Справа № 22-10982 Головуючий І інстанції Федько С.П.
Категорія 21 Доповідач Висоцька B.C.
РІШЕННІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області
в складі
головуючого ВИСОЦЬКОЇ B.C.
суддів ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВОЇ О.М.
при секретарі ТАРАНЕЦЬ В.О.
з участю позивача ОСОБА_1 представника відповідача СИНАНЬЯНЦ Н. Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м. Горлівки Донецької області (далі Фонд) про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2006 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він тривалий час працював в підземних умовах на вугільних підприємствах та внаслідок шкідливих та небезпечних умов праці отримав каліцтво та професійне захворювання, що потягло втрату
працездатності. В лютому 2003 року йому вперше встановлено стійку, втрату працездатності в розмірі 50%, визнаний інвалідом З групи, його звільнено з роботи за станом здоров'я. Просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
Рішенням Центрально - міського суду м. Горлівки Донецької області від З жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально Міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди задоволені частково. На користь ОСОБА_1. з Фонду було стягнуто моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач - Фонд просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки суд першої інстанції
не врахував, що висновком МСЕК не встановлений факт спричинення позивачу
моральної шкоди та позивач не навів доказів спричинення йому моральної шкоди. В судовому засіданні представник відповідача СИНАНЬЯНЦ Н.Є. підтримала скаргу.
Позивач ОСОБА_1 просить рішення суду залишити без змін, скаргу відхилити.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що позивачу завдано
моральну шкоду трудовим каліцтвом.та професійним захворюванням : завдано фізичний біль, він не може вести звичайний спосіб життя, порушені його нормальні життєві
зв'язки, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином, судом встановлено порушення законних прав позивача по справі.
Оскільки по справі встановлено втрату позивачем 50 % професійної працездатності, з яких 10% втрати працездатності встановлено у зв'язку з травмою 1990 року, а 40% у зв'язку з професійним захворюванням , яке вперше встановлено висновком МСЕК від 24.02.2003 року, суд визначив та стягнув із відповідача 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом та професійним захворюванням.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарги підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміненню з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 знаходився в
трудових відносинах з вуглепереробним підприємством. Під час виконання трудових обов'язків в 1990 році вона отримав травму на виробництві, внаслідок чого йому було завдано шкоди здоров'ю. Висновком МСЕК позивачу була встановлена стійка втрати працездатності 10% (а.с. 34).
Дія Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" не поширюється на події, що сталися до його прийняття.
За таких обставин апеляційний суд першої інстанції не мав законних підстав про стягнення відшкодування моральної шкоди у зв'язку з травмою позивача.
З матеріалів справи вбачається, що під впливом шкідливих умов праці позивачка отримана професійне захворювання - хронічна вертеброгенна пояснично-кресцова радікулопатія, про що свідчить акт розслідування професійного захворювання (а.с.21)
Висновком МСЕК від 24.02.2003 року позивачу було встановлено 50 % втрати працездатності з 12.02. 2003 року , з яких 10.% за травмою 1990 року та 40 %
ВПЕРШЕ у зв'язку з професійним захворюванням (а.с.34).
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю у зв'язку з професійним захворюванням, за нормами вищеназваного Закону.
Доводи апеляційної скарги про відсутність наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди спростовується матеріалами справи.
Згідно медичних документів у зв'язку з професійним захворюванням -позивач не може вести звичайний спосіб життя, відчуває фізичний біль хребта, йому важко пересуватися, він тривалий час знаходився на лікуванні.(а.с.5-7,35~37).
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Доводи відповідача про відсутність у справі висновку МСЕК про завдання моральної шкоди не відповідають вимогам п.З ст.34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахуває конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає таке відшкодування в розмірі 9 000 грн.
Обов'язок відшкодування моральної шкоди у Фонду наступає лише після встановлення стійкої втрати працездатності 40% у зв'язку з професійним захворюванням.
Висновок суду першої інстанції про стягнення моральної шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом суперечить вимогам матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про зупинення норми Закону „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" п.27 ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" неспроможні, та не впливають на висновки суд про під ставність заявлених вимог, оскільки правовідносини сторін виникли до дії цього Закону.
Крім того, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі Статуту, який затверджується її правлінням. Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду. Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.307- 315 ЦПК України, апеляційний суд ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонд від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Центрально - міського суду м. Горлівки Донецької області від З жовтня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням 9 000 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.