Справа № 22-11144 / 2005 р.                                  Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.

Категорія 21                                                              Доповідач Жданова B.C.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 грудня 2006 р.

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючої Круглікової К.С.

Суддів : Жданової B.C., Зінов"євої

При секретарі: Пометун С.М.

За участю позивача ОСОБА_1, представника

відповідача Подлюк М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м. Горлівки на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11.10.2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального врахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ: Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11.10.2006 р. частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального срахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Микитівському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, на користь позивача стягнуто моральну шкоду у розмірі 13000 грн.

Відповідач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального срахування в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що позивач відповідно до ст. 60 ЦПК України не надав суду належних доказів того, що мав втрати немайнового характеру з причини моральних або фізичних страждань, розмір моральної шкоди, визначений судом, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач продовж довгого часу працював на шахта в підземних умовах у зв"язку з чим отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт та вібраційну хворобу . Висновком МСЕК від 21.04.04 р. вперше, встановлено професійне захворювання за сукупністю з визначенням 40% втрати працездатності та встановленням 3 групи інвалідності. При повторному огляду у МСЄК 27.04.05 р. встановлено 50% втрати працездатності. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що наявність професійного захворювання вимагає від позивача докладання додаткових зусиль для організації життєвих стосунків, що відповідно до ст. ст. 21,28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатногсті „ є підставою для стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд 1 інстанції повно, всебічно і об"єктивно розглянув заявлений позов.

Розглядаючи позов ОСОБА_1, суд 1 інстанції правильно встановив відносини, що склалися між сторонами та прийшов до правильного висновку про те, що позивач в зв"язку з професійним захворюванням відчував і продовжує відчувати моральні страждання внаслідок постійного відчуття фізичного болю ; в зв"язку з професійним захворюванням були порушені нормальні життєві зв"язки позивача, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд 1 інстанції урахував ступінь втрати прцездатності та висновок лікувально-експертної комисіїї, згідно з яким ступінь втрати професійної працездатності 50 % визначена безстроково .

Розмір морального відшкодування визначений судом відповідно до п.Зст.34 Закону України „ Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Приймаючи рішення, суд 1 інстанції виходив з того, що вказане професійне захворювання впереше було встановлено позивачеві 21.04.2004 р. При таких обставинах відповідно до ст. 21 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд покладений зобов"язок у разі настання страхового випадку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок ушкодження його здоров"я, в тому числі і грошову суму за моральну шкоду.

В рішенні суд навів мотиви, з яких він не приймає до уваги заперечення відповідача щодо заявленого позову. Суд оцінив надані позивачем докази за совїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об"єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело обо могло призвести до неправильного вирішення справи

Рішення суду 1 інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону і у суда апеляційної інстанції немає підстав для його зміни.

Керуючись ст. ст. 306 , 310, 311, 312, 313 ЦПК України , апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещастних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м. Горлівки  Донецької області відхилити.

Рішення Центрально-міського районного суду Донецької області від 11.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моенту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяцівз дня набрання законної сили.