїзджої частини дороги.

Відсутність слідової інформації про пересування автомобілів, як до моменту зіткнення, так і після нього, позбавляє експерта можливості визначити швидкість руху автомобілів під керування водіїв ОСОБА_1 і ОСОБА_2а до моменту їх зіткнення.

Віповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають осбавини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, , третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Пояснення сторін щодо обставин ДТП та швидкості руху є суперечливими, інші докази по справі, які б свідчили про обгрунтованість вимог позивача, відсутні.

Дослідивши матеріали цивільної справи вбачається, що пояснення позивача про швідкість руху його автомобіля нічим не підтверджені та відповідно до висновку судової транспортно- трасологічної, автотехнічної експертизи швидкість автомобіля за відсутністю слідової інформації  не може бути визначена експертним шляхом.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які б свідчили про те, що винним у скоєнні дорожно-транспортної пригоди є відповідач ОСОБА_2 .

Апеляційний суд не може прийняти до уваги Постанову слідчого СО Марийського РО УМВД України в Донецькій області від 8.08.2005 р. про відмову в порушення кримінальної справи за ознаками ст. 286 УК України, в якій зазначено на порушення ОСОБА_2. п. 2.1 Правил дорожнього руху, оскільки висновок слідчого щодо порушення правил дорожнього руху ОСОБА_2им , зроблений ним без дослідження всіх доказів по справі , за відсутністю на той час відповідного висновку автотехнічної експертизи та протирічить висновку судової транспортно- трасологічної і автотехнічної експертизи від 10.08.2006 р.

Суд першої інстанції допустив помилку, визначаючи мотиви відмови в задоволенні позовних вимог, але відповідно до ст. 308ч2 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального або процесуального право, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 307,308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд,-

'   УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Мар"їнського районного суду Донецької області від 6 жовтня 2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може

бути оскаржена у касаційному порядку до Верхавного суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.